Демографічний детермінізм: чому колективний інстинкт вагоміший за політичні доктрини
1998 року соціологи Голосенко та Голод опублікували статистику, від якої можна подавитися чаєм. До Першої світової війни майже половина молодих міських чоловіків розпочинала статеве життя з повіями. На початку 1920-х ця цифра впала до 4%. Сорок вісім відсотків перетворилися на чотири. Це не статистична похибка, це злом всієї системи.
Питання просте: що сталося? І ось тут починається найцікавіше, бо в цієї загадки є два радикально різних пояснення. Одне ідеологічне, друге біологічне. І обидва правильні.
Версія перша: перемога над патріархатом
Є люди, які дивляться на ці цифри та бачать тріумф соціальної революції. Логіка залізна: при царському режимі пристойна дівчина не могла просто переспати з хлопцем — це було соціальне самогубство. Єдиним легальним способом для молодого чоловіка отримати секс поза шлюбом була проституція. Система працювала як годинник: жорстка мораль заганяла попит у легалізовані борделі з жовтими квитками, лікарським контролем та поліційним наглядом.
Революція зламала систему. Прийшли більшовики та оголосили стару мораль пережитком минулого. Секс перестав бути гріхом чи товаром, він став звичайною природною потребою, яку можна задовольнити так само просто, як випити стакан води. Жінки отримали економічну незалежність, роботу, право на розлучення та аборт. Межі між "пристойною" та "падшою" жінкою стерлися. Навіщо платити повії, якщо будь яка жінка погоджувалась на стосунки без зобов'язань?
Проституція в класичному вигляді зникла. Ось вам і пояснення обвалу статистики.
Несподіваний побічний ефект: статева розпуста не сприяла народжуваності, а навпаки призвела до її падіння
Те, що сталося далі, більшовики ніяк не планували. Вони зняли моральні заборони, щоб звільнити людину від релігійного ханжества та побудувати здорове суспільство вільних людей. Розраховували, що ці люди створюватимуть міцні союзи та народжуватимуть дітей для будівництва комунізму. Отримали прямо протилежне.
1918 року з нового Кримінального кодексу просто не перенесли царську статтю про гомосексуалізм. Це не була спеціальна кампанія за права геїв, а частина загальної ліквідації "релігійного мракобісся". В Російській імперії гомосексуальність каралася тюремним ув'язненням та засланням до Сибіру на чотири-п'ять років за статтею 995 "Укладення про покарання". Більшовики викинули всю цю систему на смітник разом з вінчанням, церковною мораллю та патріархальними традиціями. Кримінальні кодекси РСФСР 1922 та 1926 років офіційно закріпили декриміналізацію.
Радянська Росія стала однією з перших країн у світі, де гомосексуальність перестала бути злочином. У той час як Великобританія, Німеччина та більшість європейських держав продовжували садити геїв у в'язниці, СРСР став зразком сексуальної толерантності на міжнародному конгресі Інституту сексуальних наук у Копенгагені 1928 року.
Іноземці, що приїжджали до Москви та Петрограда, були в шоці. Те, що в Європі приховувалося та існувало в підпіллі,, в радянських столицях вийшло на поверхню. Чоловіки відкрито заводили коханців, жінки — коханок. Американський історик Ден Гілі в книзі "Гомосексуальний потяг у революційній Росії" наводить свідчення одностатевих весіль матросів Балтійського флоту на початку 1920-х. 1920 року газети сурмили про сенсацію: чиновник Георгій Андрєєв офіційно одружився з молодим робітником мануфактури Денисом Нестеренком на прізвисько "Діна".
Лесбійські стосунки, про які в царській Росії не говорили вголос, стали частиною богемного життя. У театральному та літературному середовищі це перетворилося на норму. Гомосексуальні пари вільно з'являлися на публіці, жили в комунальних квартирах з партнерами своєї статі, і сусіди сприймали це як звичайне явище нової епохи.
Рух "Геть сором!" об'єднував молодих революціонерів, які влаштовували масові демонстрації оголених людей у найбільших містах країни. Тисячі напівголих комсомольців марширували Красною площею з гаслами "Геть одяг як буржуазний пережиток". Московські робітники засмагали голими на пляжах задовго до американських хіпі. Збереглися унікальні фотографії цих акцій, більшість з яких були знищені за сталінських часів.
Молодий радянський психіатр Григорій Баткіс, співробітник першого у світі кабінету сексології, розробляв теорію сексуальної освіти. Радянські медики активно контактували з німецькими колегами з Інституту сексуальних наук Магнуса Гіршфельда, обмінювалися досвідом. СРСР позиціонував себе як найпередовішу країну у питаннях сексуальної свободи.
Парадокс виявився жорстоким. Більшовики хотіли звільнити людину, щоб отримати здорове, плідне суспільство нового типу. Зняли всі перешкоди, очікуючи вибуху народжуваності. Замість цього отримали вибух сексуальної розпусти.
Люди, звільнені від заборон, використовували свободу в сексі не для створення сімей та народження дітей, а для задоволення своїх сексуальних бажань. Гетеросексуальні стосунки без зобов'язань, гомосексуальні зв'язки, груповий секс, постійна зміна партнерів, "шведські сім'ї" (які, до речі, винайшли не шведи, а радянські громадяни) — все те, що раніше приховувалось, вийшло назовні і стало нормою.
Народжуваність при цьому катастрофічно падала. Аборти стали масовим явищем, діти — небажаною перешкодою вільному життю.
Версія друга: війна з'їла чоловіків
Аде є і інша думка. Війна — це м'ясорубка. Світова, Громадянська, епідемії, голод. Чоловіче населення просто викосило. Коли чоловіків стає критично менше, їхня "ринкова вартість" злітає до небес. Жінкам доводиться конкурувати за тих, що залишилися, причому конкурувати жорстко.
У такій ситуації жодна ідеологія не потрібна. Жінка, у якої немає чоловіка та немає перспектив його знайти, шукатиме хоч якісь стосунки. Не через теорію Коллонтай, а з банального інстинкту. Чоловік — це безпека, ресурси, хоча б ілюзія стабільності. Якщо для цього потрібно переспати без зобов'язань — вона переспить. Не тому що вільна та емансипована, а тому що альтернатива — самотність та злидні.
Проституція зникла не через крах патріархату, а через те, що на ринок вийшли мільйони "безкоштовних" конкуренток. Чоловікам просто не потрібно було платити за секс.
Хто правий: ідеологи чи демографи?
Обидва праві, і обидва упускають головне. Ідеологи праві в тому, що революція справді зламала стару систему морального контролю. Патріархальний порядок з його заборонами, вінчанням і страхом перед громадським осудом зник. Це факт. Демографи праві в тому, що війна радикально змінила співвідношення статей. Дефіцит чоловіків зробив неможливою попередню поведінку жінок. Це теж факт.
Але і ті, і інші роблять одну помилку: вони думають, що розуміють, що сталося. Насправді сталося зіткнення двох сил, кожна з яких була сильнішою, ніж здавалося сучасникам.
Більшовики були впевнені, що керують процесом. Вони прийняли найліберальніший у світі "Сімейний кодекс", дозволили аборти, спростили розлучення до абсурду. Співжиттям вважався навіть простий шлюб, розлучитися можна було листівкою. Оскільки встановити батьківство було неможливо, суди часто призначали аліменти розподілені на декількох імовірних батьків. Чоловік мав платити аліменти за чужу дитину просто тому, що спав з жінкою приблизно в той час, коли вона завагітніла. Чоловіки почали боятися випадкових зв'язків не через мораль, а через перспективу віддати половину зарплати, навіть не будучи батьком. Олександра Коллонтай писала маніфести про нову мораль, де жінка вільна та незалежна, а чоловік — товариш, а не власник. Здавалося, що ідеологія перемагає природу.
Насправді перемагала природа. Просто не в тій формі, яку хтось очікував.
Що насправді сталося: коли біологія зустрічає хаос
Статистика показує обвал проституції, але вона не показує того, що відбувалося за цими цифрами. А відбувалося ось що: секс не став вільним та радісним статевим актом між рівними партнерами. Він став інструментом виживання.
У 1920-ті роки виникла "побутова проституція" — явище, яке не потрапляло в жодні анкети Голосенко. Це були не професійні секс-працівниці з жовтими квитками, це були звичайні жінки, які спали з чоловіками за пайок, за дрова, за просування по службі, за шоколад чи панчохи. Формально це не проституція, це "дружба" з відповідальним працівником. Фактично — та сама торгівля, тільки без відкритого цінника.
Чоловіки не стали турботливими товаришами, які діляться побутом порівну. Вони стали мисливцями на доступну здобич. Навіщо одружуватися та брати відповідальність, якщо можна отримати секс без зобов'язань? Навіщо утримувати дружину, якщо навколо мільйони жінок, готових на що завгодно за мінімальні ресурси?
Жінки не стали вільними будівничими комунізму. Вони стали жертвами системи, яка обіцяла їм незалежність, але дала лише право працювати нарівні з чоловіками і при цьому виховувати дітей на самоті.
Сімейний кодекс, який мав захищати матерів, перетворився на фарс: суди призначали аліменти "в частках" кільком імовірним батькам, чоловіки боялися випадкових зв'язків не через мораль, а через перспективу віддати половину зарплати на чужу дитину.
На початку 1930-х результат був очевидним: абортів більше, ніж пологів, народжуваність падає, вулицями бігають мільйони безпритульних, венеричні захворювання косять населення. Великий експеримент зі створення "нової людини" обернувся демографічною катастрофою.
Сталінський відкат: коли влада визнає поразку
Йосип Сталін був прагматиком. Він дивився на цифри і розумів: якщо продовжувати в тому ж дусі, через двадцять років воювати буде нікому. А війна була неминучою. Потрібні були солдати, робітники, кероване населення. Ідеологія вільного сексу цьому не сприяла.
1936 року аборти заборонили. Жінка з вільного індивіда перетворилася на "цех із виробництва гарматного м'яса". Процес розлучення на судову тяганину. Секс загнали назад у рамки шлюбу. Запровадили культ багатодітності, медалі материнства, допомоги. З культури вичистили еротику. СРСР став пуританським суспільством, де секс існував лише функціонально — для дітонародження.
1934 року ввели статтю 121 КК РРФСР — до п'яти років таборів за гомосексуалізм. Лесбійок не саджали, але їхнє існування оголосили неіснуючим. Те, що ще вчора було проявом звільненої природи людини, стало "буржуазним збоченням" та 2підривом бойової могутності Червоної Армії". Гомосексуалісти, які ще кілька років тому вільно з'являлися на публіці, тепер ховалися або потрапляли до таборів. НКВС провело масштабні облави, особливо в Москві та Ленінграді. Театральну та літературну богему вичистили. Свобода скінчилася, почалася епоха страху.
Другий парадокс виявився ще жорстокішим за перший. Пуританська мораль, жорсткий контроль, репресії проти всього, що не вело до дітонародження, страх перед законом та громадським осудом — все те, від чого більшовики хотіли звільнити людину в 1920-ті, — виявилося єдиним дієвим способом змусити людей народжувати дітей. Народжуваність почала зростати. Не одразу, не швидко, але стабільно.
Свобода дала сексуальний розгул та демографічний колапс. Репресії сприяли росту народження дітей.
Сталін по суті відновив патріархат, тільки без Бога. Замість церковного вінчання — штамп у паспорті, замість священника — парторг, замість божої благодаті — партійна мораль. Сім'я знову стала осередком контролю: чоловік із дружиною, дітьми та пропискою — це керована одиниця. Він прив'язаний, передбачуваний, не піде та не збунтується.
Проституція нікуди не поділася. Її просто загнали в підпілля, частина жінок стали працювати на НКВС "ластівками", решту відправили до таборів на перевиховання. Офіційно пороку не існувало, неофіційно працювала та сама система, що й до революції: чоловіки шукали доступний секс, жінки продавали його за ресурси.
Ідеологія капітулювала перед інстинктом. Влада зробила вигляд, що перемогла.
Універсальний урок: природа не читає маніфестів
Історія з радянською сексуальною революцією — це не про більшовиків і не про повій. Це про фундаментальний конфлікт між тим, що влада хоче бачити в людях, і тим, ким люди є насправді.
Влада завжди намагається керувати демографією через ідеологію. Вона оголошує, як мають поводитися чоловіки та жінки, як має виглядати сім'я, скільки потрібно народжувати дітей, хто з ким може спати. Вона впевнена: якщо правильно написати закони та правильно промити мізки, люди поводитимуться так, як потрібно державі.
Природі на це начхати. Людина — це не тільки свідомість, а й тіло, яке живе за законами, записаними мільйонами років еволюції. Можна декларувати рівність статей, але не можна скасувати той факт, що жінки вагітніють, а чоловіки ні. Можна оголосити секс громадською справою, але не можна скасувати ревнощі. Можна заборонити проституцію, але не можна скасувати попит на безвідповідальний секс.
Більшовики хотіли створити суспільство, де секс вільний, жінки незалежні, а діти ростуть без патріархального гніту. Природа відповіла демографічним колапсом. Сталін повернув патріархат, бо без нього популяція просто вимирала. Не через ідеологію, а тому що моногамна сім'я з елементами примусу — це еволюційно успішна стратегія виживання. Вона виникла не з церковних догм, а з практики. Її не можна скасувати декретом.
Демографія — це не політика. Це біологія з елементами економіки. Війна викосила чоловіків, жінки почали конкурувати за тих, що залишилися, стара мораль впала, а нова не з'явилася. Ідеологи думали, що це їхня заслуга. Демографи думали, що це просто наслідки війни. Насправді це був урок про те, що інстинкт сильніший за маніфест, а природа терпляча і безжальна.
Кожна епоха намагається створити свою "нову людину". Усі вони стикаються з однією проблемою: людина вперто залишається людиною. Вона їсть, спить, розмножується та помирає за законами, які старші за будь-яку ідеологію.
Історія повторюється з лякаючою точністю. Сьогодні, століття потому, Кремль знову вимагає підняти демографію. Знову війна, знову потрібне гарматне м'ясо для фронту. Методи ті самі: заборона абортів, культ багатодітності, гоніння на "нетрадиційні стосунки", заклики до патріархальних цінностей. Тільки тепер замість партійних чекістів цю роботу робить Російська православна церква. Риторика інша, суть та сама: жінка має народжувати, чоловік має воювати і вмирати, все інше — розкладання та загроза державі.
Влада, яка розуміє, що демографія не підкоряється маніфестам, виграє. Влада, яка намагається переписати закони природи, завжди програє. Питання лише в тому, скільки життів буде витрачено на усвідомлення цього простого факту.
