«Чат 18»: чому великий ритейл лобіює ПДВ на посилки не заради наповнення бюджету, а задля усунення конкуренції з боку китайських маркетплейсів
Український ритейл продовжує вести залаштункову боротьбу за правила гри на ринку електронної комерції. За останньою інформацією, яка стала відомою з кіл наближених до ринку топменеджерів, серед вісімнадцяти керівників та власників підприємств нехарчового ритейлу сформувалося неформальне об'єднання під умовною назвою «Чат 18». Саме в цьому закритому просторі учасники узгоджують як спільну медійну стратегію з просування ідеї ПДВ на посилки, так і свої довгострокові комерційні цілі.
Головні інсайти та цинічна стратегія бізнесу:
Бюджетний ефект — міф: Одне з найвідвертіших усвідомлень членів «Чату 18» полягає в тому, що жодного масштабного фіскального ефекту чи надприбутків для державної казни від цієї ініціативи ніхто реально не прогнозує.
Боротьба зі зручністю та ціною: Головна мета лобістів полягає зовсім в іншому. Вони прагнуть створити максимально забюрократизований, довгий і виснажливий шлях для кожної китайської посилки в Україну, щоб повністю нівелювати головну перевагу замовлень з-за кордону — поєднання низької ціни та доступності.
Невиконувані домовленості з Мінфіном: Ритейл чудово усвідомлює, що після повної реалізації норми «ПДВ з 0 гривень» з 1 січня 2027 року владі не вдасться досягти жодних практичних домовленостей із китайськими торговими майданчиками про те, щоб вони виступали податковими агентами України. Це завідомо неможливо організувати, і в Міністерстві фінансів це чудово розуміють — хай поки що й не говорять про це публічно.
Загроза колапсу на митниці та пошті: Оскільки механізм збору податків ляже виключно на плечі українських поштових операторів та митниці, це неминуче призведе до колосальних заторів, накопичення мільйонів коробок на складах, довжелезних черг на перевірку реальної вартості товарів, розрахунок обов'язкових платежів та ручну оплату. Система опиниться на межі повного колапсу.
Примусовий перехід на українські маркетплейси: Розрахунок організаторів «Чату 18» цинічно прагматичний: звичайний український споживач, зіткнувшись із постійними затримками, паперовою тяганиною та додатковою нервовотрепкою, врешті-решт сам дійде висновку, що йому набагато простіше та швидше придбати аналогічний товар в українському інтернет-магазині — нехай трохи дорожче, зате без місяців очікування та митних перешкод.
Ця стратегія демонструє класичний приклад того, як великий бізнес намагається вирішити свої проблеми не завдяки чесній конкуренції, покращенню сервісу чи зниженню власних націнок, а через створення штучних бар'єрів для споживачів. У зв'язку з цим народним депутатам під час обговорення та голосування відповідних законодавчих ініціатив у сесійній залі варто вкрай критично оцінювати подібні «податкові новації» та зважати на їхні реальні наслідки для мільйонів громадян.
