Третій Рим і Третій Рейх: Що об'єднує червоних інтернацистів і коричневих нацистів?

XX століття стало епохою глобальних експериментів. Часом, коли давні монстри релігійних імперій були остаточно повалені, а на їхнє місце прийшли нібито нові, свіжі та молоді ідеологічні чудовиська.

Червона і коричнева чума розірвали Європу на частини, а потім зійшлися у найбільш кривавій битві за всю історію людства. Ці молоді й нестійкі ідеологічні конструкції зіткнулися між собою зовсім не тому, що були радикально різними чи протилежними. Насправді вони були абсолютно однаковими — і за формою, і за суттю.

Обидва ідеологічні культи не мали під собою жодної реальної основи, а будувалися на хиткому ґрунті міфів, казок і легенд, що вигадувалися на ходу.

Звісно, різниця між червоними та коричневими все ж існувала. Вона полягала в тому, що німці, тобто націонал-соціалісти, будували національну Німецьку імперію, а "росіяни", тобто інтернаціонал-соціалісти, створювали антинаціональну "радянську" імперію, яка зрештою все одно перетворилася на псевдонаціональну "російську".

Але що безсумнівно об’єднувало їх, окрім шовінізму та ксенофобії, так це імперський колоніалізм.

І Німеччина, і Росія марили світовим пануванням і готувалися воювати за нові колонії. Якщо перші прагнули завоювати Африку, то Росія готувалася колонізувати Туреччину — під виглядом "звільнення" Константинополя від турецького ярма.

Третій Рим був настільки впевнений у тому, що незабаром "поверне" Константинополь, що навіть запланував військовий парад у місті на честь 300-річчя дому Романових.

Подія була настільки значущою, що до неї спеціально підготували "споконвічно російську" військову форму з характерним головним убором — "богатиркою".

Передбачалося, що Микола II прийматиме парад військ у Константинополі в цій "національній" формі.

Але… у 1912 році цього не сталося. А в 1914 Росії вже було не до святкувань. Ба більше, у 1917 році Російська імперія — московська відповідь Священній Римській імперії — остаточно розвалилася. І форма "визволителів" Константинополя так і залишилася припадати пилом на складах.

Однак до цих складів після 1917 року добралися більшовицькі голодранці, які не вигадали нічого кращого, ніж одягнути в імперську форму свою армію.

Так РСЧА (Робітничо-Селянська Червона Армія) почала носити уніформу російських імперських колонізаторів.

Здивуєтеся, але в Німеччині сталася схожа історія, хоча з деякою затримкою.

Знамениті коричневі сорочки, в які у 1921 році вбралися нацистські штурмовики (SA), також мали колоніальне походження!

Форма, яку вдягли штурмовики, спочатку була уніформою колоніальних військ Німецької імперії в Африці.

До Першої світової війни Німеччина мала низку колоній в Африці, де генерал фон Леттов-Форбек успішно воював проти французьких і британських військ.

Саме для цих військ була пошита коричнева форма, яка була досить зручною для боїв у савані.

Але… після Першої світової війни Німеччина втратила колонії, і форма так і залишилася невикористаною.

Згодом, коли Німеччина занурилася в політичний хаос ранньої Веймарської республіки, ці запаси роздали фрайкорам і нацистам, і тут неабияку роль зіграли логістичні зв’язки Ернста Рема.

Що у підсумку?

Попри свою відсталість у науці, мистецтві та культурі, Москва зуміла випередити Німеччину в питаннях ідеологічного мракобісся.

Вона першою випробувала ідеологічний, а не релігійний чи національний принцип як основу державності. І тим самим стала для Німеччини взірцем і наставником.

Нацистські ідеологи наслідували і копіювали успішні пропагандистські кейси Кремля, а також його методи репресій і пригнічення народу.

Однак була одна ключова різниця: німці щиро вірили у свою темну ідеологію, тоді як "росіяни", прикриваючись перемогою пролетаріату, продовжували просувати стару венеціанську ідею світового панування Третього Риму.