Коли медіація стає інструментом капітуляції: аналіз досвіду України

Класична теорія медіації базується на простій ідеї: дві приблизно рівні за силою сторони добровільно шукають взаємоприйнятне рішення під керівництвом нейтрального посередника. Проте реальність міжнародних відносин часто далека від цих ідеальних умов. Українська практика останнього десятиліття демонструє, як концепція медіації може бути перетворена на механізм легітимізації агресії.

Фундаментальні проблеми медіації в умовах агресії

Професійні стандарти чітко визначають ситуації, коли медіація не просто неефективна, а й шкідлива. Критичним фактором є значний дисбаланс сил між учасниками. Коли сильніша сторона може досягти своїх цілей без переговорів, процес медіації перетворюється на формальність, за якою приховується примус.

Особливо небезпечна медіація в ситуаціях активного насильства. Аналогія з домашнім насильством показова: жертва під психологічним контролем агресора не може вільно приймати рішення. Будь-яка "угода" в таких умовах є не компромісом, а капітуляцією.

Мінські процеси: від протоколу до інституціоналізації поразки

Протокол від вересня 2014 року став першою спробою представити наслідки збройної агресії як результат переговорів. Україна опинилася за столом переговорів не з власної волі, а через відсутність військової спроможності протистояти російським силам. Це порушує базовий принцип добровільності.

Угода лютого 2015 року виявилася ще проблематичнішою. Після чергової військової поразки Україна була змушена прийняти умови, які фактично легітимізували окупацію. Вимоги щодо змін до Конституції, амністії бойовиків, проведення виборів під контролем озброєних формувань — усе це суперечить базовим принципам справедливості.

Зернова ініціатива: тимчасовий успіх чи стратегічна помилка?

Чорноморська зернова угода 2022 року на перший погляд здавалася успішним прикладом посередництва. Проте аналіз показує інше. Сама необхідність угоди виникла через російську блокаду — агресор створив проблему, а потім "допоміг" її вирішити, отримавши при цьому міжнародну легітимність.

Росія систематично використовувала угоду для шантажу, погрожуючи виходом при невиконанні додаткових вимог. Коли угода перестала бути вигідною, агресор просто її розірвав. Це підтверджує: домовленості з тим, хто не визнає верховенство права, не мають реальної сили.

Чому пропонують переговори замість правосуддя

Після лютого 2022 року світ отримав незаперечні докази воєнних злочинів: Буча, Маріуполь, систематичні обстріли цивільних об'єктів, депортація дітей. Логічна реакція мала б бути однозначною — міжнародний трибунал, як у випадку нацистської Німеччини.

Натомість Україні пропонують "сісти за стіл переговорів", "шукати компроміс", "враховувати інтереси всіх сторін". Причина проста: медіація зручна для Заходу. Вона дозволяє уникнути чітких моральних оцінок, не потребує рішучих дій, дає можливість тиснути на жертву замість протистояння агресору.

МКС видав ордер на арешт Путіна, але це радше символічний жест. Спеціальний трибунал не створюється через відсутність політичної волі — західні країни не готові рвати всі відносини з Росією, прагнуть зберегти можливість "повернення до нормальності".

Небезпечні прецеденти

Заміна правосуддя "медіацією" в ситуації агресії створює три небезпечні наслідки. По-перше, легітимізує агресію — демонструє, що захоплення територій може бути предметом переговорів. По-друге, руйнує довіру до міжнародного права, яке виявляється необов'язковим для сильних. По-третє, заохочує майбутніх агресорів, які бачать: у гіршому випадку доведеться "домовлятися".

Необхідність правосуддя

Медіація ефективна лише за певних умов: рівність сторін, добровільність, легітимність інтересів. Коли ці умови відсутні, потрібне не посередництво, а правосуддя — визнання злочину, покарання винних, відновлення справедливості.

Український досвід це підтверджує. Мінські угоди не зупинили агресію, а дали час для підготовки до наступного етапу. Зернова угода дала тимчасовий результат за ціну легітимізації агресора. Відмова від правосуддя заради зручності переговорів не веде до справжнього миру — вона веде до руйнування міжнародного порядку.