Щодо ситуайції навколо Сергія Стерненка

Це як раз одна з дуже контраверсійних тем, де не те що знайти спільність, а навіть вислухати один одного вкрай важко. Тому торкатися її треба обережно, як так званої “брудної бомби”.

Одні заповзято доводять, що справа політизована, і це - розправа з патріотами. Інші переконують, що політики тут нема, чистий кримінал. Так от, ця справа не просто політична, вона політично-світоглядна.

Прихильники Стерненка переконані, що той, хто під час буремних революційних подій діє на користь України (або проголошує такий намір!), має право порушувати закони і залишатися непідсудним — на війні, як на війні. Це позиція Стерненка і багатьох подібних, вона зветься політичною доцільністю. Супротивники цього підходу переконані, що по закону треба діяти всюди і завжди, незалежно від обставин, і це має пряме відношення до світогляду.

Компромісу тут бути ніяк не може.

З практичної точки зору доходить до безглуздя. Наприклад, ми ж свідомі того, що якби у Дніпрі і Харкові не діяли рішуче і за обставинами, то ми б мали суцільну малоросію? Бо всілякі стрєлкови, гіві і мотороли плювати хотіли на закон. Так що, карати тих, хто чинив спротив, чи нагороджувати? З іншого боку, якщо все по закону, то чому досі не покарані правоохоронці — ті, хто на відеозапис з погрозами трощили машини Автомайдану, водії яких нічого не порушували? І до останнього велися справи саме проти автомайданівців, розпочаті ще за часів Януковича?! Не кажучи вже про відшкодування збитків.

Особисто я вважаю, що під час революції порушення законів неминуче, бо революції тому і виникають, що закони, прийняті владою для власного захисту, не залишають іншого шляху для суспільних змін. Але якнайшвидше ситуація повинна повертатися у законне русло. Саме тому був необхідний закон про амністію учасників подій на Майдані, але досконалість його викликає сумніви.

Хоча і в ситуації амністії треба чітко вирізняти, коли людина діяла на користь суспільства, а коли — на власну користь. Як у випадку розграбування будинків Януковича чи Пшонки, чиї нечесні скарби повинні були б потрапити до бюджету за рішенням суду.

А як розцінювати таку абсурдну ситуацію, яка трапилася безпосередньо зі мною? Ми з колегами приїхали до Ужгороду, що прочитати заздалегідь заплановану лекцію для студентів і викладачів юридичних (!) ВУЗів про те, як створювалася Конституція України, і чому її треба час від часу оновлювати. Але представники “правих сил” не пустили слухачів на нашу лекцію, бо це, начебто, “загрожує державності”. “Яким чином?”,- запитував я, дивлячись у скляні очі молодиків, які перекрили вхід до зали. “Тому що наш провідник так наказав”, - пояснили мені. До речі, присутні поліція і СБУ не втручалися.

Я не хочу жити в країні, де обізнані в юриспруденції люди на зразок Віктора Медведчука, прикриваючись українським законом, руйнували Україну з середини. Але я й не хочу, щоб якійсь невідомий “провідник” безкарно забороняв мені робити абсолютно законні речі.

І наостанок. Не таємниця, що Сергій Стерненко близький до оточення Уляни Супрун, тому він отримав вагому підтримку від активістів транснаціоналів. І що його справу активно використовує Петро Порошенко задля протестів проти Володимира Зеленського. Все це політика, нечесна політика. І допоки ми не навчимося відокремлювати політику від закону, Україна не стане цивілізованою державою.

Дивіться також

Откровения трех президентов Політика
Интриги и зашквары слуг Політика