Тарас Білінський: "Гостинний двір - власність громади міста Києва"!

Сергій Куценко: Шановні друзі, доброго дня. Ви знаєте, що Київ сколихнула інформація про те, що відбувається з Гостинним двором і в останній час, буквально декілька днів, Київ тільки і говорить про те, що Гостиний двір. Лунають прізвища Ткаченка, Кличка та інших, тому ми, одразу почувши, що є запит Киян до цієї інформації звернулися до подільської громадської ради при подільській РДА і безпосередньо до Тараса Білінського, який очолює Громадську Раду. Тарасе, дякую, що погодився надати,  прокоментувати цю ситуацію, розкажи, будь ласка, от що відбувається, бо окрім тебе краще, напевно ніхто не знає.

Тарас Білінський: Ні знають, знають це Ігор Луценко, який вже з перших… після майданівських і домайданівських років, років сім воював, це є окрема група, вони лідери з цього питання, а я долучився сюди 6 років тому і, якби допомагав. А ініціаторами і лідерами цієї, цього питання являються, якраз от ця група.

Тарас Білінський:  Да там були суди, пересуди і ми вибирали, я вже 6 років тому, як став першої каденції голова громадської ради, долучився до цієї проблеми і якби це їхня ініціатива, ми тільки допомагаємо. Але щоб ви розуміли, якщо я вже голова громадської ради подільської РДА і якби працюю з громадою подільського району ми першими, у нас було перша каденція, ще 6 - 5 з половиною років тому, підняли це питання, чому руйнується зараз Гостинний двір, чому він в такому стані, що з ним відбувається, які є проблеми? Як ви знаєте перше, що Гостинний двір був при партії Регіонів викуплений, чи в аренду, чи в подарунок, чи ще якимось чином переданий нашому олімпійському чемпіону, я не пам'ятаю, як його... з боротьби, був переданий йому і тут мав бути торгівельний… перепрошую.

Перепрошую, був планувався ТРЦ там якийсь

Тарас Білінський:  Ну… не знаю, був у планах перетворити в комерційну структуру. Потім його відібрали суди і от він стоїть. Що з того стоїть, бачите яка погода, якщо би ми вийшли на місцевість ми б побачили, що він пливе, тече там, на криші, на даху виросли вже берези - декілька десятків.

Сергій Куценко: Я думаю за цією жахливою картиною спостерігають всі кияни, які на Контрактову приїжджають, дивляться, що відбувається, фактично, дійсно це пам'ятка архітектури, вона руйнується…

Тарас Білінський: Руйнується, руйнується, іде дощ - руйнується, палить сонце - воно теж руйнується, дує вітер. Ну це вже природне явище, там, якщо подивитися, там воно вже дійсно, воно випадає кусками, воно… воно втрачає, втрачає, втрачає, ну ми дійдемо до того, що ми втратимо і буде, як казав, що в Києві Поділ і гостинний двір це не Київ, нам руїни не цікаві, тому, що дійсно на жаль... ми не хочемо дивитися на Акрополіс у центрі Подолу. Тому ми і боремося за це питання, дійсно це повинно бути великий заклик, великий заклик , культурний заклик, він должен буть корисний для киян. Коли нам кажуть: “Особисто моя думка, що в нас повинні бути одні музеї”, - я кажу: “Люди, я згоден, але де Київ буде брати гроші? Де буде бюджет Звідки це буде все, ну буде братись? Там повинно бути якийсь приміщення, якийсь, я не знаю, може етнічні магазини, може етнічні ресторани, може які..” я… це моя думка, я не знаю фахова чи не фахова, но… але воно не може бути просто все оце, майновий комплекс бути без грошової структури, ну такого не буває.

Сергій Куценко:  Ну наразі я зрозумів, що фактично почалась боротьба між Києвом і міністерством культури. Чи це лише здається? Бо повідомлення від міністра культури з'явилися пана Олександра Ткаченка, потім була заява Америки і Кличка, я бачив і думаю, що всі бачили в мережі Фейсбук коментарі від Марії Соловйової. Марина Соловйова, яка опікується цим питання і теж висловилася за те, що все є таки Гостинний двір має належать громаді міста Києва. От можете прокоментувати? 

Тарас Білінський: Тут нема, що коментувати. Вона просто сказала, дійсно громада міста Києва є власником цієї будівлі і не тільки Києва і всієї України, бо це єдина країна. То що хтось намагається цю власність чи привласнити, чи може якусь комерційну оренду, чи ще щось кудись. Ну люди, давайте вже зупинимося. Думка така, вже стільки років в країні йде війна, вона не закінчиться поки в нас не буде, що одні люди йдуть в одну сторону, тягнуть той російський чи якийсь там… в казці хто куди лебідь, рак, щука, хто куди пливе туди й наша країна пливе. Коли вже українці почнуть рухатися в одному напрямку і будувати Україну, тому тут теж, що зараз робить пан Ткаченко? Ну я не знаю, що він робить і для чого він це робить, бо те що він там хоче заселити ці свої музеї, може це і дуже гарна думка, але вона якась передчасна, тому що грошей на те, щоб сюди їх переселити - немає. І навряд чи буде ближчим часом, ми бачимо, що твориться в культурі. Я не за те, я не проти культури, але є ж... є час, є… воно, воно не може чекати поки воно передається у культуру, поки поки потім… мабуть теж нема в бюджеті України коштів.

Сергій Куценко:  Я наскільки теж зрозумів, що киян обурило і той факт, що міністр культури прийняв рішення, навіть не спитавши попередньо у киян, які стільки років займалися збереженням Гостинного двору і багато напрацювань має, в тому числі через суди.

Тарас Білінський:  Хто ж вас питає? Вони ж вважають, що вони холопи, вони же десь там при владі, вони же міністри, вони там народні депутати. Нас ніхто не питає, вони зараз вважають, що вони хазяїва життя, що вони можуть вирішувати за нас.

Сергій Куценко: Вот якщо, у вас буде зараз можливість, напряму, задати питання міністру культури, яке питання ви б поставили? Бо я розумію, що в найближчі дні буде прийматися рішення.

Тарас Білінський: Та як ставив це питання? У нас була з ним зустріч. 

Сергій Куценко:  А задавали

Тарас Білінський: Ми збиралися всі голови громадських рад міста Києва.

Сергій Куценко: А це коли було?

Тарас Білінський: Це було рок тому… Рік тому, ми збиралися на Майдані, там хаб на майдані є, в будинку профспілок, з лівого боку. Ми збиралися, збиралися і задавали питання.

Сергій Куценко: Він вже був тоді міністром?

Тарас Білінський:  Ні він ще не був. 

Тарас Білінський: Да, ми з ним зустрічалися, він такий був ласкавий, він такий лагідний.

Сергій Куценко: Я наскільки пам'ятаю, він займався питанням самоврядування в місті Києві? І з року проекту закону про столицю.

Тарас Білінський: Ви знаєте, бо вони займаються - краще вони б вже не займалися, бо багато думок, багато різних… щоб відновити самоврядування в Києві і в Україні надо законодавчу базу дуже досконально вивчити і поміняти велику кількість законів.

Сергій Куценко: Ну я це до чого, що не вирішивши головне питання пан народний депутат пішов одразу в міністри і почав займатися культурою. Нарешті дійшов до гостиного двора Подільського району.

Тарас Білінський: Сергію, я не народний депутат і я зараз не міністр, я ортодоксальний киянин, бо народився у роддомі… в пологовому будинку, на… який на Зайцева, чи якось там він був ще в радянському, який до речі потім “Фармак” викупив. Не знаю яким способом, но так розумію - були якісь схеми. Виріс я на Андріївському узвозі, потім на вулиці Юрківський і з Подолу майже ніколи… з центральної частини Києва і з Подолу не виїздив, для мене це… зрозумійте, я виріс серед цієї архітектури, я це… в мене в крові вже оці, знаєш, оці будинки які, цей гостинний двір. Я бігав тут біля Самсону, ще малечею їздив.. тут був за вуглом був Центральний універмаг, ой Подільський універмаг, я бачив… Це був Київ, це буди каштани, це були, знаєш якось так… в ті часи люди не так переймалися якимось от, зараз як ми, активними діями, тоді був Радянський союз і людям не потрібно було це, воно в них було, але тому, ну якось так знаєш, ну… Я не знаю, як правильно сказати, може воно було, але тоді більш думали, як щось дістати і щось натягти на себе, то та культура яка? В кіно сходити, в кіно подивитись, а зараз тут немає багато тих, хто виріс в ті радянські часи, які ще це пам'ятають, зараз нема того, зараз руйнуються міські, перебудовуються, ті сквери… да дякую, що сквери зараз появились, ну я вважаю, що це велика заслуга пана Кличко но в Києві гостинний двір, на нього можна було дивитися, це була зірка Подолу і це єдиний майновий комплекс, який ну от належить до центральної частини Подолу, яке після. 

Сергій Куценко: Таким образним ядром Подолу.

Тарас Білінський: Так - ядро, ядро. Ну як можна ядро руйнувати? Ну…

Сергій Куценко:  А до речі, скільки вже років воно руйнується, я просто дійсно не пам'ятаю.

Тарас Білінський:  Багато, воно вже десь тринадцятий, дванадцятий одинадцятий…

Сергій Куценко: Починаючи вже…

Тарас Білінський: Почався ремонт, знесли кришу, почали там роботи, потім зупинили, Майдан, воно і поїхало оце все, ну такі, ну як мо… ну дивіться от ми зараз граються з вогнем. Гостинний двір це надперлина, а скажіть як можна було продати річковий порт? де в нас в Києві є річковий порт?

Сергій Куценко: Тобто, замість того, щоб створити привабливий з теоретичної точки зору, район, скористатися тим, що вже є, почали активно, просто напросто, через недбальство руйнувати.

Тарас Білінський: Ні це не недбальство, це люди які... 

Сергій Куценко:  Недбальство…

Тарас Білінський: жили одним днем, вони жили в Києві, Україні продавали все то що було, покупали собі маєтки в Іспанії, на Карибах, десь там ще завгодно. Вони не піклувалися про рідний Київ, вони знали, що вони тут тимчасові люди, вони продавали і тікали, продавали і втікали.

Сергій Куценко: Дуже цікава думка пролунала, я хочу повернутись. Ти сказав, що я не народний депутат, не міністр, я ортодоксальний киянин. І оце от. 

Тарас Білінський: Ну це так.

Сергій Куценко: Нє ну.

Тарас Білінський:  Умовно.

Сергій Куценко: Це насправді важливо, тому що в нас чомусь в нашому суспільстві вважається, що треба бути або народним депутатом, або депутатом Київради, або якимось міністром і тоді ти ніби ти маєш право впливати на щось, що відбувається в країні і всі забувають, що ми всі є рівними ми є громадянами України. От коли ти сказав, що ти ортодоксальний киянин, я зрозумів, що малось на увазі, що я Киянин,я громадянин України і у мене такі ж самі права, такі ж саме вимоги, які може поставити і міністр і народний депутат, єдине, що можливості, які дани от тим людям, які наділені владними повноваженнями і мої - вони ж трошки різні. 

Тарас Білінський: Трошки повторюся,я вже, що сказав, то я сказав. Ортодоксальний киянин, я ще кажу із молоком матері впитав в себе це. Але я родився в тому Києві, який ще був Києвом, розумієш? От, що я сказав і багато таких людей, які кохають Київ, пам'ятають, який він був красний, а то що зараз відбувається… Ну подивись я вже про той монстр не говорю, бо він вже хоть трошки автентичний, якщо є норми і правила, які нас стосуються, це музеї там стародавні Києві там Охоронна зона Софія Київська, це повинно бути узаконеним способом вирішено. Знесуть і повинні знести оці надлишкові поверхи, ну люди, якщо строять, то хочуть автентичне, тому що було. Думка моя це моя думка, а хтось каже… оцей театр на Подолі, да? Що було? Воно було красиве, воно було автентичне, на мою думку, мені це подобалось, а хтось каже: “Та ні, яке це? Кому це потрібно, ті старі руїни, каміння? Ото що відбудували, то шикарно, вон онадо оновлювати, є реновація”. Тому зараз багато красивих слів “реновація”, “Руйнація”. Я не знаю, як це відбулось. но вони ламають, то що багатьом людям, воно було до душі, розумієш? Я був на, в нас була хата, наша квартира на Андріївському узвозі, біля замка Річарда - два будинки поверху, я бігав по цьому Андріївському узвозу туди-сюді, все своє дитинство. Звозиками, з іграшками там, я не знаю, з ляльками, не з ляльками, там жили люди, ми гралися у ігрушки, як казали там, не було цих гаджетів всіх, які відволікали від життя. Розумієш? І тому я тобі кажу, я бачив Подол, який він був Подол.

Сергій Куценко: Багато киян, особливо керівних, теж чув і читав в фейсбуці, вони пишуть, що ми фактично втрачаємо ландшафт, який… І історичний ландшафт, і природний ландшафт і вони з боллю дивляться на те, що відбувається в Києві, саме через те, що, або привикли. В принципі в Київ приїзжали всі саме задля того, щоб подивитися на красу Києва, як на архітектуру, як на природу, а замість цього, при цьому кажуть, що ми рухаємося в Європу, там же стільки будинків, ну там не було стільки природи, как в Києві. Там був зовсім інший ландшафт.

Тарас Білінський:  Київ був самим зеленим містом, майже всі…

Сергій Куценко: Називали його, називали столицею-парком.   

Тарас Білінський:  Парком так, а зараз подивіться. Я спілкувався з своїм колегою з Шевченківського району… З Солом'янського, а він каже: “Було 250 парків, а зараз вже 120, куди поділося 120 парків?”

Сергій Куценко: Ну це окрема передача, тому що тут треба говорити і про водні об'єкти і про зелені насадження. От все ж таки, чим же ти за ініціатора, скажи будь ласка, от твій посил до киян. Бо дуже багато людей, які зараз зневірились, взагалі ну думають, що зміни не важливі. Ні в Києві, ні взагалі в країні. От що можна сказати цим людям? 

Тарас Білінський: Ви знаете, своя голова гарна, а в них є своя, якщо їм це… не цікаво, російською мовою “безразлично”, то по чому ми можемо сказати? Вони… Я сказав свою думку, якщо ми втратимо оцю перлину - Поділ, ну прийде забудовник, настроїть оцих коробків, які вони зараз будують, свої ЖК. Ну може хтось хоче, щоб на місті Контрактової і Подолу і Гостинного двору був ЖК чи ТРЦ, може хтось бажає. Вони ж не купили квартири в центрі міста на Подолі, вони ж покупали за містом там, ще щось, Вони хочуть центральну частину, чому? Потому, що тут красиво, я не хочу нічого говорити там іншим, там передавати, знаете, це не в моєму стилі передавати там іншим поколінням, чи що. Я живу за себе, в мене троє дітей, які виросли, живуть на Подолі, у Києві на Подолі і вони… І їх це цікавить, це подобається, як це може не подобатися? І тому, люди, якщо ми не збережиме центральну, хотя б центральну частину, то ми втратимо отой Київ архаїчний. Може не архаїчний, а історичний Київ, який був побудований ще до нас, багато років. Подільску церкву, замок Річарда, Булгаков, ну Булгаков то все в нас є, наша історична подільська аутентичность, де вона пропадає? тому і є питання, я за розвиток міста. Але, щоб це було гармонійно і про це я і прошу людей, щоб люди… “Долучайтеся, не будьте… не будьте безразличніе к єтому”

Сергій Куценко: Ну дуже дякуємо за відповіді відверті і сподіваємось, що почули ці відповіді і кияни, і пан міністр Олександр Ткаченко, який, віримо, що він стане на бік киян.

Тарас Білінський: Так.