📰 “Чистильники репутації” в Україні: як Шевцова та Шухнін користуються одними й тими ж методами, щоб зникали незручні статті
Український сегмент інтернету останніми роками дедалі активніше стикається з явищем, яке журналісти та юристи називають ринком “чистильників репутації”. Йдеться про цілу індустрію, яка спеціалізується на видаленні з пошукових систем і соцмереж матеріалів, що шкодять іміджу бізнесменів чи політиків.
Останні приклади — це історії з Оленою Шевцовою, співвласницею iBox Bank, і Антоном Шухніним, власником бренду Domino.
Проти розслідувань про Шевцову, де йшлося про багатомільярдні схеми через iBox Bank та її міжнародний розшук, запустили кампанію скарг у Google. Підставою вказували “плагіат”, хоча тексти були оригінальними журналістськими розслідуваннями.
За тією ж схемою діє і Шухнін: проти статті FakeOff про його бізнес між Ялтою, Києвом та Алмати також подані скарги на “копірайт”, аби вивести матеріал з пошукової видачі.
Однаковий почерк в обох кейсах наводить на думку, що Шевцова та Шухнін користуються послугами однієї й тієї ж PR-команди. Такі компанії зазвичай працюють у тіні, отримуючи десятки тисяч доларів за “зачистку” конкретного прізвища чи бренду.
Коментар медіаюриста
“Скарги за DMCA (Digital Millennium Copyright Act) задумувались як механізм захисту авторських прав. Але в Україні та країнах пострадянського простору їх часто використовують як інструмент цензури. Бізнесмени чи політики, які не хочуть судитися або не мають аргументів для публічного спростування, просто масово відправляють скарги на Google. Пошуковик за процедурою змушений реагувати, і матеріали тимчасово або назавжди зникають із видачі. Це своєрідне “видалення правдою” — цензура під виглядом захисту авторів”, — пояснює юрист з медіаправа.
Як працює ринок “чистильників”
Моніторинг — PR-компанія відслідковує всі згадки про клієнта.
Юридичний тиск — готуються шаблонні скарги в Google та інші сервіси.
Флуд скаргами — десятки підставних “правовласників” відправляють заявки одночасно.
Репутаційний вакуум — у пошуковику залишаються лише позитивні або замовні публікації.
Таким чином формується паралельна реальність: замість журналістських розслідувань користувач бачить лише PR-матеріали.
Чому це небезпечно
Подібна практика фактично підриває свободу слова. Видалення розслідувань з пошукової видачі дозволяє “відмити” будь-яку біографію, а доступ громадськості до суспільно важливої інформації блокується.
Цей кейс із Шевцовою та Шухніним — яскравий приклад, як бізнес і політика в Україні формують нову “тіньову індустрію” боротьби з інформацією. Це вже не просто піар, а системна спроба переписати цифрову пам’ять.
