Законопроект №14057: Як "цифрова конституція приватності" насправді знищує журналістські розслідування

5 листопада 2025: Незважаючи на критику експертів, скандал у медіа та протести журналістів — Верховна Рада прийняла законопроект №14057 за основу. Перше читання пройдено. Попереду доопрацювання та друге читання. Це вже не загроза. Це реальність, що наближається.

Офіційна версія: Що кажуть вам депутати

Судово-юридична газета (sud.ua) опублікувала детальний переказ законопроекту. Прочитаємо його очима звичайного громадянина:

"Нові правила щодо особистих прав і відповідальності за інформацію"

Звучить непогано, правда?

"Посилити захист честі, гідності, репутації, приватності людини"

Хто проти захисту честі та гідності? Ніхто.

"Цифрова конституція приватності — від особистих нотаток до даних у месенджерах"

Взагалі круто. Хто не хоче захисту своєї переписки?

"Право на забуття старих або неправдивих матеріалів"

Логічно. Навіщо тримати неправду про людину?

Все виглядає бездоганно. Європейські стандарти, захист прав, цифрова епоха. Голосуй і не думай.

Але є нюанс. Насправді кожна з цих "красивих" норм — це пастка. Розберемо покроково.

Що сталося: Хронологія атаки на свободу слова

21 вересня 2025 — Реєстрація

Верховна Рада зареєструвала законопроект №14057 "Про внесення змін до Цивільного кодексу України у зв'язку із оновленням (рекодифікацією) положень книги другої".

Ініціатор — спікер Руслан Стефанчук. Співавтори — майже 190 народних депутатів з різних фракцій.

Вересень-жовтень — Скандал

Реакція медійного середовища була миттєвою. Bihus.Info, Інститут масової інформації, "Детектор медіа", правозахисники забили на сполох.

Ярослав Юрчишин, голова Комітету з питань свободи слова, який спочатку підписав законопроект, відкликав свій підпис і визнав помилку.

Стефанчук провів "зустрічі з медіа-юристами". Обіцяв "врахувати зауваження". Розгляд відкладався.

5 листопада 2025 — Прийняття за основу

А потім сталося головне.

Незважаючи на весь скандал, критику експертів, позицію медійного середовища та правозахисників — Верховна Рада прийняла законопроект №14057 за основу.

Статус: Прийнято за основу із доопрацюванням положень відповідно до ч.1 ст.116 Регламенту та із продовженням строку підготовки до другого читання.

Що це означає:

• Перше читання ПРОЙДЕНО
• Законопроект має базову підтримку депутатів
• Попереду доопрацювання та друге читання
• Після другого читання — остаточне голосування
• Якщо пройде — стане законом

Критично важливо: "Доопрацювання" не означає, що базову конструкцію змінять. Можуть підправити формулювання, але суть залишається.

Всі "зустрічі з медіа-юристами" та "пошук компромісу" — це був театр. Законопроект прийняли.

Розбір по пунктах: Де заховані пастки

1. "Оціночні судження"

Офіційна версія (sud.ua):

"Висловлення думок, оцінок чи припущень тепер не потрібно доводити або спростовувати. Але якщо таке судження образливе, принижує честь, гідність або репутацію — особа, яка його поширила, може бути зобов'язана виплатити компенсацію моральної шкоди."

Звучить непогано? "Не потрібно доводити" — це ж добре для журналістів!

А тепер реальність:

Стаття 297 частина 6 Цивільного кодексу у новій редакції: "Критика фізичної особи не повинна порушувати презумпцію невинуватості, принцип об'єктивності та має узгоджуватись із доброзвичайністю (boni mores)".

Питання: Що таке "доброзвичайність" (boni mores)? Хто визначає, чи узгоджується ваша критика з цим невизначеним поняттям?

Відповідь: Суддя. Можливо, той самий, хто лояльний до чиновника, якого ви критикуєте.

Приклад:

Журналіст пише: "Міністр Іванов — некомпетентний чиновник, який провалив реформу".

Це оціночне судження. Формально його "не потрібно доводити".

Але адвокат Іванова каже суду: "Це порушує 'доброзвичайність' і 'принцип об'єктивності'".

Суддя (особливо якщо "свій"): "Згоден. Це образливо. Компенсація — 5 мільйонів гривень."

Пастка: Формально оціночні судження захищені. Реально — вас можуть покарати за "порушення доброзвичайності". А що це таке — невідомо.

2. "Спростування недостовірної інформації"

Офіційна версія (sud.ua):

"Недостовірною вважається будь-яка інформація, яка не відповідає дійсності, викладена неправдиво, або порушує презумпцію невинуватості (тобто звинувачує без рішення суду)."

Звучить логічно? Неправда має спростовуватися.

А тепер реальність:

Стаття 277 частина 2 ЦК у новій редакції містить критичну фразу: інформація вважається недостовірною, якщо вона "порушує презумпцію невинуватості, доки вину особи не доведено [обвинувальним вироком суду]".

Що це означає:

Журналісти Bihus.Info викрили корупційну схему в "Укроборонпромі". Опублікували документи, провели розслідування. Але фігуранти НЕ засуджені (бо в Україні корупціонери рідко сідають).

За логікою законопроекту: інформація "порушує презумпцію невинуватості" → недостовірна → підлягає спростуванню → компенсація моральної шкоди.

Пастка: Будь-яке розслідування про корупцію без вироку суду формально "недостовірне".

3. "Право на відповідь"

Офіційна версія (sud.ua):

"Людина зможе висловити свою позицію, якщо про неї поширено інформацію, що порушує її права. Це право діє навіть якщо інформація достовірна, поширена без вини автора, або ще не спростована."

Звучить справедливо? Друга сторона має право висловитися.

А тепер реальність:

Це право вже існує в українському законодавстві. Медіа зобов'язані публікувати відповідь фігуранта.

Але законопроект розширює це право так, що воно стає інструментом тиску:

• Медіа публікує розслідування на 5000 слів
• Фігурант вимагає "право на відповідь" на 5000 слів
• Медіа зобов'язане опублікувати (інакше суд)
• Фігурант заповнює половину сайту своєю пропагандою

Пастка: "Право на відповідь" перетворюється на обов'язок медіа публікувати маніпуляції фігурантів у тому самому обсязі, що й розслідування.

4. "Право на забуття"

Офіційна версія (sud.ua):

"Кожен матиме можливість вимагати вилучення або знеособлення своїх персональних даних із відкритих джерел; деіндексації посилань у пошуковиках. Це правило насамперед стосується старих або неправдивих матеріалів у ЗМІ чи базах даних."

Звучить розумно? Старі помилки мають забуватися.

А тепер реальність:

Законопроект НЕ містить чітких винятків для суспільно важливої інформації.

Що це означає:

2023 рік: Журналісти викрили, що чиновник Петренко розкрав 50 мільйонів на закупівлях.

2025 рік: Петренко не засуджений (бо система). Він вимагає "право на забуття" — видалити розслідування, бо "пройшло два роки".

Суд: "Він має право на забуття. Видалити."

Розслідування зникає. Історія переписується. Петренко "чистий".

Пастка: "Право на забуття" без винятків для корупційних розслідувань = інструмент ревізії історії.

5. "Заборона поширення інформації"

Офіційна версія (sud.ua):

"Якщо інформація порушує особисті права, суд може заборонити її публікацію або розповсюдження; припинити розповсюдження вже опублікованого матеріалу; зобов'язати знищити наклад чи заблокувати сторінку в Інтернеті. Тобто тепер суд може швидко реагувати ще до того, як інформацію масово розповсюдять."

Звучить ефективно? Швидка реакція на порушення.

А тепер реальність:

Стаття 15 Конституції України: "Цензура заборонена."

Заборона публікації ДО її виходу — це і є цензура. Пряме порушення Конституції.

Механізм:

1. Журналіст готує розслідування про корупціонера
2. Інформація "витікає" (чи її зливають спеціально)
3. Адвокати подають до суду ДО публікації
4. Суд забороняє "для захисту честі"
5. Розслідування блокується

Пастка: Під виглядом "швидкої реакції" — попередня цензура.

6. "Нові особисті права"

Офіційна версія (sud.ua):

"Право на особисту інформацію, нотатки, кореспонденцію, приватність, цифрову приватність, професійну таємницю. Це фактично 'цифрова конституція приватності' — від особистих нотаток до даних у месенджерах."

Звучить прогресивно? Захист в цифрову епоху!

А тепер реальність:

Всі ці права вже захищені Конституцією, Законом про захист персональних даних, GDPR (який Україна імплементує).

Навіщо дублювати в Цивільному кодексі?

Відповідь: Щоб створити додаткові підстави для позовів проти медіа.

Приклад:

Журналіст отримав від інсайдера інформацію про корупцію (месенджер, email).

Публікує розслідування.

Фігурант: "Журналіст порушив моє право на цифрову приватність! Він використав мою переписку!"

Суд: "Справді. Компенсація — 10 мільйонів."

Пастка: "Цифрова конституція приватності" = інструмент для переслідування джерел журналістів.

7. "Права юридичних осіб"

Офіційна версія (sud.ua):

"Компанії також отримають право на репутацію, цифрову приватність і професійну таємницю. Критика юридичної особи не повинна порушувати презумпцію добропорядності — доки суд не доведе зворотне."

Звучить справедливо? Компанії теж мають права.

А тепер реальність:

Європейський суд з прав людини неодноразово встановлював: юридичні особи, особливо державні органи та великі компанії, мають толерувати БІЛЬШИЙ рівень критики, ніж приватні особи.

Чому? Бо вони мають більше ресурсів, впливу, і їхня діяльність — суспільний інтерес.

Законопроект №14057 робить навпаки: "презумпція добропорядності" для компаній = той самий захист, що й для людей.

Що це означає:

ТЦК (територіальний центр комплектування) вчинило зловживання. Медіа публікує.

ТЦК (юридична особа): "Це порушує нашу 'презумпцію добропорядності'. Компенсація!"

Пастка: Державні органи та компанії отримують щит від критики.

8. Ключове нововведення

Офіційна версія (sud.ua):

"Перед тим як щось публікувати, кожна особа повинна переконатися, що інформація достовірна. Якщо вона отримана з офіційних джерел (держоргани, реєстри, офіційні сайти) — перевіряти не потрібно, але треба вказати посилання на джерело."

Звучить відповідально? Перевіряй перед публікацією.

А тепер реальність:

Журналістське розслідування базується на:

• Інсайдерській інформації (джерела в органах)
• Документах, отриманих неофіційно
• Свідченнях постраждалих
• Аналізі відкритих даних

99% цього — НЕ "офіційні джерела".

За логікою законопроекту: якщо твоє джерело не держорган — ти несеш повну відповідальність за достовірність. Навіть якщо твоє джерело правдиве, але фігурант не засуджений — інформація "недостовірна".

Що це робить:

Журналісти побояться публікувати щось, що не підтверджене офіційно. А що офіційно підтверджує влада? Тільки те, що їй вигідно.

Пастка: Медіа перетворюються на ретранслятори офіційних прес-релізів.

Кому це вигідно: Розбір бенефіціарів

78% законопроектів у Раді пишуть не депутати. Хтось із затінку. Тож питання: кому вигідний цей закон?

1. Корупціонери у владі

Найочевидніша відповідь.

За даними ІМІ, понад 60% корупційних скандалів 2024-2025 років були викриті журналістами, а не правоохоронцями.

Журналістські розслідування — головна загроза для чиновників, що крадуть.

З законопроектом №14057:

• Розслідування без вироку = "недостовірна інформація"
• Критика порушує "доброзвичайність"
• Фігурант вимагає "право на забуття"
• Медіа платить компенсації
• Журналісти бояться писати
• Корупція процвітає

2. Олігархічні структури

Великий бізнес не любить критики. Розслідування про зловживання, податкові схеми, зв'язки з владою — все це загроза.

З новим законом:

• Компанії отримують "презумпцію добропорядності"
• Критика = порушення "права на репутацію"
• SLAPP-позови (стратегічні позови проти журналістів)
• Медіа задушені судовими справами
• Критика зникає

3. "Слуги" у міжнародних судах

Україна постійно програє у ЄСПЛ справи про свободу слова. Адвокати заробляють мільйони на позовах проти держави.

Хто ці адвокати? Часто — пов'язані з владою люди.

З законопроектом №14057:

• Ще більше порушень свободи слова
• Ще більше справ у ЄСПЛ
• Ще більше гонорарів
• Україна платить з бюджету (тобто з наших податків)

4. Кремль

Не будемо наївними. Росія витрачає мільярди на інформаційну війну проти України.

Знищення незалежних медіа — стратегічна мета Москви.

Питання: Чи могли російські агенти впливу долучитися до написання цього законопроекту?

Відповідь: Як мінімум, вони аплодують стоячи.

Контекст: Війна і свобода слова

Україна веде екзистенційну війну. Росія намагається знищити нас як націю.

Незалежні медіа — це те, що відрізняє нас від путінської Росії. Це наша сила.

Статистика корупції під час війни:

За даними Transparency International, Україна на 104 місці у рейтингу сприйняття корупції (2024). Це ПОГІРШЕННЯ порівняно з довоєнним періодом.

Найгучніші корупційні скандали 2024-2025:

• Схеми в "Укроборонпромі" — викриті журналістами
• Махінації з мобілізацією — викриті журналістами
• Корупція в ТЦК — викриті журналістами
• Зловживання чиновників — викриті журналістами

Скільки фігурантів засуджено? Одиниці.

За логікою законопроекту №14057: Всі ці розслідування "недостовірні", бо немає вироків.

Питання: Хто виграє від знищення журналістських розслідувань — Україна чи Росія?

"Європа" як прикриття

Стефанчук постійно повторює: "європейські стандарти", "гармонізація з ЄС", "наближення до європейського права".

Перевіримо.

Німеччина

Презумпція невинуватості — принцип кримінального права. НЕ застосовується для обмеження журналістики.

Німецькі медіа як Der Spiegel, Süddeutsche Zeitung регулярно публікують розслідування про політиків БЕЗ вироків суду.

Це норма. Це демократія.

Франція

Французькі медіа Le Monde, Mediapart публікують гострі розслідування постійно.

"Право на забуття" існує, але має ЧІТКІ винятки для суспільно важливої інформації.

Корупційні розслідування НЕ підлягають "забуттю".

Великобританія

The Guardian, BBC, Financial Times — найсильніша традиція розслідувальної журналістики у світі.

Жодних вимог про "обвинувальний вирок" для публікації.

Україна за законопроектом №14057

• Інформація без вироку = недостовірна
• Критика має "узгоджуватись із доброзвичайністю"
• Попередня заборона публікації
• "Право на забуття" без винятків
• Покарання за "порушення об'єктивності"

Питання: Де тут європейські стандарти?

Відповідь: Ніде. Це не Європа. Це Росія з її законами про "іноагентів", "фейки" та цензуру.

Механіка пастки: Покрокова інструкція

Як працюватиме система після прийняття закону.

Крок 1: Журналіст готує розслідування

Тема: корупційна схема в міністерстві оборони. Документи, інсайдери, експерти.

Крок 2: Публікація

Розслідування виходить. Суспільний резонанс. Вимоги розслідування.

Крок 3: Реакція фігуранта

Міністр (або чиновник) НЕ каже: "Так, винен, каюсь".

Натомість: "Це брехня! Це замовлення! Журналісти порушили мою 'цифрову приватність'!"

Крок 4: Позов до суду

Адвокати подають позов про:

• Спростування недостовірної інформації (ст. 277)
• Захист честі та гідності (ст. 297)
• Порушення "права на цифрову приватність"
• Компенсацію — 20 мільйонів гривень

Обґрунтування:

• "Інформація порушує презумпцію невинуватості"
• "Немає вироку суду"
• "Отже, недостовірна"
• "Критика порушує доброзвичайність"
• "Журналіст використав мою переписку"

Крок 5: Судовий процес

Медіа має доводити достовірність. Але як?

• Документи? "Викрадені, порушили цифрову приватність"
• Інсайдери? "Анонімні джерела не рахуються"
• Експерти? "Це їхня думка, не факт"
• Вирок суду? "Немає"

Суддя (особливо якщо лояльний): "Немає вироку = недостовірна. Задовольнити позов."

Крок 6: Наслідки

• Медіа має спростувати розслідування
• Заплатити 20 мільйонів компенсації
• Репутація зруйнована
• Фігурант "очищений"

Крок 7: Ефект охолодження (chilling effect)

Інші журналісти бачать це: "Нафіг таке. Писатимемо про котиків."

Розслідування зникають. Корупція процвітає. Система працює.

Що кажуть експерти

Bihus.Info

"Законопроект посилює юридичну відповідальність за критичні публікації та може поставити під ризик саме існування журналістських розслідувань."

Інститут масової інформації

"Законопроект несе ризик цензури й містить надмірно жорсткі вимоги до медіа. Він розширює можливість попередньої цензури."

Юрист ІМІ Володимир Зеленчук

"Багато чиновників та топкорупціонерів, викритих у журналістських текстах, рідко визнають свою вину і десь так само рідко отримують вироки суду. За цією логікою, більшість розслідувань стають 'недостовірними'."

Народний депутат Олексій Гончаренко

"Цей законопроект направлений на посилення цензури. Особливо великий ризик для висвітлення корупційних справ."

Правозахисниця Валентина Теличенко

"Складається враження, що автори намагалися захистити можновладців від суспільства."

Юридичне обґрунтування: Чому це незаконно

Порушення Конституції України

Стаття 15: "Цензура заборонена."

Попередня заборона публікації = цензура.

Стаття 34: "Кожному гарантується право на свободу думки і слова."

Покарання за "порушення доброзвичайності" = обмеження свободи слова.

Невідповідність практиці ЄСПЛ

Справа Lingens v. Austria (1986):

ЄСПЛ встановив: політики мають толерувати більший рівень критики.

Законопроект №14057 створює рівний захист для всіх = порушення цього принципу.

Справа Goodwin v. UK (1996):

ЄСПЛ встановив: інформація про корупцію має особливий захист.

Законопроект №14057 робить таку інформацію "недостовірною" = порушення.

Справа Observer and Guardian v. UK (1991):

ЄСПЛ встановив: попередня цензура допустима лише у виняткових випадках.

Законопроект №14057 робить її звичайною практикою = порушення.

Порушення принципу визначеності закону

"Доброзвичайність", "принцип об'єктивності" — невизначені поняття.

Закон має бути передбачуваним. Людина повинна розуміти, що дозволено, а що ні.

Законопроект №14057 цього не забезпечує = порушення rule of law.

Де "опозиція"?

Майже 190 депутатів підписали законопроект. Це не тільки "Слуга народу".

Список співавторів включає:

• Голови комітетів з різних фракцій
• Депутатів "Європейської Солідарності"
• Депутатів "Голосу"
• Депутатів інших фракцій

Після скандалу деякі (як Юрчишин) відкликали підписи. Але більшість — мовчить.

Три можливих пояснення:

1. Не читали (некомпетентність)
2. Читали, але не зрозуміли (некомпетентність²)
3. Зрозуміли і свідомо підписали (корупція/змова)

Обирайте. Жоден варіант не додає честі.

Що робити: Конструктивні вимоги

Законопроект зараз у стадії доопрацювання. Йдуть консультації з медіа-юристами.

Але чесно? Цей законопроект неможливо "доопрацювати". Його треба відкликати повністю.

Якщо все ж доопрацьовувати, ось мінімальні вимоги:

1. Видалити норму про "недостовірність без вироку"

Стаття 277 ч. 2 має бути повністю переписана.

Альтернативне формулювання:

"Інформація вважається недостовірною, якщо вона не відповідає дійсності і це може бути доведено об'єктивними засобами. Відсутність обвинувального вироку суду САМА ПО СОБІ НЕ Є підставою вважати інформацію недостовірною."

2. Видалити розмиті поняття

"Доброзвичайність", "принцип об'єктивності" — видалити або чітко визначити.

Альтернативне формулювання ст. 297 ч. 6:

"Критика публічних осіб у суспільно важливих питаннях захищається свободою слова, навіть якщо вона є гострою, якщо вона базується на фактичній основі або є добросовісним оціночним судженням."

3. Заборонити попередню цензуру

Чітко прописати:

"Заборона поширення інформації ДО її публікації НЕ допускається для захисту честі, гідності або репутації. Винятки можливі лише у випадках державної таємниці або захисту дітей."

4. "Право на забуття" з винятками

Чітко прописати:

"Право на видалення інформації НЕ застосовується до:

• Інформації про корупцію та зловживання владою
• Діяльності публічних осіб при виконанні службових обов'язків
• Злочинів проти національної безпеки
• Іншої суспільно важливої інформації"

5. Захист оціночних суджень

Чітко прописати:

"Оціночні судження НЕ підлягають спростуванню. Оціночні судження захищаються свободою слова, якщо вони базуються на фактичній основі."

6. Обмежити права юридичних осіб

Чітко прописати:

"Юридичні особи, особливо державні органи та компанії публічного інтересу, мають толерувати вищий рівень критики, ніж приватні особи."

Але повторюю: навіть з цими змінами законопроект залишається проблемним.

Реальність: Це вже не загроза. Це атака, що відбувається

5 листопада 2025 року все змінилося.

До цього можна було говорити "законопроект загрожує", "може призвести", "існують ризики".

Зараз треба говорити прямо: законопроект прийнято в першому читанні. Це відбувається прямо зараз.

Що означає "прийнято за основу"

У законодавчому процесі є три читання:

Перше читання — обговорюють концепцію, приймають "за основу" або відхиляють. ✅ Законопроект №14057 ПРОЙШОВ перше читання 5 листопада.

Друге читання — постатейне голосування, поправки, остаточна редакція. ⏳ Попереду. Строк продовжено для "доопрацювання".

Третє читання (якщо потрібне) або остаточне голосування — закон приймається або відхиляється. ⏳ Якщо пройде друге читання — майже гарантовано пройде і третє.

Факти, які мають вас насторожити

Факт №1: Незважаючи на скандал у медіа, експертну критику, відкликання підписів — депутати проголосували ЗА.

Факт №2: "Продовження строку для доопрацювання" не означає, що базову конструкцію змінять. Історія показує: після першого читання зазвичай міняють формулювання, а не суть.

Факт №3: Якщо закон пройшов перше читання під час скандалу — шанси його зупинити в другому читанні мінімальні. Депутати вже показали свою позицію.

Факт №4: Між першим і другим читанням зазвичай проходить 1-3 місяці. Потім голосування — і закон приймається.

Висновок: У нас є МАКСИМУМ 2-3 місяці, щоб зупинити цей закон. Або він стане реальністю.

Що станеться, якщо закон прийметь

Це не теоретичні міркування. Це конкретні наслідки:

Для журналістів-розслідувачів:

• Bihus.Info, "Схеми", інші розслідувачі — під постійною загрозою позовів
• Кожне розслідування про корупцію = потенційний суд на мільйони
• Ефект охолодження: легше не писати, ніж ризикувати

Для незалежних медіа:

• Малі медіа не витримають судових витрат
• Великі медіа будуть обережнішими з критикою влади
• Олігархічні медіа, які і так не критикують, — виграють

Для суспільства:

• Корупція процвітатиме без журналістського контролю
• Зловживання влади залишатимуться непокараними
• Інформаційний простір очиститься від критики

Для країни:

• Віддалення від європейських стандартів (попри риторику)
• Наближення до російської моделі цензури
• Програш в інформаційній війні

Чому це відбувається ЗАРАЗ

Війна. Суспільство втомлене. Медійна увага — на фронт, не на законопроекти.

Ідеальний момент протягнути "технічне оновлення Цивільного кодексу".

Розрахунок простий: поки все дивляться на лінію фронту, можна тихо задушити свободу слова в тилу.

Висновок

Законопроект №14057 — це майстер-клас маніпуляції.

Офіційна версія звучить чудово: "цифрова конституція приватності", "європейські стандарти", "захист особистих прав".

Реальність: механізм знищення журналістських розслідувань під виглядом "захисту честі".

Техніка обману:

1. Взяти справді важливу проблему (захист приватності)
2. Додати красиві слова ("європеїзація", "цифрова епоха")
3. Заховати в тексті пастки (недостовірність без вироку, доброзвичайність, попередня цензура)
4. Подати як "технічне оновлення"
5. Сподіватися, що ніхто не помітить

Але ми помітили.

І тепер ви теж знаєте, що насправді ховається за красивою риторикою про "цифрову конституцію приватності".

Це не захист прав. Це знищення свободи слова.

Це не європеїзація. Це путінізація.

Це не осучаснення. Це цензура.

Питання залишається відкритим: Якою Україною ми хочемо бути?

Країною, де журналісти можуть викривати корупцію?

Чи країною, де "недостовірною" вважається будь-яка інформація без вироку суду?

Країною свободи слова?

Чи країною, де критика має "узгоджуватись із доброзвичайністю"?

Але тепер питання не абстрактне. Тепер це реальний вибір з дедлайном.

5 листопада депутати зробили свій вибір. Вони проголосували ЗА цензуру.

Тепер вибір за нами — громадянами, журналістами, медіа, правозахисниками.

У нас є 2-3 місяці до другого читання.

Або ми зупинимо цей закон. Або він зупинить незалежну журналістику в Україні.

Вибір за нами. Але час іде.

Що робити: Конкретні дії

Це не теоретична стаття. Це заклик до дії. Ось що РЕАЛЬНО можна зробити:

Для журналістів та медіа:

1. Консолідуватися: Медійні асоціації, незалежні редакції мають виступити єдиним фронтом
2. Інформувати: Писати, говорити, пояснювати — що означає цей закон
3. Документувати: Фіксувати всі етапи просування законопроекту, імена депутатів, які голосують ЗА
4. Міжнародний резонанс: Залучати міжнародні організації (ОБСЄ, Репортери без кордонів, CPJ)

Для громадян:

1. Дізнатися: Хто ваш депутат? Як він голосував 5 листопада?
2. Запитати: Зателефонувати, написати депутату — чому він підтримав цензуру?
3. Поширити: Розказати друзям, родині, колегам про цей законопроект
4. Тиснути: Публічний осуд депутатів, які голосували ЗА

Для міжнародних партнерів:

1. Звернути увагу: ЄС, США, європейські столиці мають знати про цей закон
2. Публічні заяви: Від посольств, міжнародних організацій
3. Обумовити: Пов'язати євроінтеграцію зі свободою слова

Для юристів:

1. Експертиза: Підготувати детальний аналіз невідповідності Конституції та практиці ЄСПЛ
2. Альтернативи: Запропонувати редакції норм, які дійсно відповідають європейським стандартам
3. Готовність: До конституційних позовів після прийняття закону

Критично: Все це треба робити ЗАРАЗ. Не "коли буде друге читання". ЗАРАЗ.

Бо після другого читання буде пізно.

Стаття підготовлена на основі аналізу тексту законопроекту №14057, висновків експертів Інституту масової інформації, Bihus.Info, позицій "Детектора медіа", офіційного переказу sud.ua та практики Європейського суду з прав людини.

Законопроект ПРИЙНЯТО В ПЕРШОМУ ЧИТАННІ 5 листопада 2025 року. Попереду доопрацювання та друге читання. Час на протидію обмежений.

РОЗПОВСЮДЖУЙТЕ ЦЮ ІНФОРМАЦІЮ. ЧАС ЙДЕ.