Ціна першого кроку: збій у поліцейських інструкціях призводить до жертв і масових заворушень
У кризових ситуаціях правоохоронці не мають часу на роздуми. Коли на вулиці лунають постріли або натовп штурмує військовий об'єкт, діями поліцейського має керувати інструкція, відпрацьована до автоматизму. Проте за останні пів року Національна поліція щонайменше двічі продемонструвала, до чого призводить ігнорування першого і найважливішого кроку такого алгоритму. 18 квітня в Голосіївському районі Києва ця хиба коштувала життя 7 людям. 2 листопада в Петропавлівській Борщагівці ситуація вийшла з-під контролю настільки, що заспокоювати натовп біля пункту дислокації Нацгвардії довелося особисто керівнику Офісу президента та командувачу НГУ. Обидва випадки потребують ретельного розбору, бо за діями конкретних виконавців стоїть одна й та сама проблема. Поліцейські або не знали інструкції на такий випадок, або такої інструкції немає взагалі.
Трагедія в Голосієві розпочалася як типова сусідська сварка. 58-річний уродженець Москви, який раніше вже притягувався до кримінальної відповідальності, вистрілив у сусіда з травматичного пістолета. Після цього він повернувся додому, взяв карабін, підпалив квартиру і вийшов стріляти по людях. Чергова частина відправила на місце стандартний патруль, класифікувавши виклик як звичайну побутову сутичку. За словами тодішнього очільника Нацполіції Івана Вигівського, про стрільця екіпажу повідомили вже в дорозі.
Саме на цьому етапі виникає перше питання до інструкції. Подія кардинально змінилася ще до прибуття поліції. Коли черговий дізнається про активного стрільця, виклик треба перекваліфікувати і направити туди тих, хто навчений і екіпірований зупиняти озброєного нападника. Натомість у зону ураження продовжили рух двоє патрульних, які готувалися розбороняти сусідів. Чому так сталося, згодом пояснила сама поліція. Загальна інструкція про реагування на виклики існує, це наказ МВС № 357. Проте тодішній виконувач обов'язків начальника патрульної поліції Олександр Фацевич визнав, що окремого алгоритму для такої ситуації немає. Розділ про дії до введення спеціальної поліцейської операції для наказу тільки готують. Навіть викликати КОРД, за його словами, диспетчер може лише за рішенням керівника головного управління і після введення режиму спецоперації. Тобто черговий, який дізнався про стрільця, за чинною процедурою не мав ні чіткої схеми дій, ні права самостійно відправити на адресу спецпідрозділ. На місці вони виявили в під'їзді поранених жінку з дитиною. Почувши постріли, поліцейські побігли до службового авто. Табельну зброю вони діставали, але не застосували. Хлопчика згодом забрали вже інші екіпажі. Наслідки виявилися катастрофічними. Озброєний злочинець безперешкодно дійшов до супермаркету "Велмарт" на Деміївці та захопив заручників. Знешкодити його вдалося лише силами спецпідрозділу КОРД. Загинули 7 людей, а СБУ кваліфікувала справу як теракт.
Реакція керівництва після Голосієва звелася до кадрових рішень і покарання нижньої ланки. Тодішній начальник Департаменту патрульної поліції Євгеній Жуков, подаючи у відставку, спробував пояснити дії підлеглих браком досвіду: мовляв, "не зорієнтувалися". Проте його ж власні дані спростували цю версію. Напарник служив з 2024 року, а патрульна, яка теж побігла до машини, працювала в поліції з 2015-го. Отже, 11 років стажу не замінили чіткої схеми дій. "Не зорієнтувалися" якраз і означає, що в критичний момент поліцейські не мали відпрацьованої інструкції, за якою треба діяти. Окремого алгоритму на такий випадок, як з'ясувалося, не існувало. Було лише загальне правило, що коли злочинець уже почав стріляти, патрульні зобов'язані застосувати зброю. Міністр внутрішніх справ Ігор Клименко наголосив, що обов'язок поліцейського в такій ситуації полягає в тому, щоб зупиняти стрільця всіма способами, аж до негайної ліквідації, і пообіцяв відправити патрульних жити на полігони. Проте полігон навчить стріляти. Діяти за інструкцією, якої поліцейський не знає або якої немає, жоден полігон не навчить. Двоє патрульних отримали підозри у службовій недбалості, хоча окремого алгоритму для такої ситуації на той момент не було. Його почали писати вже після 7 загиблих. Новий керівник патрульної поліції Олексій Білошицький у вересні розповів, що алгоритми реагування змінили: на такі виклики тепер відправлятимуть краще оснащені й досвідченіші екіпажі, а всі патрульні пройдуть програму "Активний стрілець". Цікаво, що так само поліція діяла і раніше. Алгоритм дій на випадок терактів із вибухівкою, за словами Фацевича, написали після теракту у Львові 22 лютого 2026 року, де під час виклику на фальшиве повідомлення загинула 23-річна патрульна Вікторія Шпилька. Отже, кожна інструкція з'являється після того, як за її відсутність уже заплатили життями.
Через пів року процедура зламалася на іншому, набагато простішому завданні. Увечері 2 листопада до будинку в Петропавлівській Борщагівці, де тимчасово розміщувався підрозділ Нацгвардії, під'їхав автомобіль, стилізований під швидку. Жінка в медичному одязі вела з нього пряму трансляцію в соцмережах. Вона викликала поліцію, назвавшись медиком, якого не пускають до пацієнта, і першою заявила, що в будинку незаконно тримають людей. Того ж дня в телеграм-каналах ширилися повідомлення про "катівню".
Поліція виконала лише половину роботи. Вона з'ясувала, що в будинку розташований підрозділ НГУ, і спростувала інформацію про незаконне утримання людей і загибель громадянина. Однак наступний крок, тобто ідентифікацію заявниці, перевірку її документів і затримання за неправдивий виклик, ніхто не зробив. Тобто патрульні або не знали, що людину, яка викликала поліцію з неправдивою заявою, треба затримати, або не мали інструкції, як діяти із заявником біля військового об'єкта. Правоохоронці дозволили жінці продовжити стрім, і вона безперешкодно розігрівала натовп. Вона стверджувала, що має документи про людей у будинку та відеозаписи, але жодного підтвердження не надала.
Поки поліція діяла пасивно, ініціативу перехопила вулиця. Натовп, серед якого були неповнолітні, почав ламати ворота і паркан, пошкодив поліцейське авто та автобус Нацгвардії. Правоохоронцям довелося застосовувати сльозогінний газ, а ввечері пролунали постріли. Зупинити хаос вдалося лише після втручання командувача Нацгвардії Олександра Півненка та очільника ОП Кирила Буданова. Вони разом із представниками натовпу зайшли до будинку і показали, що закатованих там немає. Усередині перебували 18 нацгвардійців, яких оформлювали перед відправкою до навчальних центрів, і четверо чоловіків, затриманих за самовільне залишення частини.
Елементарна перевірка на місці забрала б кілька хвилин і могла б запобігти штурму. Слідство згодом встановило, що машина заявниці не мала стосунку до жодної медустанови України. На ній лишилися логотипи компанії "Мед-престиж", яка не працює з 2023 року: машину продали у 2024-му з умовою зняти логотипи, але покупець цього не зробив. Форма "лікарки" відрізнялася від форми працівників екстреної допомоги, а сама вона виявилася власницею клініки пластичної хірургії Валентиною Молодою. Затримали її лише наступного дня. Як заявив Кирило Буданов, жінка разом із водієм проводила розвідку об'єкта щонайменше за три доби до подій. СБУ повідомила їй про підозру, а суд узяв її під варту без права на заставу до 2 січня. Проте держава дісталася до неї лише тоді, коли поліцейське авто, автобус і паркан уже були розбиті, а порядок довелося наводити вищому керівництву країни.
Українські правоохоронці мають достатньо доказів того, що правильно виконана інструкція рятує життя. 21 липня 2020 року під час захоплення автобуса з 13 заручниками в Луцьку чітка кваліфікація події дозволила обрати правильну тактику переговорів, і ніхто не постраждав. У Харкові біля міськради патрульні, які приїхали на виклик про постріли, одразу відкрили вогонь у відповідь і зупинили нападника ціною життя одного поліцейського. 15 травня 2026 року на Хмельниччині стрільця, який відкрив вогонь під час перевірки документів, поліцейські ліквідували, діючи професійно.
Ці випадки доводять, що поліція здатна діяти ефективно, якщо процедуру виконують від першої до останньої хвилини. Голосіїв та Борщагівка стали кризами саме через провал на першому кроці. У Києві побутовий виклик не перетворився на виклик про стрільця, а патруль побіг від пострілів. На Київщині патруль не перевірив документи заявниці. Обидва рази поліцейські діяли так, ніби інструкції на такий випадок не знали або її не існувало, а щодо Голосієва поліція сама визнала, що її не було. Інструкції для кризи пишуть саме для того, щоб попереджати такі випадки і не повторювати помилок. Для цього кожен випадок треба належно зафіксувати, розібрати похвилинно від дзвінка на 102 до останньої дії на місці, зробити висновки і змінити процедуру ще до наступної трагедії. Судячи з того, що алгоритми з'являються лише після загибелі людей, можна припустити, що єдиної бази таких інцидентів, де кожен фіксують і аналізують, у поліції немає. Поки система обмежується відставками генералів і кримінальними справами проти рядових патрульних, наступну інструкцію можливо напишуть уже після чергової трагедії, чи її повторення.
