Закон щодо протидію булінгу недосконалий, а запропоновані зміни не вирішують проблеми

18 грудня 2018 року Верховною Радою України були прийняті зміни до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу, відповідно до якого було введено до чинного законодавства України поняття «булінгу» та запроваджена адміністративна відповідальність за цькування у закладах освіти.

Відповідно до цього Закону булінг (цькування), тобто діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого.

11 лютого 2019 року оприлюднено рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області, який вперше в історії України виніс рішення у справі про булінг: встановлено винну особу та накладено штраф на її батьків, за вчинення протиправних дій до своїх ровесників в навчальному закладі.

Однак на думку розробників цього закону, прийнятий закон є дещо недосконалим, оскільки запроваджена відповідальність, якщо булінг вчиняється стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу. І таким чином, якщо булінг (цькування) відбувається зі сторони батьків по відношенню до педагогічних, науково-педагогічних працівників, відповідальність за такі дії не передбачена.

З метою врегулювання вищезазначеної прогалини та з метою захисту від булінгу всіх учасників освітнього процесу, автори вирішили підкоригувати питання відповідальності за боулінг через прийняття проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства щодо протидії булінгу стосовно всіх учасників освітнього процесу».

26.02.19 у Верховній Раді України зареєстровано відповідний законопроект за №10086.

Свідомо чи ні, але пропонований законопроект встановлює також і відповідальність педагогічних працівників за булінг батьків.

На мою думку, це з одного боку відновлює справедливість. Тобто за булінг можна буде притягнути будь-якого учасника освітнього процесу за цькування будь-якого іншого учасника освітнього процесу. Підтримую. Це справедливо.

Проте на мою думку автори проекту закону не доопрацювали найважливішого – це визначення поняття булінгу.

Ще раз його прочитаємо:

Булінг (цькування), тобто діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого.

Або прочитаємо нову редакцію.

Булінг (цькування), тобто діяння (дії або бездіяльність) учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються учасниками освітнього процесу стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого.

Що мені не подобається?

Мені не подобається визначення булінгу, яке не відповідає принаймні моєму уявленню про це явище.

Давайте розберемо приклади.

1. Учень зриває урок. Учитель вийшов із себе і крикнув на учня, чи навіть не крикнув, а просто сказав – завтра прийдеш до школи з батьком. Давай щоденник. Я подивлюся, як батько з тобою поговорить. Учень уявив батька з ремінцем в руці і у дитини нервовий зрив, його почало тіпати або зомлів. Що получається, що учитель застосував психологічне насильство до учасника освітнього процесу і йому дійсно заподіяна шкода психічному здоров’ю. 

Формально у розглянутій ситуації присутні всі ознаки булінгу, передбачені законом.

2. На перерві Петро обізвав Василя козлом. Василь вскипів. Так виховали його батьки, що для нього немає образливішого слова у світі, ніж козел. Василь затрусився і дав Петру ляща. На чолі у Петра з’явився синець. Получається, що Петро застосував до Василя психічне насильство, а той у відповідь фізичне насильство.

Приклади можна продовжувати до безкінечності.

На мою думку, для булінгу має бути визначений мотив насильства – публічне приниження честі і гідності. Відразу начебто все стає на свої місця.

Законодавець був близький до вирішення питання, доповнивши частину першу статті 1 Закону України "Про освіту"абзацом 2 пункту 3^-1 :

Типовими ознаками булінгу (цькування) є:

• систематичність (повторюваність) діяння;
• наявність сторін - кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі (за наявності);
• дії або бездіяльність кривдника, наслідком яких є заподіяння психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого".

Начебто усе правильно окрім одного слова – «типовими».

Що у ньому не так?

Чи можуть типові ознаки – бути обов’язковими? Ні. І саме через це до боулінгу можна прописати будь-яке хуліганство.

Абсолютно зайвою на мою думку є така ознаки як наявність сторін булінгу.

На мою думку, абз. 2 п. 3-1 ч. 1 ст.1 Закону України «Про освіту» є доцільно викласти в наступній редакції.

Булінг характеризується систематичністю (повторюваністю) або одноразовим тривалим діянням з метою приниження, виклику страху, тривоги або підпорядкування жертви булінгу інтересам кривдника, та/або спричинення його соціальної ізоляції.