Цифрові валюти: реконфігурація міжнародної фінансової системи
У березні 2025 року США оголосили про курс на створення національного стратегічного резерву біткоїнів і активну підтримку розвитку криптоактивів. Цей крок миттєво викликав хвилю дискусій щодо ролі цифрових валют у майбутній архітектурі глобальної фінансової системи. Адже цифрова валюта — це не просто нова форма грошей. Це потенційний важіль геоекономічного впливу, здатний змінити баланс між традиційною фінансовою владою держав і новими децентралізованими інструментами.
Три типи цифрових валют: характеристика
У світі нині домінують три основні категорії цифрових валют:
Криптовалюти (біткоїн, ефіріум тощо) — децентралізовані, обмежені в емісії, базуються на блокчейні, не мають прив’язки до державної валюти чи активу. Приклад: біткоїн із фіксованою емісією 21 млн одиниць.
Стейблкоїни (USDT, USDC) — цифрові токени, прив’язані до реальних активів (зазвичай до долара США). Вони виконують роль стабільного платіжного засобу у криптоекосистемах і дедалі активніше використовуються у транскордонних розрахунках.
Цифрові валюти центральних банків (CBDC) — це офіційні валюти, випущені центральними банками, які мають повну підтримку державної довіри. Приклад: цифровий юань (e-CNY).
Біткоїн: революція чи ризик?
Біткоїн часто позиціонується як альтернатива золоту: обмежена емісія, децентралізація, незалежність від інфляції. Проте через високу волатильність він не виконує класичні функції грошей (збереження вартості, засіб обміну, міра вартості). Він радше виконує роль спекулятивного активу з потенційними елементами "захисного" інструменту проти девальвації фіатних валют.
Стейблкоїни: удар по гегемонії фіатних валют?
Найбільшою загрозою для традиційного фінансового ландшафту є саме стейблкоїни, особливо доларові. Вони:
- активно використовуються як розрахункові інструменти у криптосередовищі (особливо у DeFi);
- поступово замінюють долари у країнах з нестабільними валютами;
- можуть посилити доларизацію віртуального простору, перетворюючи долар США на домінантну валюту не лише в реальному, а й у цифровому світі.
Ринок стейблкоїнів наближається до позначки в $180 млрд, і їхнє зростання має всі ознаки фінансової революції.
CBDC: переваги, обмеження, потенціал
Цифрові валюти центральних банків — це найнадійніша форма цифрових грошей, оскільки повністю забезпечені державними зобов’язаннями. Проте їхня ефективність залежить від:
- міжнародного визнання валюти (юань має переваги, але залишається обмеженим через політичні ризики);
- масштабу застосування (поки цифровий юань використовується здебільшого для роздрібних транзакцій, заміщаючи лише готівку — М0);
- готовності центральних банків розширити використання CBDC до міжбанківських і міжнародних операцій.
Геополітична динаміка і мультивалютний світ
У міру зміщення акценту на цифрові валюти, зростає потреба у багатополярності у цифровому валютному просторі. Якщо домінування долара в реальному світі було підкріплене економічною гегемонією США, то у цифровому середовищі можлива поява альтернативних систем розрахунків.
Важливим потенційним інструментом є e-SDR — цифрова версія спеціальних прав запозичення МВФ. Це наднаціональна цифрова валюта, яка ґрунтується на кошику основних валют (долар, євро, юань, єна, фунт). Її впровадження могло б частково збалансувати перевагу США у сфері цифрових активів.
Рекомендації для Китаю та інших країн
Розширити сферу застосування CBDC: перевести цифрову валюту з рівня М0 на рівень М1 і М2, що дозволить замінювати не лише готівку, а й депозити.
Інвестувати у стейблкоїни з опорою на юань: розвивати інтернет-платформи, де цифрові токени будуть базуватися на китайській валюті, поєднуючи суверенну довіру з глобальним обігом.
Брати участь у глобальних ініціативах e-SDR: підтримка багатовалютних механізмів у цифровому вимірі дозволить знизити залежність від долара.
Висновок
Цифрові валюти — це не просто нова технологія, а інструмент геоекономічного переформатування. Їхній вплив на міжнародну фінансову систему зростатиме, а здатність держав своєчасно адаптуватися і вибудувати власну цифрову валютну стратегію може визначити їхнє місце у новій валютно-фінансовій парадигмі XXI століття.
