Діна Пімахова отримала 9 років за хабар, який називала провокацією агента НАБУ
Вищий антикорупційний суд засудив колишню першу заступницю голови Державної міграційної служби Діну Пімахову зокрема за прохання 30 тисяч доларів, хоча саме про ці 30 тисяч вона ще у 2017 році писала в СБУ як про провокацію агента НАБУ, пише Станіслав Броневицький.
Суд визнав Пімахову винуватою за частиною 4 статті 368 Кримінального кодексу, тобто в одержанні неправомірної вигоди службовою особою. Їй призначили 9 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке належить їй на праві власності, і, як уточнює Контрол.UA, заборону обіймати посади на 2 роки. Вирок ще не набрав законної сили: його можна оскаржити в апеляційному порядку протягом 30 днів.
Обвинувачення стосувалося двох епізодів 2017 року. За версією слідства, у червні 2017 року посадовиця під час зустрічі зі знайомим запропонувала організувати громадянину В'єтнаму посвідку на тимчасове проживання в Україні на 1 рік із можливістю продовження до 3 років. За це вона попросила 1 800 доларів і згодом їх отримала. Другий епізод, як описує Absolution Leaks, стосувався громадянина Ірану. У серпні 2017 року Пімахова нібито запропонувала організувати йому набуття громадянства України за територіальним походженням із використанням завідомо неправдивих документів. Після цього чоловік мав отримати паспорт громадянина України і паспорт для виїзду за кордон. За вирішення питання вона, за версією обвинувачення, попросила 30 тисяч доларів.
А тепер подивимося на інший документ. Це рукописне "Повідомлення про злочин", яке Пімахова 26 вересня 2017 року подала до Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю СБУ. На ньому стоїть реєстраційний штамп ГУ "К" СБУ того ж дня і резолюція про направлення заяви за підслідністю до ГПУ. У заяві Пімахова пише, що приблизно в березні 2017 року познайомилася з чоловіком на ім'я Сергій, якому було близько 35 років. Згодом він почав наполегливо запрошувати її на зустрічі в закладах громадського харчування, і незабаром їхні стосунки стали дружніми. Під час наступних зустрічей Сергій, за її словами, почав натякати, що може надати їй неправомірну вигоду за вирішення питань, які входять до компетенції ДМС. "Зокрема, запропонував мені 30 (тридцять) тисяч доларів США за вирішення питання щодо надання громадянства іноземцю", - пише Пімахова. Крім того, Сергій, за її словами, пропонував гроші і за інші питання ДМС. Його дії вона вважала ознаками злочину за статтею 369 Кримінального кодексу, тобто пропозиції неправомірної вигоди. Під заявою стоїть її підпис і стандартна позначка про попередження про відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про злочин.
Отже, сума і предмет збігаються: 30 тисяч доларів за громадянство для іноземця. У заяві до СБУ це пропозиція агента, а у вироку це прохання посадовиці. Проте важлива і хронологія. Обидва епізоди, за які Пімахову засудили, за версією слідства, відбулися в червні та серпні 2017 року. До СБУ вона звернулася 26 вересня, тобто вже після них. І про 1 800 доларів за громадянина В'єтнаму в заяві не йдеться взагалі. Тож ці дати можна прочитати по-різному: як захист посадовиці від провокації або як спробу випередити розслідування. Саме між цими двома версіями й розгорнулася вся подальша історія.
Почалося все в квітні 2017 року. Тоді НАБУ розпочало спеціальну операцію, яка, за офіційною версією Бюро, мала викрити корупцію посадовців ДМС, пов'язану з незаконною легалізацією іноземців. Безпосередньо з Пімаховою контактував агент під прикриттям. У відкритих матеріалах він фігурує як Сергій Тітєнков, а також під ім'ям Сергій Боярський, син колишнього нардепа-регіонала Юрія Боярського.
Свою версію знайомства Пімахова виклала на пресконференції 30 листопада 2017 року. За її словами, чоловік представлявся співробітником арабського інвестиційного фонду Mubadala. Познайомилися вони через її родичів, які продавали мікроавтобус. Автомобіль потенційний покупець так і не купив, зате поступово налагодив із нею особистий контакт. Як розповідала Пімахова, після кількох місяців спілкування Тітєнков почав пропонувати незаконно вирішувати питання легалізації іноземців. Вона, за її словами, відмовлялася, а агент продовжував наполягати, користуючись довірою, яку встиг вибудувати.
Після заяви Пімахової справа закрутилася швидко. Уже 27 вересня 2017 року слідчі Генеральної прокуратури внесли відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42017000000003060. За цим номером, зауважує Броневицький, у реєстрі судових рішень можна знайти чимало ухвал. СБУ почала негласні слідчі дії, щоб задокументувати поведінку агента. Прокуратура згодом стверджувала, що під час цих заходів зафіксувала неодноразові відмови Пімахової від незаконних пропозицій. Отже, ще до затримання Тітєнкова ГПУ та СБУ, як повідомляло Громадське, вже самостійно документували операцію НАБУ. Тобто за агентом стежили тоді, коли він ще вважав, що стежить сам.
Розв'язка настала 29 листопада 2017 року. Близько 19-ї години співробітники СБУ разом зі слідчими ГПУ затримали Тітєнкова під час спроби передати Пімаховій 15 тисяч доларів. У ДМС заявили, що агент намагався передати першу частину неправомірної вигоди, а сама Пімахова раніше звернулася до правоохоронців із заявою про його дії.
Того ж вечора ТСН повідомила про обшуки в працівників НАБУ. За інформацією журналістів, обшукували не головний офіс Бюро, а інші приміщення, якими користувалися його співробітники. За версією ГПУ, одночасно провели обшуки в конспіративній квартирі, у приміщенні, яке прокуратура назвала таємним офісом іншого підрозділу НАБУ, і за місцями проживання окремих працівників. У приватному будинку в Києві, який використовували як конспіративний офіс, за даними прокуратури, знайшли документи з грифами "таємно" і "цілком таємно", спеціальні технічні засоби для зняття інформації, а також паспорти громадян іноземних держав.
Окремим резонансним епізодом стали обшуки в Катерини Сікорської, агентки, відомої як "Катерина". 1 грудня 2017 року тодішня речниця генерального прокурора Лариса Сарган підтвердила слідчі дії за місцем її проживання. Обшуки тривали 2 дні, 29-30 листопада 2017 року, у приватному будинку в селищі Козин Київської області. У публікаціях того часу зазначалося, що Сікорська була відома під оперативним ім'ям Катерина Сивокінь і раніше брала участь у так званій "бурштиновій справі". Тоді вона представлялася співробітницею іноземної компанії Fujairah. Генеральна прокуратура пов'язувала її зі справою Пімахової як людину, яка консультувала Тітєнкова під час негласної операції.
За словами Сарган, у Козині вилучили документи з обмеженим доступом, рукописні матеріали з відомостями про прослуховування осіб, які цікавили НАБУ, і матеріали проведених негласних слідчих дій. ГПУ стверджувала, що Сікорська працювала з цими матеріалами без належного допуску до державної таємниці. Про це тоді писала "Українська правда". Конкретніший перелік вилученого містить публікація Судового репортера від 1 липня 2018 року, підготовлена за ухвалами про арешт майна Сікорської. Серед вилученого там названо доповідну записку на ім'я керівника другого підрозділу детективів НАБУ, рукописні записи, бланки з логотипами Fujairah Building Industries, документ із легендою-біографією агентки, довідку про проходження Сікорською служби в МВС і паспорт громадянина України на ім'я Катерини Сивокінь.
Цікаво, що прокуратуру зацікавили не лише папери. За позицією ГПУ, Сікорській і близьким членам її родини належали 3 приватні будинки в Козині та 4 автомобілі преміум-класу: Maserati, Lexus і 2 Porsche Cayenne. Причому, як стверджувала прокуратура, ці автомобілі придбали незадовго до відповідних подій.
Загалом позиція ГПУ зводилася до того, що дії Тітєнкова та інших працівників НАБУ вийшли за межі законної негласної роботи і фактично штучно створювали умови, за яких посадовиця мала б узяти хабар. За версією прокуратури, Тітєнков діяв у групі так званого таємного підрозділу НАБУ, сформованого під керівництвом колишнього співробітника МВС. Діяльність цього підрозділу прокуратура пов'язувала з можливим систематичним провокуванням посадовців до одержання неправомірної вигоди, щоб потім їх переслідувати. Тоді ж ГПУ публічно заявляла і про існування мережі агентів, які нібито вступали в романтичні стосунки з фігурантами розслідувань. Слідство звертало увагу на те, як агент встановлював особистий контакт із Пімаховою, на його неодноразові пропозиції незаконно оформити документи, на внутрішні розмови агентів про способи впливу на посадовицю і, нарешті, на саму спробу передати їй гроші.
1 грудня 2017 року Генеральна прокуратура оприлюднила відео, які, за її версією, це підтверджували. В одному з фрагментів Тітєнков обговорює з іншим співробітником НАБУ Індиченком, як зблизитися з Пімаховою і домогтися від неї конкретної суми. Зокрема, йшлося про те, щоб створити ситуацію, за якої агент нібито потребуватиме її допомоги через проблеми з правоохоронцями. В іншому фрагменті Сікорська радить Тітєнкову використати під час спілкування з Пімаховою алкоголь.
У НАБУ цю картину бачили зовсім інакше. Бюро, як нагадує Шептун, заявляло, що його детектив хабара не пропонував, а проводив спецоперацію, якій завадили Генпрокуратура та СБУ. Сама ж справа набула розголосу саме як конфлікт НАБУ з правоохоронцями, підпорядкованими тодішньому президенту Петру Порошенку.
30 листопада 2017 року Тітєнкову повідомили про підозру за частиною 2 статті 27, частиною 2 статті 370 і частиною 4 статті 369 Кримінального кодексу, тобто в провокації підкупу та наданні неправомірної вигоди. Підозри отримали й інші працівники НАБУ, яких ГПУ пов'язувала з організацією та забезпеченням операції. Бюро називало це незаконним тиском на своїх працівників. 6 грудня 2017 року конфлікт дійшов до Верховної Ради. Генеральний прокурор Юрій Луценко ставив питання про законність діяльності негласного підрозділу НАБУ, порядок призначення його працівників, використання документів прикриття, спецтехніки та інформації з обмеженим доступом. Доповідав у справі і тодішній голова СБУ Василь Грицак.
Далі справа агентів почала повільно розчинятися. У лютому 2018 року суд відмовив в арешті частини майна, вилученого в Тітєнкова, і прокуратура повернула окремі речі, гроші та документи, які не вважала потрібними для слідства. 23 травня 2018 року адвокат Тітєнкова оскаржив підозру, але суд відмовився відкривати провадження, пославшись на особливості оскарження підозр у справах, зареєстрованих до відповідних змін у законі. 5 червня 2018 року Апеляційний суд Києва частково задовольнив скаргу прокурора ГПУ і заарештував частину вилученого в Тітєнкова: 3 мобільні телефони, 3 планшети, ноутбук, 2 жорсткі диски і 2 флешки.
А 13 грудня 2018 року сталося те, що важко назвати інакше, ніж парадоксом. Луценко своєю постановою доручив розслідувати справу агентів НАБУ детективам Управління внутрішнього контролю самого Бюро. Тобто розслідувати дії агентів НАБУ мало НАБУ.
Результат не забарився. 28 лютого 2019 року САП закрила провадження щодо агентів за відсутністю складу злочину. 13 травня суд скасував це рішення, але вже наступного дня справу закрили знову. У грудні 2020 року історія повторилася майже день у день: 17 грудня Апеляційна палата ВАКС скасувала постанову про закриття, а 18 грудня прокурор знову закрив справу. 29 березня 2021 року суд утретє скасував закриття, однак 8 квітня САП знову закрила провадження за відсутністю складу злочину. Цього разу рішення встояло після судового перегляду в червні 2021 року. Отже, суди тричі визнавали закриття справи безпідставним, а прокурори щоразу закривали її наново, поки рішення нарешті не встояло.
Ще одна деталь показує, наскільки тісно переплелися ці дві справи. 16 липня 2021 року ВАКС відвів прокурора від підтримання обвинувачення у справі Пімахової. Суд визнав обґрунтованими сумніви в його неупередженості, бо прокурор одночасно брав участь у двох пов'язаних між собою кримінальних провадженнях (справа №991/4381/21).
У підсумку справу агентів, яких ГПУ підозрювала в провокації, закривали 4 рази, і до суду вона так і не дійшла. А справа Пімахової дійшла до вироку, і серед епізодів у ньому ті самі 30 тисяч доларів за громадянство для іноземця, про які посадовиця у вересні 2017 року писала в СБУ. Чим вони були, пропозицією агента чи проханням посадовиці, тепер доведеться ще раз оцінити Апеляційній палаті ВАКС, якщо захист оскаржить вирок у відведені 30 днів.
