Audi за ціною "Таврії": хто хоче очолити українську митницю

Станіслав Балуєв, екс-керівник Закарпатської митниці, якого президент Зеленський особисто закликав звільнити за кришування контрабанди, знову претендує на високу посаду. Цього разу він хоче очолити всю Державну митну службу України. І запевняє комісію у своїй доброчесності.

Справді, треба мати неабияку сміливість, аби після такої біографії знову намагатися пробратися до керма однієї з найбільш корумпованих структур країни. Але найцікавіше — не сама сміливість Балуєва, а ті деталі його життя, які комісія, схоже, готова пропустити повз увагу.

П'ять тисяч доларів за преміум-кросовер

Почнемо з простої арифметики. У 2020 році Балуєв стає власником Audi Q7 2017 року випуску з трилітровим дизельним двигуном. Солідна машина, яка на ринку коштувала тоді не менше 35-40 тисяч доларів. Але в декларації з'являється вражаюча цифра — 140 тисяч гривень. За курсом 27 гривень за долар це трохи більше п'яти тисяч доларів.

П'ять тисяч доларів за преміум-кросовер 2017 року. Навіть зараз, після п'яти років експлуатації, таке авто за такі гроші купити неможливо. Але Балуєв, схоже, знайшов унікальну пропозицію. Або просто вирішив, що комісія не вміє користуватися сайтами з продажу автомобілів.

Питання до конкурсної комісії: як саме пан Балуєв пояснюватиме це диво економіки під час співбесіди? Яку версію придумає його адвокат? Чи може, комісія взагалі не задаватиме незручних запитань?

Розлучення по-українськи

Але автомобільна арифметика — це лише розминка. У 2021 році Балуєв офіційно розлучається. Раптово. І одразу ж припиняє декларувати майно дружини. Класична схема, відпрацьована тисячами українських чиновників: формальний розлуч для виведення активів з-під декларування.

Єдина проблема — Наталія Балуєва, схоже, не в курсі, що вона колишня дружина. Принаймні її Instagram розповідає іншу історію. Сімейні фото з відпочинків у 2025 році — Іспанія, Словенія. Затишні знімки з будинку в Ужгороді, того самого, що належить "ексчоловіку". Подружжя, судячи з усього, продовжує вести спільний побут. Просто тепер це не треба декларувати.

Фіктивне розлучення — настільки поширена практика серед українських чиновників, що вже перетворилася на жанр народної творчості. Але коли людина, яка застосовує такі схеми, претендує на посаду глави митниці, це вже не анекдот. Це діагноз системі.

П'яний за кермом, п'яний від влади

До речі, про керування. Балуєва суд позбавляв права керувати транспортним засобом через водіння в стані алкогольного сп'яніння. Деталей немає — коли саме, за яких обставин. Але факт красномовний. Людина, яка не може контролювати себе за кермом авто, претендує на керування цілою службою з багатомільярдними грошовими потоками.

Логіка вибору кадрів в українській владі завжди викликала подив. Але тут вона переходить усі межі.

Державна таємниця — не для нього

Є ще один момент, який Балуєв, напевно, вважає дрібницею. Перевірка СБУ встановила порушення вимог щодо охорони державної таємниці на його посаді керівника Закарпатської митниці. Кваліфіковано як адміністративне правопорушення.

Що саме порушив? Які документи? Кому передав інформацію? Деталей, знову ж таки, немає. Але людина, яка не може дотримуватися режиму секретності, хоче очолити структуру, де доступ до конфіденційної інформації — щоденна рутина.

1,4 бала з п'яти — і знову в бій

Але найсмачніше — фінал його каденції на Закарпатті. У 2019 році президент Зеленський публічно закликав в.о. голови ДПС звільнити керівників митниць чотирьох західних областей. Тоді Балуєв якраз очолював Закарпатську митницю — один з найбільш "хлібних" напрямків для контрабанди.

За результатами оцінювання службової діяльності він отримав 1,4 бала з п'яти можливих. Це не просто незадовільна оцінка. Це провал. Після цього його звільнили. Балуєв, звісно, побіг до суду оскаржувати результати. Безуспішно.

І ось тепер він знову тут. Претендує на посаду голови всієї Державної митної служби. З фіктивним розлученням, заниженою вартістю авто, позбавленням водійських прав, порушенням держтаємниці та оцінкою 1,4 бала за попередню роботу.

Питання до конкурсної комісії просте: які саме критерії доброчесності використовуються під час відбору? Чи існують вони взагалі?

Не сам такий

Справедливості заради, Балуєв не єдиний "яскравий" кандидат у цьому конкурсі. Буртовий М.О., старший детектив НАБУ, володіє трьома квартирами у Києві та земельною ділянкою. Його дружина — ще однією квартирою та 5,3 гектарами землі. А мати детектива чомусь має понад 60 земельних ділянок на Черкащині. Шістдесят. Для чого? Сільське господарство в промислових масштабах? Чи просто зручний спосіб конвертації?

Мірошніченко М.І., який раніше брав участь у конкурсі на голову НАЗК, публічно заявляв, що був "шокований" інформацією про майно, оформлене на тещу, та її притягнення до адміністративної відповідальності. Шокований? Серйозно? Чоловік не знав, що належить його теші, з якою, припустимо, живе під одним дахом?

Хоча є і світлі винятки. Даменцов Р.В., за висновком Антикорупційного центру "Межа", був доброчесним кандидатом на посаду директора БЕБ і дійшов до фінального етапу конкурсу. Принаймні одна людина в цьому списку викликає не запитання, а надію.

Про що це говорить

Історія з конкурсом на посаду голови Держмитслужби — ідеальна ілюстрація того, як в Україні працюють "конкурси" на високі посади. Створюється видимість прозорого відбору, формуються комісії, пишуться критерії доброчесності. А потім у фінал проходять люди, які ці критерії демонстративно порушують.

Балуєв з його Audi за п'ять тисяч доларів, фіктивним розлученням та оцінкою 1,4 бала — не аномалія. Він норма. Система створена так, щоб такі люди могли знову і знову повертатися до корита, незалежно від того, скільки разів їх звідти виганяли.

І поки конкурсні комісії будуть пропускати такі очевидні речі, говорити про реформу митниці — це як говорити про дієту, поїдаючи третій торт.