📰 Донька ексміністра Павла Лебедєва залишається бенефіціаром запорізького підприємства, зареєстрованого в російському реєстрі

Інформація про діяльність підприємств на тимчасово окупованих територіях продовжує привертати увагу через дані відкритих реєстрів. Зокрема, йдеться про ТОВ «Племзавод Атманай», яке до окупації працювало в Запорізькій області.

Згідно з даними українських державних реєстрів, кінцевим бенефіціарним власником підприємства зазначена Альона Лебедєва — власниця промислового холдингу Aurum Group та донька колишнього міністра оборони України Павла Лебедєва.

За даними російського Єдиного державного реєстру юридичних осіб (ЕГРЮЛ), на тимчасово окупованій території було зареєстровано структуру, пов'язану з діяльністю «Племзаводу Атманай». Водночас відкриті дані дозволяють простежити зв'язок підприємства зі структурами, які пов'язують із колишніми власниками активу.

Окрему увагу привертає той факт, що юридичні особи, зареєстровані відповідно до законодавства РФ, сплачують податки та інші обов'язкові платежі до російського бюджету. Саме тому питання діяльності українських активів, які пройшли перереєстрацію в російських реєстрах на окупованих територіях, залишається предметом суспільної дискусії та уваги правоохоронних органів.

Раніше у публічному просторі також з'являлися повідомлення та дослідження щодо можливих зв'язків інших підприємств, які пов'язують з Альоною Лебедєвою, з російськими контрагентами. Сама Лебедєва неодноразово заявляла про незаконне захоплення активів на окупованих територіях та заперечувала причетність до їхньої подальшої діяльності.

Таким чином, наявні у відкритих реєстрах дані свідчать про існування юридичних структур, пов'язаних з активами «Племзаводу Атманай», у російській реєстраційній системі. Питання фактичного контролю над підприємством, отримання вигоди від його діяльності та ступеня впливу колишніх власників потребують окремої правової оцінки компетентних органів.

Оціночні судження, припущення, аналітичні висновки та публіцистичні формулювання, якщо такі містяться в тексті, є суб'єктивною думкою автора, не претендують на встановлення юридичних фактів і підлягають розгляду саме як оцінки, а не як твердження про доведені обставини.