Народження української медіа-мафії

3 квітня

"Дзеркало тижня" — видання, яке роками вважалося еталоном незалежної журналістики в Україні. Але за цим фасадом ховалася інша історія: панамські офшори, гроші Лазаренка й хабарі від Тимошенко, пише Олег Єльцов.

Коли журналіст опублікував на "Україні кримінальній" розслідування "З життя Деркачів" — зі схемами зв'язків мафії, спецслужбистів і лідерів думки, — реакція клану Мостових була миттєвою. Юлія Мостова особисто обійшла кабінети іноземних дипломатів, насамперед американських, і почала розповідати про "агента всіх розвідок Єльцова". Стандартна практика: виписати журналісту вовчий квиток у професії через дипломатичні канали. Абсолютно ефективна й поширена практика української медіа-мафії. Але щодо Єльцова це не спрацювало.

Після продажу "України кримінальної" нові власники почали відбивати витрачені кошти й радо знімали незручні тексти за грубі гроші. Багато людей були цьому дуже раді — бо сам Єльцов такого не практикував. Скільки виклала "капо де фаміліа" Мостова — важко оцінити. Але впевнено можна казати: багато.

Те, що він знайшов на підвіконні кулуарів Верховної Ради, не залишало питань. Виписка з бухгалтерії "Нафтогазу" часів Ігоря Бакая — з мокрою печаткою — містила список видань, яким Кучма наказав забезпечити "фінансову підтримку". Перший рядок з величезним відривом — "Дзеркало тижня". У кучмівські часи гроші лилися на ДТ нестримним водоспадом: "дотації" "Нафтогазу", оплата за замовні матеріали, гранти від посольств і західних фондів, а також від інвесторів, про яких ніхто не чув, доки Єльцов не розповів.

Сьогодні ці документи зникли зі сторінок "України кримінальної", яка стрімко деградувала зі зміною власника. Але факти залишилися.

29 липня 1994 року засноване ТОВ "Редакція газети "Дзеркало тижня". Статутний фонд — 200 млн карбованців. Засновники: Мостовий Володимир Павлович (2%), Мостова Юлія Володимирівна (1,5%), Прокудін Андрій Юрійович (1,5%). І — громадянин США Юрій Орліков з 95% статутного фонду. Товариство зареєстроване 1 серпня 1994 року Радянською районною державною адміністрацією Києва.

Уже в вересні 1994-го угодою внесено зміни до складу засновників. Частки Мостових зрівнялися по 2,5% кожному, частка Орлікова залишилась — 95%, але в грошовому вираженні вже склала 51 000 доларів США, або 969 мільйонів карбованців.

А наприкінці 1996-го до складу засновників увійшла компанія "Wilnorth, Inc." — зареєстрована в Панамі за адресою: Sith Street, Banking Area Froconsa 2 Building, 10th floor, office 10C, Panama. Частки перерозподілились: Мостовий В.П. — 1,5% (510 гривень), Мостова Ю.В. — 1,5% (510 гривень), Орліков Юрій — 57% (51 000 доларів або 19 380 гривень за курсом, обумовленим засновниками), "Wilnorth, Inc." — 40% (13 600 гривень).

Від імені панамської компанії за довіреністю діяв Ігор Положенцев — на той момент обвинувачений у розкраданні державного майна в особливо великих розмірах разом із Лазаренком. Конкретно: викрадення 891 237 доларів при закупівлі для Кабінету міністрів шести збірних житлових будинків у 1997 році. Положенцев утік за кордон, йому обрали запобіжний захід арешт та оголосили в розшук через Інтерпол.

4 липня 1996 року в женевському банку "SCS Alliance S.A." відкрито рахунок № 5451 компанії "Wilnorth, Inc." Розпорядником і власником коштів став Петро Кириченко — на той час радник прем'єра Лазаренка. В Україні інтереси "Wilnorth, Inc." представляли мати Кириченка — Лідія Опанасівна Горейко, 1932 р. н., — і той самий Положенцев. Президентом фірми значився Андрій Суворов. Та сама компанія є засновником і власником 99% ЗАТ "Агропостачзбут" — структури, яка також фігурує у звинуваченнях проти Павла Лазаренка.

З 16 жовтня по 11 грудня 1997 року з женевського рахунку "Wilnorth, Inc." перерахували 6 683,69 долара на рахунок ТОВ "Редакція газети "Дзеркало тижня" в банку "Україна", Київ.

Але це не все. З рахунків багамської компанії "ORPHIN S.A." — у варшавському "American bank in Poland" та антигуанському "European Federal Credit Bank LTD", розпорядником яких також був Кириченко, — з 21 квітня по 11 вересня 1997 року перевели 120 000 доларів на користь американської компанії "Ukraine Intermedia Corporation". Президент "Ukraine Intermedia" — той самий Юрій Орліков. Компанія мала угоду з ТОВ "Редакція газети "Дзеркало тижня" про спільну інвестиційну діяльність.

Слідством ГПУ встановлено, що через рахунок "Wilnorth, Inc." у Женеві здійснювались перерахування на користь Лазаренка — фактично хабарі від подружжя Тимошенків (тоді Юлія Володимирівна ще не причепила свою косу). Загальна сума: 14 100 000 доларів. З рахунку "ORPHIN S.A." Лазаренку надійшло ще більше — 73 мільйони доларів, а також вкрадені у радгоспу "Науковий" 6 014 000 доларів.

Петро Кириченко допоміг американській Феміді запроторити свого шефа за грати й потрапив під програму захисту свідків. Він — ледь не єдиний фігурант у справі Лазаренка, хто зберіг і статки, і волю. Нині мешкає в Каліфорнії. Американське слідство, однак, чомусь не зацікавилось тим, яким чином гроші українських платників податків опинилися на рахунку редакції "Дзеркала тижня". Інакше родині Мостових також довелося б давати покази слідчим прокуратури — або ставати на лижі.

Кажуть, це диво сталося через те, що Юлія Мостова частенько заглядала до тодішнього посла США Карлоса Паскуаля. Але все для неї склалося щасливо: передоручивши свої функції зв'язківця між США та Україною таким як Севгіль Мусаєва, вона відпочиває зі справжнім, але непрохідним полковником Гриценком у затишному маєтку — і ділиться з пересічними завжди надто розлогими спогадами й дороговартісними думками.