Записки активіста: Мін'юст

 

Багато хто думає, що в центральному апараті Мін'юсту працюють професіонали і його робота організована відповідно до закону. Насправді це не так.

Кейс №1 "Якість НПА неважлива, головне його наявність"

                13 лютого 2020 року я (Марко Скакун) зустрівся з Людмилою Кравченко (Директор Департаменту публічного права, на той момент в.о. Державного секретаря Мін’юсту) та Ярославою Кагляк-Мейдмані (заступник начальника Управління конституційного та адміністративного законодавства того ж департаменту) - головним розробником "Типового положення про громадське раду при міністерстві.." (редакція від 07.05.2019). Зокрема обговорювали події під час  формування громадської ради при Мін'юсті у 2019 році. Людмила та Ярослава переконували мене, що нормами положення не передбачено відмова представникам пов'язаних ІГС в участі в установчих зборах. "Там такого нема" - запевняли вони. Проте під рукою у мене була роздруківка з виділеними ручкою абзацами першим та четвертим пункту 12 Положення: "Підставами для відмови представнику ІГС в участі в установчих зборах є невідповідність ІГС вимогам, установленим пунктом 6 цього Типового положення". А абзацем шостим зазначеного пункту 6 передбачено: "Пов’язані ІГС не можуть делегувати своїх представників до складу однієї громадської ради". Ознайомившись з цими нормами (було видно, що бачать їх вперше в житті), Ярослава та Людмила без найменшого докору сумління сказали "Ну, добре".

Який з цього можна зробити висновок: Пані Ярослава під чуйним керівництвом пані Людмили розробляла проект положення більше 2-х років, опрацювала за її словами купу пропозицій від органів виконавчої влади та громадянського суспільства (особливо від Максима Лациби, який списав на це чимало грошей американського народу), все це звела до купи, супроводжувала в секретаріаті КМУ і бац - навіть не знає, які норми закладено в це положення! Як розробник акту, вона повинна по-перше за 2 роки розробки знати його напам'ять, по-друге розуміти як працюють та співвідносяться його норми. Також вона припустилась багато помилок, наприклад, замінила "громадський контроль" (який передбачено законом) на "громадський моніторинг" (нічим не передбачений), а все тому, що не розуміє (сама визнала), на підставі якого закону була прийнята постанова КМУ від 3 листопада 2010 р. № 996 (відсутня преамбула).  До речі, пані Ярослава обходиться нам у кругленьку суму: в 2020 році на неї було витрачено майже 900 тисяч гривень: зарплата - 734 852 грн, що становить близько 50 тисяч гривень "чистими на руки" на місяць (більше, ніж отримав Міністр Малюська) + 161 тисяча грн ЄСВ. Пані Людмила, яка візувала проект положення, і також повинна знати його норми, отримала ще більше: 1 465 677 гривень, що становить майже 100 тисяч гривень чистими на руки на місяць. І це при тому, що більшість часу чиновники працювали в дистанційному режимі під час карантину, а звичайні люди були вимушені сидіти без роботи, тобто такий собі "Бенкет під час чуми".

Ця ситуація показова, переконаний, що більшість чиновників Мін'юсту не знають ні норми "розроблених" ними НПА, ні пов'язане законодавство, ні сам предмет регулювання, а великі гроші на їх утримання ми спускаємо на повітря.

Кейс №2 "В Мін'юсті знають, як боротись з громадським контролем"

                 В 2017-2018 роках УкрДем проводила першу в історії громадську експертизу діяльності Мін'юсту за напрямом "взаємодія з громадськістю". Результатом експертизи стали експертні пропозиції за результатами її проведення, які були покладені мною в скриньку на 1-му поверсі Мін'юсту 22 січня 2018 року та знищені службою діловодства. Божились, що ніяких документів не було, хоча на пропозицію подивитись камери спостереження (чи клав я в скриньку документи того ранку) не погодились. Проте я перестрахувався напередодні, і продублював кореспонденцію на електронну пошту порядного працівника Мін'юсту. Цей працівник - пан Микола Клижка з тоді ще існуючого Департаменту взаємодії - змусив службу діловодства зареєструвати документи, за що згодом під іншим формальним приводом був звільнений. Дякуючи панові Миколі, на підставі експертних пропозицій, були згодом внесені зміни до "Порядку сприяння проведенню громадської експертизи діяльності органів виконавчої влади".

Службу ж діловодства непокоїв пункт 3.8. пропозицій: "Провести аналіз реєстрації звернень громадян та громадських організацій на предмет наявності фактів не реєстрації звернень взагалі без повідомлення заявника про причину. В разі встановлення таких фактів ініціювати дисциплінарне провадження щодо винних посадових осіб центрального апарату Мін’юсту". Перевірку формально провели, проте очікувано нічого не виявили, а в листопаді 2019 року Малюська підтвердив існування такої практики у себе на ФБ-сторінці, а також пообіцяв "Ми обов’язково зреагуємо та приведемо до тями тих, хто ще не зрозумів, що країна змінилася". Організатора такої практики - Директора департаменту документообігу Бєлашову звільнили, виплативши їй понад 1 млн грн за неповних 11 місяців роботи. Виконавців - Левченко Оксану, заступника начальника відділу приймання та реєстрації документів, та Руденко Ларису - зараз начальник відділу відправки та обліку документів - Малюська вирішив залишити "привівши їх до тями". 

Служба діловодства, зокрема Оксана Левченко, працює вже делікатніше. Випадки не реєстрації чи знищення документів мені не відомі (можливо тому, що УкрДем надсилає кореспонденцію через СЕВ ОВВ, яка формує квитанції про доставку). Проте громадський контроль обходять по-іншому, наприклад, листи УкрДем щодо організації роботи апарату Мін'юсту передають на первинний розгляд не Державному секретарю Мін'юсту, а "цапу-відбувайлу" Заступнику Міністра юстиції України Олександру Банчуку. Система електронного документообігу "Мегаполіс" дозволяє панові Олександру одним кліком миші накладати електронний цифровий підпис одразу на сотні відповідей, навіть їх не читаючи. Один з заступників Міністра Валерія Коломієць стверджує, що вона читає все, що підписує. Я їй вірю, проте читати мало, треба ще знати законодавство, в моєму розпорядженні є підписаний Валерією лист на міністерства, зміст якого явно вказує на незнання законодавства.

Крім того, щоб громадськість не змогла донести свою думку наживо безпосередньо керівництву, припинили проведення особистого прийому громадян. Звичайно, можна було б пояснити, що зупинити дію статті 22 ЗУ "Про звернення громадян" може тільки закон, пояснити, що таке "звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод", проінформувати, що права та свободи людини та громадянина поділяються на конституційні (з особливим порядком обмеження) та ті, що визначені законами України, проте не хочеться "метати бісер перед свинями". У людей немає достатньої кваліфікації та просто бажання, адже питання громадського контролю перебувають в зоні конфлікту інтересів державних службовців, які хочуть працювати менше, отримувати більше і все це без критики та оцінки діяльності. 

Кейс №3 "Як загрібати жар чужими руками"

Представляю Відділ з питань доступу до правосуддя та правничої допомоги Головного управління з питань правосуддя Директорату правосуддя та кримінальної юстиції. Витрати на утримання відділу за 2020 рік склали: начальник Олена Кравець - 750 тисяч грн, спеціаліст Ольга Нижник (Косяк) - 477 тисяч гривень, спеціаліст Леся Сопронюк - 117 тисяч грн за 3 місяці. Протягом 2020 року відділ повинен був проаналізувати ЗУ "Про безоплатну правову допомогу" на предмет колізій та прогалин, скласти 36 сторінок аналітичного звіту та розробити Проект Закону "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення доступу до безоплатної правничої допомоги та підвищення якості її надання". Проте, зазначені особи вирішили, що за такі гроші напружуватися особливо не будуть. Попросили Координаційний Центр з надання правової допомоги (КЦ) провести анкетування адвокатів, узагальнити інформацію, зробити аналітичний звіт та надати проект зазначеного Закону. Відділу залишилось лише займатись погодження проекту з заінтересованими органами та супроводжувати в секретаріаті КМУ.

Проте відділ вирішив не зупинятись у своєму прагненні розвантажити себе роботою, і вніс в проект Закону виключення обтяжливих повноважень у Мін'юсту (які повинен був виконувати відділ), а саме:

  • забезпечення координації діяльності ЦОВВ щодо реалізації політики держави у сфері надання БПД;
  • надання методичної допомоги ОВВ та ОМС з питань, що стосуються надання безоплатної первинної правової допомоги. 

І все б нічого, якби не одна помилка. КЦ аналізував закон виключно з боку свого правозастосування, а відділ мав проаналізувати практику застосування всіма суб'єктами надання БПД, проте логічно припустив, що ні начальник управління, ні Директор Директорату Олійник, ні заступники Міністра Банчук та Коломієць не розбираються в ЗУ "Про БПД", отже ніхто їх байдикування не помітить. Дійсно з керівництва ніхто нічого не помітив (а може вони також байдикують), проте УкрДем провела власний аналіз застосування закону 90 органами виконавчої влади в частині надання БППД. Результати аналізу були надіслані на Мін'юст задля фахової оцінки, розписані на виконавців відділу, які не те що фахову оцінку не змогли дати, а зовсім заплутались та прийшли до різних суперечливих взаємовиключних висновків. Маленькі неспеціалізовані ЦОВВ надавали більш фахову оцінку БППД, ніж спеціалізований Мін'юст.

Я став підозрювати, що ця трійка (Кравець-Нижник-Сопронюк) не просто байдикують, а взагалі некомпетентні в предметі діяльності відділу. Щоб мене не звинуватили у необгрунтованості такої заяви проаналізуємо зміст сторінки веб-сайту Мін'юсту "Безоплатна правова допомога" станом на 28.05.2021 року, яку готував відділ. Отже, зі змісту сторінки випливає, що система БПД це КЦ. Дайте завдання студенту 3-го курсу юрфаку знайти визначення "система БПД" в ЗУ "Про БПД". Він відкриє закон на Закон_рада, натисне клавішу F3, заб'є в рядку пошуку слово "система" і ось результат: "До системи надання безоплатної правової допомоги належать:1) Координаційний центр з надання правової допомоги; 2) суб'єкти надання безоплатної первинної правової допомоги; 3) суб'єкти надання безоплатної вторинної правової допомоги", тобто КЦ є лише одним з компонентів системи БПД. Йдемо далі, на сторінці зазначено: "Отримати правову допомогу можна особисто, звернувшись до найближчого центру з надання БВПД, бюро правової допомоги або до громадських правозахисних організацій". Дивно, адже в листах, виконавцями яких є відділ, зазначається, що Мін'юст, як і всі інші ОВВ, є суб'єктом надання безоплатної первинної правової допомоги (згідно статті 9). Отже тут має місце якийсь когнітивний дисонанс, або все це настільки складно для нашої трійки Кравець-Нижник-Сопронюк, що у них плавляться мізки. Далі можна не продовжувати, і так ясно, що якщо людям важко прочитати закон, то проаналізувати його норми взагалі нереально, і попросили вони КЦ зробити їхню роботу не з ліні, а з неспроможності її виконати. Для чого тоді тримають таких людей і витрачають на них гроші є загадкою. Скоріш за все некомпетентні люди є нормою для Мін'юсту.

6 липня 2021 року Олена Богачова повідомила:
"наказами Міністерства юстиції України від 14.06.2021 порушені дисциплінарні провадження стосовно Нижник Ольги Володимирівни, Сопронюк Лесі Василівни, Кравець Олени Валентинівни".

Загальний висновок

Для об'єктивності, варто зазначити, що в роботі Мін'юсту є покращення, зокрема в роботі Директорату правосуддя та кримінальної юстиції, створено Порядок моніторингу впровадження НПА. Звичайно кульгає реалізація, адже лінуються отримувати інформацію від всіх суб'єктів правозастосування та залучати громадськість. Якість НПА частіше за все страждає, адже ні Міністр, ні заступники, ні директора департаментів чи директоратів, ні начальники управлінь не можуть їх оцінити (чим вище посада, тим більше законодавства треба знати, а це об'єктивно неможливо). Тож, все залежить від начальників відділів та простих виконавців. Якщо є фахівцями, то можуть створити щось якісне. Якщо бездарі або ледарі, то пишуть аби було "заради галочки". Виключення становлять лише питання, які стоять на "політичному контролі" керівництва. Там вже треба зробити як скажуть, навіть якщо суперечить законодавству.

Організація роботи центрального апарату на низькому рівні. Державний секретар Олена Богачова може і хороша людина, проте не має юридичної освіти. Секретаріат їй не дуже допомагає. В Мін'юсті навіть немає юридичної служби, яка б, відповідно до Положення  організовувала б правову роботу, спрямовану "на правильне застосування, неухильне дотримання та запобігання невиконанню вимог законодавства, інших нормативних актів органом виконавчої влади". Роль керівників всіх ланок полягає лише в механічному "розписуванні" документа на виконавців вниз, а потім "сліпе" візування вверх. Тобто, якби цю роль виконувала програма, то нічого б не змінилось.

Будемо сподіватись, що керівництво Мін'юсту "прийде до тями" та організує роботу належним чином.