Захисники Валентини Молодої доводять її патріотизм орденом від громадської організації

Валентину Молоду затримали за підозрою в організації масових заворушень біля пункту дислокації Нацгвардії у Петропавлівській Борщагівці. Слідство інкримінує їй 4 статті Кримінального кодексу: 294, 342, 114-1 і 114-2. Йдеться про організацію заворушень, опір правоохоронцям, перешкоджання законній діяльності ЗСУ та незаконне поширення інформації про розміщення військових підрозділів. Санкції сягають 8 років позбавлення волі. Після затримання її захисники знайшли аргумент, який, на їхню думку, закриває суперечку. Вони поширюють відео, на якому Валентині Молодій вручають орден "Золотий хрест честі і звитяги "Лицар Вітчизни"". Логіка в них проста: людина, яку держава нагородила "золотим хрестом", не може працювати проти армії.

Отже, постає питання, яке виходить далеко за межі однієї скандальної біографії. Хто в Україні має право вішати людям на груди "золоті хрести"? І чому держава досі нічим не відрізняє бойову відзнаку від сувеніра в комплекті з шаблею?

Назву ордена обрано не випадково. "Золотий хрест" справді існує як військова нагорода. Це почесна відзнака Головнокомандувача ЗСУ, якою нагороджують рядовий і сержантський склад за успішне виконання бойових завдань. Тобто людина, яка не розбирається в нагородній системі, чує "орден Золотий хрест" і розуміє його як "нагороду від армії". Саме на цій плутанині тримається вся нинішня кампанія на захист Молодої.

Насправді орден "Лицар Вітчизни" заснувала громадська організація "Асамблея ділових кіл". Її генеральний директор і голова президії Антон Саввов. Вручає орден президія цієї ж Асамблеї в межах програми "Лідери ХХІ століття". Висувати кандидатів, згідно з положенням, можуть органи влади, громадські організації, підприємства і "авторитетні політичні і громадські діячі". Тобто практично будь-хто.

Цікаво, що в комплект ордена входить значно більше, ніж сам хрест. За положенням, лауреат отримує шаблю зразка 1920 року, на лезі якої викарбувано його прізвище, ім'я та по батькові, а на звороті напис "Лицарський легіон України". До шаблі додають нагрудний знак "Лицарський легіон" у вигляді бойового щита з королівською короною, іменний диплом у заскленій рамі та орденську книжку. Церемонія розписана до дрібниць: підходить генерал, шаблею посвячує лауреата в лицарі, лауреат цілує лезо, підводиться і отримує орден, диплом, знак і квіти. Ще й носити орден положення велить на грудях зліва, одразу після урядових нагород.

Ціна такого лицарства задокументована. У лютому 2017 року ковельський підприємець і колишній депутат районної ради Володимир Пархонюк розповів, що йому пропонували саме "почесне звання" із "Золотим хрестом честі і звитяги" та лицарською шаблею. Участь коштувала 23 500 гривень, тобто приблизно $870 за тодішнім курсом. Його представнику, за словами Пархонюка, окремо пообіцяли "відкат" у 2 000 гривень, якщо той переконає підприємця заплатити. Сам Пархонюк назвав цю пропозицію "лохотроном державного рівня". Генеральним розпорядником заходу тоді значилося приватне підприємство зі статутним фондом 165 гривень. Засновником підприємства був Антон Саввов, керівником Віктор Вознюк, той самий, який сьогодні виступає віцепрезидентом Асамблеї.

Історія з Ковелем не поодинока. Того ж 2017 року британські журналісти описали структуру з Оксфорда, що пропонувала "премію" з пам'ятним знаком приблизно за 10 000 фунтів, тобто близько $13 000. Розслідування стосувалося діяльності самого Саввова. Він відповів юридичними претензіями до британської газети та українських медіа, які переказали матеріал, і погрожував судом. Матеріали ніхто не видалив. Харківські антикорупціонери тоді ж з'ясували, що Харківський метрополітен витрачав на нагороди цієї мережі бюджетні тисячі доларів.

Найчесніше про суть цього бізнесу сказано на сайті самої Асамблеї. Там передруковано колонку з "Урядового кур'єра", автор якої, захоплюючись орденом "Лицар Вітчизни", між іншим зауважує, що нагородження "супроводжують комплексом рекламно-іміджевих послуг". Тобто орден продається як частина іміджевого пакета. Лауреатами таких відзнак ставали і реальні керівники підприємств, і адвокати, і коучі, і "казкові та пісочні терапевти", і співачка, яка за один рік зібрала понад десять нагород "за суспільну роботу". А комплект "Лицарського легіону" зі статутом "Лицаря Вітчизни" і посвідченням "верховного отамана" виставляли на аукціоні колекціонерів, і лот продано.

Уявіть цей орден поруч з іншими атрибутами, з якими Валентина Молода приїхала 2 листопада до будинку, де перебували нацгвардійці. Вона приїхала на машині з логотипом приватної швидкої "Мед-престиж". Сама клініка "Мед-престиж" не працює вже 3 роки, а машину, за словами голови Нацполіції, купили торік і просто не зняли брендинг попереднього власника. Клініка самої Молодої має ліцензію МОЗ, але медицини невідкладних станів у ній немає. Ще одна її компанія, зі словами "екстрена медицина" в назві, станом на 3 листопада ліцензії на медичну практику не мала зовсім. При собі Молода мала посвідчення журналістки-розслідувачки, яке видала громадська організація "Пліч-о-пліч", засновницею якої є вона сама.

Отже, перед нами вже третій статус того самого типу.

Перший - швидка без клініки.

Другий - прес-карта власної ГО.

Третій - орден приватної ГО з назвою бойової нагороди.

Кожен із них виглядає переконливо збоку, і жоден не можна перевірити на місці. Поліцейський на виклику не бачить, що "швидка" давно продана. Глядач у TikTok не бачить, що "журналістку" акредитувала вона сама. Читач у Telegram не знає, що "золотий хрест" вручав не Головнокомандувач, а президія Асамблеї ділових кіл.

Цікаво подивитися, що насправді робила "лицарка Вітчизни" до Борщагівки. Свій перший запис у TikTok вона опублікувала 10 жовтня. Значну частину відео присвятила Олександру Тодорову, який закликав вийти на Майдан 3 жовтня з вимогою підписати мир з Росією. Фактчекери визнали ту акцію частиною російської інформаційної кампанії. Серед її репостів є коментар Путіна і заклики Трампа переобрати президента України. Коли 5 жовтня на акцію ніхто не прийшов, Молода записала відеозвернення, яке вийшло в каналі Тодорова. За версією слідства, на Сонячну вулицю вона приїхала, отримавши від родички військового, який пішов у СЗЧ, "замовлення" на його "визволення". Міністр внутрішніх справ назвав це схемою витягання ухилянтів.

Окремо постає питання, чому держава дозволяє громадським організаціям роздавати "золоті хрести" з написами "Вітчизна. Честь. Звитяга". Формально заборона існує. Закон "Про громадські об'єднання" у статті 18 прямо вимагає, щоб символіка ГО не відтворювала державні та інші нагороди. Але Кодекс про адміністративні правопорушення у статті 186-1 карає лише незаконне виготовлення і носіння саме державних нагород. Орден Асамблеї не копіює хрест ЗСУ, він лише позичає його назву. У такому вигляді закону він нічого не порушує, і жодного реєстру суспільних нагород, де можна було б перевірити, що саме висить у людини на грудях, не існує. Іронічно, що автор колонки на сайті Асамблеї мріяв саме про такий реєстр. Він сподівався, що держава визнає "популярні нагороди" і запровадить пільги для їхніх власників.

Ось чому захист Валентини Молодої за допомогою ордена б'є по самих захисниках. Відео з церемонії доводить лише одне: Молода пройшла процедуру, яку Асамблея ділових кіл пропонує кожному охочому. Патріотизм таке відео довести не може, бо його в комплекті з шаблею не продають. Зате воно добре показує, як працював увесь її образ, від логотипа на чужій швидкій до хреста з назвою бойової нагороди.

Слідству, яке розбирає 4 статті Кримінального кодексу, цей хрест нічого не скаже. Зате аудиторії, яка за добу після Борщагівки зросла з 17 000 до 38 000 підписників, він скаже саме те, на що розрахований: "лицарка Вітчизни" не може бути провокаторкою. Поки держава не дає простого способу відрізнити орден Головнокомандувача від ордена президії Асамблеї, такі хрести й далі працюватимуть як щит для кожного, хто встиг заплатити за пакет.