💸 Хто кого годував у СРСР: трохи правди замість міфів
Учергове спливає стара казка: мовляв, Росія була «чарівною скарбницею» для союзних республік, єдиним донором, а всі інші — паразити. Особливо, звісно, Прибалтика, Україна й Молдова.
Але давайте розберемося без істерик і міфології.
🔹 По-перше, в СРСР не було економіки дотацій.
Це була планова централізована система, де Держплан вирішував, хто скільки виробляє, хто що отримує, і куди їде остання цистерна бензину.
Ніяких «трансфертів» із Росії в Литву чи сибірських субсидій у Молдову в ринковому сенсі не існувало. Москва перерозподіляла, будувала, забирала. І все.
🔹 По-друге, Україна — це не «утриманка», а один із локомотивів радянської промисловості.
20% усієї промислової продукції СРСР, експорт зерна, металургія, машинобудування, авіапром. І при цьому — позитивне торговельне сальдо в республіканському балансі.
Україна не «жила за рахунок Росії». Вона годувала СРСР разом з іншими індустріальними регіонами.
🔹 По-третє, Прибалтика — це не збіговисько дармоїдів, а технологічний, логістичний і культурний хаб.
- Естонія виробляла до 75% радянської електроніки.
- Латвія — радіотехніку, холодильники, мікроавтобуси, суднобудування.
- Литва — текстиль, електроніку, машини.
Так, там було багатше і красивіше — тому що Москва сама інвестувала туди, щоб продемонструвати «вітрину соціалізму».
🔹 По-четверте, сучасні «дотації ЄС» — це не утримання, а механізм вирівнювання регіонального розвитку, що працює в усіх країнах ЄС.
І, до речі, прибалти — ті самі «паразити» — нині живуть краще, ніж більшість регіонів Росії.
🔹 І нарешті, жодна з республік не тікала з «ненавистю» від великої годувальниці-імперії.
Усі хотіли одного: перестати бути колонією, де твою нафту, землю й людей розподіляють у чужих кабінетах.
📌 Так, Росія щось будувала. Але точно так само щось будували всі.
І якщо хтось і жив не за коштами — то це була вся система СРСР, а не його околиці.
💬 А міф про «донорство» — це просто спосіб сказати: «Ми вас утримували, ви нам винні».
Насправді — ніхто нікому нічого не винен. Особливо, якщо замість подяки пропонували патрони й командировку в Читу.
