Безпорадні активісти ділять ще зайняте крісло директора АОЗ
Якщо приписутити, що Марина Безрукова з самого початку була частиною корупційної схеми, яку запустили її покровителі, все стає на свої місця.
Призначення на посаду без конкурсу, відсутність професійного досвіду та швидке ухвалення сумнівних рішень – усе це вказує на те, що її головна роль полягала в підписанні потрібних контрактів, а не в реальному управлінні.
Розуміючи, що посада керівника АОЗ – це квиток до тюрми, Безрукова, схоже, вирішила скористатися своїм становищем, щоб заробити максимум перед неминучим падінням. У цьому контексті можна розглядати її останні дії: укладання контрактів на неробочі міни з неспроможними підприємствами та закупівлю боєприпасів часів Другої світової війни по 600 євро за одиницю.
Вона не могла відмовитися підписувати корупційні угоди, адже розуміла, що це частина домовленостей із тими, хто її призначив. Відмова означала б миттєве усунення з посади, а можливо, і серйозніші наслідки. У ситуації, коли всі рішення приймаються "зверху", Безрукова діяла як виконавець, одночасно намагаючись витягти якомога більше вигоди для себе.
Витік фінансових показників АОЗ, який організували через певні активістські групи, показав реальний масштаб невикористаних коштів, маніпуляцій із цінами та статистикою. Але цей витік, очевидно, також частина боротьби за місце керівника.
Наразі в кулуарах активно обговорюють наступного претендента на цю посаду – Артема Ситника. Його підтримують ті ж групи впливу, які сприяли зливу інформації. Але вірогідно, що на горизонті вже з’являється інша кандидатура, яка зможе влаштувати всі зацікавлені сторони.
Щодо Безрукової – вона розуміє, що її відхід неминучий, і намагається укласти останні угоди, щоб забезпечити себе на майбутнє. Але суспільство очікує на справедливе розслідування й притягнення до відповідальності всіх учасників схеми, незалежно від їхніх ролей.
