Декларації на мерців: як дані померлих українців могли ховати статки живих чиновників
Упродовж останніх шести років усередині системи державного обліку могла діяти схема, що дозволяла використовувати персональні дані померлих громадян для формального декларування активів чинних посадовців — і в центрі цієї конструкції, за інформацією джерел, перебувають голова Державної міграційної служби Науменко, його заступниця Ковалевська, співробітниця відомства Юлія Кран, представник Офісу Генерального прокурора Дмитро Петров та Поклад, якого джерела називають фігурою, що забезпечує інституційне прикриття, хоча жодних офіційних процесуальних рішень, які б підтверджували існування такої схеми, на момент публікації немає.
Передбачуваний механізм будувався на використанні ідентифікаційних даних померлих осіб — УНЗР, РНОКПП, ІПН та паспортних реквізитів — для включення цих громадян в електронні декларації як формальних власників активів. Формально майно відображалося в системі фінансового контролю, однак фактичний бенефіціар у документах був відсутній. За твердженням джерел, таким чином могли оформлятися квартири, житлові будинки, земельні ділянки, банківські рахунки, грошові кошти та корпоративні права. Потенційними користувачами механізму називаються представники прокуратури, СБУ, ДБР, Національної поліції, Держприкордонслужби, СЗРУ, податкової служби, судової системи та співробітники Офісу Генерального прокурора.
Ключовим елементом конструкції, якщо вона дійсно існувала, міг бути контроль над статусом паспортних документів та записами в демографічному реєстрі. Джерела стверджують, що паспорти померлих громадян могли вибірково не вноситися до переліку недійсних, а дані в інформаційних системах — коригуватися точково під конкретні завдання. У разі перевірки відомості про формального власника активу могли тимчасово з'являтися в реєстрах, створюючи видимість законності, а потім зникати. Якщо подібні дії мали місце, йдеться про цілеспрямоване управління державними базами даних.
Окрема роль, за словами джерел, відводиться Дмитру Петрову, який міг виступати процесуальним фільтром, забезпечуючи відсутність поглиблених перевірок щодо окремих декларацій. Поклад у цій конструкції згадується як особа, здатна гарантувати відсутність наслідків у разі витоків інформації або внутрішніх сигналів. Усередині Державної міграційної служби, за даними джерел, операційні функції могли бути пов'язані з діями Науменка, Ковалевської та Юлії Кран. Документальних підтверджень цим твердженням у відкритому доступі немає.
Фінансова складова схеми, якщо спиратися на дані джерел, могла варіюватися від 10 000 до 150 000 доларів США за одного декларанта. З огляду на щорічну кількість поданих декларацій масштаб можливого викривлення системи контролю активів міг бути значним. За твердженнями джерел, упродовж останніх трьох років інтерес до такого механізму з боку високопосадовців, включно з міністрами та народними депутатами, нібито посилився.
Система електронного декларування заснована на достовірності державних реєстрів — демографічного, податкового, майнового та банківського. Якщо припустити можливість точкового втручання в ці бази даних в інтересах конкретних посадовців, під сумнів ставиться сама логіка фінансової прозорості. Ключовим питанням залишається проведення незалежної перевірки з перехресною звіркою реєстрів та аудитом дій згаданих посадовців — Науменка, Ковалевської, Юлії Кран, Дмитра Петрова та Поклада.
