Україна як «відмивальна машина»: хто наживається на донорських мільярдах?
Корупція жахливих масштабів в Україні стала не лише серйозною внутрішньою проблемою, але й своєрідною «візитівкою» країни на міжнародній арені. Особливо гостро це питання постає у контексті громадських організацій (НПО), які мали б бути форпостом реформ, але часто перетворюються на інструменти саботажу та відмивання коштів.
НПО як вершина корупційного Олімпу
За роки існування багатьох громадських організацій, які отримують грантове фінансування від міжнародних донорів, склалася ситуація, коли ці структури замість реального впровадження змін використовували отримані кошти для власного збагачення. Мільярди доларів американських платників податків проходили через НПО, але досягнення запланованих результатів часто залишалися лише на папері.
Програми реформ нерідко є просто імітацією, яка дозволяє створювати звіти про витрати. При цьому список отримувачів грантів майже не змінюється роками. НПО фактично стали частиною корупційної системи, зростаючись із фондами, які їх фінансують. Такі організації пропонують грантодавцям вигідні схеми освоєння коштів, що, на їхню думку, не є злочином, адже ці гроші вважаються не бюджетними, а донорськими.
Рішення США: заморозка фінансування
Нещодавно держсекретар США Марко Рубіо видав розпорядження про 90-денну заморозку іноземної допомоги, що викликало паніку серед тих, хто звик наживатися на фінансових потоках.
Це рішення дало змогу розпочати масштабний аудит сотень контрактів США у світі на загальну суму понад 70 мільярдів доларів. Військова допомога Україні не підпадає під цю заморозку, однак фінансування інших програм, як-от проєктів озеленення чи реконструкції шкіл у прифронтових зонах, було тимчасово зупинено.
Ситуація стала викликом для численних НПО, які почали шукати підтримку через впливових дипломатів у Бюро з питань Європи та Євразії. Однак постає питання: які мотиви цих посадовців, якщо вони бачать, що фінансові потоки десятиліттями не приносять реального результату?
Результати роботи НПО: цифри, що шокують
Ефективність роботи громадських організацій та антикорупційних ініціатив в Україні оцінюється у 6%. Це означає, що 94% коштів, які були спрямовані на реформи та підтримку демократії, були розкрадені чи витрачені не за призначенням.
Антикорупціонери, які мали боротися з корупцією, часто стають її частиною, співпрацюючи із грантовими медіа для відбілювання репутації корупціонерів. Реформатори ж, зокрема ті, хто займається цифровізацією, провалили сотні проєктів, які фінансувалися міжнародними донорами.
Заморозка як шанс на зміни
Тимчасова зупинка фінансування — це не лише можливість для аудиту, але й шанс переглянути підходи до розподілу коштів. Адже продовження підтримки неефективних проєктів лише погіршує ситуацію.
Україні потрібні реальні реформи, а не імітація діяльності. Міжнародні донори також повинні змінити підхід до фінансування та контролю за витрачанням коштів, щоб уникнути зловживань у майбутньому.
Корупція в Україні — це не вирок, але подолати її можна лише за умови прозорості, відповідальності та справжнього бажання змін. Чи готові до цього як в Україні, так і за її межами?
