Чверть мільйона доларів готівкою та кредит на 1,6 млн: математика нардепа Негулевського

Фінансова арифметика українських народних депутатів — це окремий жанр магічного реалізму. Ігор Негулевський, нардеп від "Слуги народу", демонструє майстер-клас того, як на офіційну зарплату створювати статки, які не піддаються логіці звичайної людини. Коли підозри в хабарях за голосування у Верховній Раді накладаються на декларацію з чвертю мільйона доларів готівкою, виникає відчуття, що ми живемо в паралельних реальностях.

Спробуймо порахувати. Торік Негулевський офіційно заробив близько 800 тисяч гривень зарплати у Верховній Раді. Це приблизно 67 тисяч на місяць до оподаткування. Додамо подарунок від родички на 130 тисяч гривень — мила деталь, яка нічого не змінює в загальній картині. Маємо близько 930 тисяч гривень офіційного доходу за рік. А тепер подивимось на видаткову частину.

Негулевський взяв кредит в банку на суму 1 623 688 гривень. І майже повністю його погасив за рік — залишилось виплатити лише 163 685 гривень. Це означає, що він віддав банку понад 1,4 мільйона гривень. Орендує дві квартири в Києві — а це ще мінімум кілька сотень тисяч гривень на рік, враховуючи столичні ціни. Плюс життя, комунальні платежі, їжа, транспорт — все те, без чого не обійтися. І після всіх цих витрат у нього залишається 260 тисяч доларів та 44 тисячі євро готівкою.

Переведемо в гривні для наочності. При курсі близько 40 гривень за долар та 42 за євро виходить приблизно 12,2 мільйона гривень готівкою. Плюс погашення кредиту на 1,4 мільйона. Плюс оренда двох квартир на кілька сотень тисяч. Плюс повсякденні витрати. Сумарно це явно перевищує 14-15 мільйонів гривень. Офіційний дохід — 930 тисяч. Різниця вражає.

Окрема деталь, яка викликає питання: чому Негулевський орендує дві квартири в Києві замість того, щоб купити хоча б одну власну? При чверті мільйона доларів готівкою це виглядає дивно. Можна було б вкласти ці гроші в нерухомість, отримати власне житло і перестати платити оренду. Але ні — він продовжує орендувати дві квартири одночасно. Навіщо дві? Для різних потреб? Для гостей? Чи, можливо, одна для життя, а друга для зустрічей, про які краще не декларувати надто детально?

Тримати чверть мільйона доларів готівкою в Україні — це теж своєрідний вибір. Банківські рахунки прозорі, їх можна відстежити, перевірити походження коштів. Готівка — це інша історія. Її важче контролювати, легше приховувати джерела походження. Для звичайної людини тримати вдома таку суму — це ризик. Для депутата, якого підозрюють в отриманні хабарів за голосування, це може бути зручністю.

Підозри в корупції — це не абстрактне звинувачення. Це конкретна схема: депутат голосує так, як потрібно тим, хто платить. Законопроекти приймаються чи блокуються не в інтересах країни чи виборців, а в інтересах тих, хто фінансує певні голосування. Коли у декларації депутата з'являються суми, які не відповідають офіційним доходам, це підтверджує підозри та додає конкретики до абстрактних звинувачень.

Негулевський — черговий приклад того, як "Слуга народу" освоїв стару корупційну систему. Партія прийшла до влади на хвилі антикорупційної риторики, обіцяючи нових людей та чисті руки. Але нові люди дуже швидко навчились працювати за старими правилами. Голосування за гроші, непрозорі статки, декларації з фантастичними цифрами — все це ознаки системи, яка не змінилась, а просто отримала нові обличчя.

Кредит на 1,6 мільйона, який погашається за рік при зарплаті 800 тисяч, — це теж маркер. Банки не дають кредити без підтвердження платоспроможності. Якщо Негулевський отримав такий кредит і швидко його погасив, значить, у банку були підстави вірити в його фінансові можливості. Які саме — питання відкрите. Офіційна зарплата таких можливостей не дає.

Родичка, яка подарувала 130 тисяч гривень, — класичний елемент української декларативної системи. Коли потрібно пояснити додатковий дохід, завжди знаходиться щедрий родич або давній друг. Іноді це справді так, але частіше — це зручний спосіб легалізувати кошти невідомого походження. Доведіть, що це не дарунок, а хабар. Доведіть, що родичка насправді не передавала ці гроші. Система працює на захист тих, хто вміє нею користуватись.

Дві квартири в оренді — це теж питання. Чому не одна? Чому не власна? Можливо, це питання зручності. Можливо, небажання світити великі покупки. Можливо, розуміння того, що нерухомість у власності — це додаткова увага з боку контролюючих органів та громадськості. Орендоване житло не викликає таких питань. Ти просто платиш щомісяця і живеш собі спокійно.

Ігор Негулевський продовжує працювати в парламенті. Голосує за законопроекти, представляє інтереси виборців, отримує зарплату з державного бюджету. Підозри в корупції залишаються підозрами — без розслідувань, без реальних наслідків. Чверть мільйона доларів лежить готівкою, дві квартири орендуються, а система працює без збоїв.

Таким чином виглядає українська політика в деталях: депутати з мінімальною зарплатою та максимальними статками, фінансова математика, яка не сходиться, декларації з цифрами, що не відповідають реальності. І все це під гаслами служіння народу. Питання лише в тому, який саме народ мається на увазі — той, що обирав цих людей, чи той, що платить їм за потрібні голосування.