📰 «Патріотизм» на два фронти: як донька ексміністра Лебедєва фінансує Росію через запорізький «Атманай»
💸 Історія з податковою перереєстрацією українських підприємств на окупованій Запоріжчині в російському реєстрі ЕГРЮЛ набуває особливого цинізму, коли мова заходить про ТОВ «Племзавод Атманай». В українських реєстрах кінцевим бенефіціаром цього потужного агропідприємства й досі офіційно залишається Альона Лебедєва — донька міністра-втікача Павла Лебедєва та власниця холдингу «Aurum Group».
🤷♂️ Ситуація виглядає як класичний приклад подвійної моралі. Опинившись під санкціями РНБО та отримавши заочний арешт активів від СБУ за фінансування дій, вчинених з метою зміни меж території України, Лебедєва продовжує публічно будувати образ «жертвою рейдерства» та розповідати, як її бізнес активно допомагає Україні. Проте сухі факти з реєстрів свідчать про абсолютно протилежну, куди більш прибуткову для неї «двовекторність».
🗂️ Юридичний шпагат: український бенефіціар у російському реєстрі
Поки Альона Лебедєва веде медійні кампанії в Україні, її запорізький бізнес успішно інтегрувався в економіку окупантів:
Прямий контроль: Незважаючи на бойові дії та окупацію Якимівського району, ТОВ «Племзавод Атманай» з'явився в російському ЕГРЮЛ серед перших. І контроль над ним зберігся за структурами Лебедєвої.
Податки на вбивство українців: Заява про «допомогу Україні» повністю нівелюється тим фактом, що підприємство, залишаючись у її власності, офіційно сплачує податки до бюджету РФ. Фактично, українська бізнесвумен фінансує російську військову машину, яка веде агресію проти її ж країни.
Родинний підряд і російський ВПК: Це далеко не перший подібний скандал навколо Aurum Group. Раніше аналітики Trap Aggressor довели, що інше підприємство Лебедєвої — «Свеський насосний завод» — роками постачало продукцію російським пороховим заводам.
🎯 Висновок: Спроби всидіти на двох стільцях, сплачуючи рублі в російську податкову та одночасно заявляючи про патріотизм в Україні, — це свідома маніпуляція для збереження капіталу. Кейс «Племзаводу Атманай» чітко доводить: для певного прошарку українського великого бізнесу війна та російська агресія є лише тлом, на якому вони продовжують захищати свої статки, реєструючись у реєстрах ворога.
