Австрійська контррозвідка викрила схему постачання верстатів російському ВПК

Австрійська контррозвідка розкрила мережу, яка постачала російським оборонним підприємствам верстати з числовим програмним керуванням та спеціальні інструменти для металообробки. Слідство вважає, що товари йшли структурам "Ростеху" через треті країни за підробленими сертифікатами, а від 2022 року обсяг поставок перевищив 3,3 мільйона євро, пише TriTrace Investigations.

Австрійська влада учасників схеми не розкрила. Натомість це зробили розслідувачі, ідентифікувавши сімейну групу, яка організовувала поставки, і вивчивши її зв'язки з оборонною промисловістю.

Спершу про тих, хто відправляв товари.

За даними слідства, мережа закуповувала продукцію для військово-промислового комплексу ще з 2019 року. Постачальником виступала компанія у Відні під керівництвом 28-річного громадянина Білорусі, якого заарештували в травні 2026 року. Другою обвинуваченою у справі стала його 24-річна двоюрідна сестра.

Розслідувачі встановили, що перший підозрюваний це Владислав Борисов з Білорусі, 1998 року народження. Він був директором віденської компанії Tooling ITM-Projekt GmbH, зареєстрованої у 2019 році, яка займалася торгівлею інструментами та верстатами, а також консультаціями у сфері металообробки.

Невдовзі після його арешту компанія перейшла до ліквідації, і ліквідаторкою стала Ганна Борисова 2001 року народження, яка фігурує у витоках разом із Владиславом.

12 серпня суд призначив Владиславу 21 місяць позбавлення волі, з яких 19 умовно, а Ганні 15 місяців умовно. Обоє провину визнали.

А тепер найцікавіше, тобто хто стоїть за цими двома молодими людьми.

За твердженням видання Kurier, схему організували батьки обох засуджених, брати-близнюки, які переховуються в Мінську. Саме вони визначали маршрути поставок і отримували більшу частину доходів. На їхній арешт видано європейські ордери.

Розслідувачі з'ясували, що йдеться про 50-річних Михайла Анатолійовича та Павла Анатолійовича Борисових. Витоки вказують, що вони пов'язані з Владиславом і Ганною, у 2021 році отримали російські паспорти, у 2025-му разом заселялися в готель у Москві, а також були внесені до чорного списку Центробанку за підозрою у відмиванні доходів. Нині обидва зареєстровані в Челябінську як чинні індивідуальні підприємці.

Челябінськ у цій історії з'явився не випадково.

Ймовірно, основний обсяг поставок Tooling проходив через посередників, однак частина йшла напряму саме туди. Митні дані показують, що у 2022-2023 роках компанія відправила до Челябінська п'ять партій промислового обладнання, комплектуючих, оснастки та витратних матеріалів вартістю близько 48 тисяч євро.

Отримувачем був "Промарсенал". Центр "Досьє" фіксував, що ця компанія перебуває в закритому реєстрі підприємств і постачальників оборонно-промислового комплексу російського Мінпромторгу. А витоки свідчать, що обидва старші Борисови обіймали в "Промарсеналі" керівні посади, причому Михайло був заступником директора з виробництва та зовнішньоекономічної діяльності.

Співпрацювали брати з оборонними підприємствами і через московську "Металект Груп". Дані про державні закупівлі показують, що щонайменше до 2019 року обидві компанії Борисових виконували поставки інструментів структурам "Ростеху", "Роскосмосу", концерну "Алмаз-Антей" та іншим підприємствам оборонної галузі.

Складімо картину докупи, і вона виявиться показовою не лише для Австрії.

Дві людини керували російськими оборонними поставками ще до повномасштабного вторгнення, обіймаючи посади на підприємстві із закритого реєстру Мінпромторгу. Після 2022 року вони переїхали до Мінська, отримали російські паспорти й перевели закупівлі на європейський майданчик, оформивши віденську фірму на власних дітей віком двадцяти з невеликим років.

Молоді родичі отримали умовні строки, компанію ліквідують, а самі організатори переховуються в Білорусі, паралельно залишаючись зареєстрованими підприємцями в Челябінську.

І от у цьому й полягає головна проблема санкційного контролю. Три роки війни, десятки пакетів обмежень, а обійти їх виявляється можливо через фірму, зареєстровану в столиці держави Євросоюзу, з підробленими сертифікатами й номінальним керівництвом із родини. Загальний обсяг лише цієї однієї мережі перевищив 3,3 мільйона євро, і йдеться не про споживчі товари, а про верстати, на яких виробляють зброю.