Чому світло вимикають надовго і чому "привілеїв" не існує: як насправді працює енергосистема

Історії про те, що "неправильним квартирам дають темряву", "електроенергію вивозять за кордон", а "комусь вмикають за дзвінком" — це конспірологія. Фізика системи жорсткіша за будь-які теорії: у кожен конкретний момент у мережі є рівно стільки електроенергії, скільки вдалося згенерувати і фізично довести по вцілілих лініях, повідомляє Bihus.

Аварійні зупинки та зниження потужності атомних блоків під час атак — це, як правило, не аварії на самих АЕС, а вимушена реакція на удари по мережах і підстанціях навколо них. Щоб не спалити дороге обладнання, потужність знижують заздалегідь. Повернути блок із зниженого режиму до повної потужності — це дні, з "нуля" — майже тиждень. Тому між обстрілом і нормалізацією подачі минає час: атомна генерація не вмикається "кнопкою".

Київ опинився в найважчому становищі через архітектуру своєї енергосистеми. Столиця історично має виробляти значну частину електроенергії самостійно. Після січневих ударів і фактичної втрати Дарницької ТЕЦ внутрішня опора різко ослабла. У результаті місто має менше ніж 40% своєї потреби, причому майже половина цього обсягу йде на критичну інфраструктуру — водоканали, транспорт, зв'язок, лікарні. Для побутових споживачів залишається близько 20–25%. Це і є причина глибини та тривалості відключень.

Різна ситуація по регіонах — не "привілеї", а можливості мереж. Якщо в дефіцитний регіон можна фізично "проштовхнути" електроенергію — її подають. Якщо зруйновані вузли або немає пропускної спроможності, ніхто не буде штучно "вирівнювати" відключення, тому що це покладе систему цілком.

Імпорт з ЄС після синхронізації з ENTSO-E реально утримує систему від колапсу. У пікові моменти йшлося приблизно про 2,45 ГВт пропускної спроможності, реально доступно Україні — близько 2,1 ГВт. Це можна порівняти з двома енергоблоками АЕС. Але імпорт не проходить через зруйновану підстанцію: якщо фізичний шлях розірваний, електроенергія в систему зайде, а до конкретного міста — ні.

Окрема причина торішнього дефіциту імпорту — цінові обмеження НКРЕКП (прайс-кепи). Європейська електроенергія дорожча за український тариф. Поки стелю цін не переглянули, її було економічно неможливо купувати у великих обсягах. Після коригування обмежень імпорт різко зріс.

Експорту електроенергії зараз немає — з осені 2025 року його не здійснюють, тому що експортувати нічого. Міф про "вивезення світла" в умовах дефіциту не підтверджується фактами.

Торгові центри, що "світяться", купують електроенергію за ринковою ціною, зокрема імпортну, але вона все одно йде в загальну енергосистему. Жодних "окремих проводів" для бізнесу не існує. І якщо підстанція пошкоджена, жодна комерційна закупівля не врятує.

Додаткова генерація розвивається, але масштаби скромні: сотні мегаватів когенерації та газопоршневих установок — це важливо, але це не заміна зруйнованим великим об'єктам. Будівництво великих потужностей займає 3–5 років.

Важливо й те, що електрику не можна "накопичити", як газ. Вона генерується і споживається одночасно. При різкому дефіциті систему не можна вмикати і вимикати кожні 20–30 хвилин — такі "гойдалки" просто зруйнують мережу. Тому графіки формуються блоками по кілька годин.

Нарешті, до 70–75% звернень у кол-центри — це не міська аварія, а внутрішньобудинкові проблеми. Правильний порядок: спочатку електрик ОСББ/ЖЕКу, потім заявка оператору мережі. Це економить години роботи аварійних бригад.

Висновок простий і неприємний: відключення — це наслідок пошкодженої генерації, зруйнованих підстанцій та обмеженої пропускної спроможності мереж. Карта світла — це карта технічних можливостей, а не список "своїх" і "чужих".