"Дізнався зі ЗМІ", але дзвонив заступникам: як Умєров виправдовувався на допиті за браковані бронежилети

З'явилася стенограма допиту Рустема Умєрова від 25 листопада 2025 року, і це документ, який варто читати повільно. Бо за сухими формулюваннями протоколу проступає цілком упізнавана конструкція української високої політики: коли все йде добре, це заслуга системи, а коли починається резонанс, виявляється, що міністр про все дізнався з новин.

Ідеться про кримінальне провадження щодо закупівлі модульних бронежилетів для ЗСУ. У центрі справи контракт № 594/02-25РМ від 27 лютого 2025 року між ДОТ і ТОВ "МІЛКОН ЮА" на постачання бронежилетів ізраїльського виробника Masada Armor. На допиті Умеров фігурує як свідок, і одразу зазначимо: жодного обвинувального вироку немає, сам він будь-які зловживання заперечує. Але його власні відповіді у поєднанні з пред'явленими аудіозаписами складаються в картину, яку заперечення прикривають погано.

Почав Умеров із розлогої розповіді про те, як важко було приймати посаду міністра оборони. Мовляв, багато хто чув, що ніхто не хоче займати цю посаду, а він погодився, бо служити народу це честь. На фронті було складно, росіяни просувалися, міжнародна технічна допомога не була систематизована. І далі ключова теза його лінії захисту: він прийшов будувати систему. Стратегічне планування разом із Генеральним штабом, вертикаль, наглядові ради над незалежними агенціями ДОТ і АОЗ, внутрішній аудит, антикорупційна політика. Себе він змальовує архітектором, який вибудував механізм і делегував виконання профільним заступникам.

На запитання, хто був профільним заступником на той час, Умеров назвав Івана Юрійовича Гаврилюка. І саме на заступників, за його версією, лягала відповідальність за ефективне та цільове використання бюджетних коштів. Формула, яку він повторює протягом усього допиту, звучить приблизно так: міністр відповідає за все, але завжди доручає заступникам, а профільний заступник завжди відповідає за свій напрямок. Зручна конструкція, у якій відповідальність є скрізь і водночас ніде конкретно.

Далі слідчі перейшли до самого контракту. І тут прозвучала відповідь, яка задає тон усій справі. Про укладення держконтракту з ТОВ "МІЛКОН ЮА" Умеров, за його словами, дізнався з медіа, коли вже почався резонанс. На уточнювальне запитання, чи йдеться про резонанс саме з МІДАСу, він відповів ствердно. Тобто про багатомільйонний контракт власного відомства міністр оборони начебто прочитав у новинах, як звичайний читач.

Окремий вузол справи стосується якості. Слідчі поставили пряме запитання: як сталося, що бронежилет ізраїльської Masada Armor, затверджений ЦУРМЗом як еталонний зразок, при прийманні за цим контрактом раптом не пройшов за якістю? Логічне запитання, на яке в системи, вибудуваної Умєровим, мала б бути відповідь. Але міністр переадресував його заступникам і агенціям. Він також не зміг пояснити, чи мали місце обставини, що вказують на неналежну перевірку зразка-еталона, обмежившись міркуваннями про те, що між бронежилетними компаніями "постійно йде війна", монополії та дуополії.

А потім у стенограмі з'являється прізвище, яке перетворює бюрократичний сюжет на щось значно гостріше. Тимур Міндіч.

Умеров підтвердив, що знайомий з Тимуром Михайловичем Міндічем, 19 вересня 1979 року народження. Познайомилися, за його словами, на одній із зустрічей з виробниками. Характеристику він дав промовисту: Міндіч дуже активний, "капіталіст", багато в кого інвестує, цікава людина. На запитання про стосунок Міндіча до компанії Fire Point Умеров відповів обережно: точно не знає, але той "має якийсь інтерес, як інвестор".

Слідство нагадало Умєрову про зустріч із Міндічем уранці 8 липня 2025 року. Міністр підтвердив, що зустріч була, хоча деталей нібито не пам'ятає, і додав, що на ній вони навіть посварилися через те, що Міноборони критикує міжнародні компанії, визнані світом. За його версією, він просто вкотре пояснив співрозмовнику, що все вирішується за процедурою, і зателефонував заступникам.

І ось тут слідчі увімкнули аудіозаписи. Саме вони перетворюють допит із формального переліку заперечень на щось, від чого важко відвести погляд.

У першому фрагменті звучить репліка: "Дай команду, чтобы вы провели две недели". На запитання, про які бронежилети йдеться, Умеров відповів фірмово: "про ці резонанси".

Далі більше. У наступному фрагменті голос, який слідство пов'язує з Міндічем, говорить відверто про гроші й ціни: "ты цифры не увеличивай этот какой-то людей, потому что их нет нигде. А мне бюджет подведен надо сделать". І там само про балістику: "у нас цена баллистики... в восемь раз меньше, чем у них". І зовсім без натяків: "к примеру, с жилетами... мы выиграли тендер, опустили цену".

На пряме запитання, чи телефонував він комусь зі своїх заступників після цього, зокрема Шевцову, Умеров відповів ствердно. Так, телефонував, бо той є профільним заступником. Ця відповідь важлива, бо вона розмиває всю попередню лінію про непричетність: виходить, після розмови з інвестором міністр таки набирав підлеглого.

Наступний аудіофрагмент звучить майже як пряме прохання: "Скажи, если ты сейчас всё это делаешь, прошу тебя не уйди, ну бронежилеты это колоссальные деньги... просто пускай приемку подпишут... ну это тебе один звонок". Один дзвінок. Саме та валюта, якою в цій системі, судячи з усього, і вимірювалися рішення.

Був і фрагмент, у якому фігурують інші прізвища. Голос розповідає, як поставив когось "на громкоговоритель", щоб запитати про ті самі жилети, і згадує, що "Николай Николаевич" виклав свою версію, мовляв, туди ніхто не приїжджав. А в останньому уривку звучить майже роздратоване: "и там каждый день что-то... просто скажу, когда со своей стороны не закроете, или отдайте деньги, или ничего не робите, просто отмените".

Кульмінація допиту настає, коли слідчі запитують прямо: чи підтверджує Міндіч, що частина його коштів вкладена в ці бронежилети? Відповідь Умєрова коротка і руйнівна для всієї конструкції захисту: так, казав, що він інвестор.

Тобто маємо ситуацію, у якій людина, що інвестувала в постачальника, телефонує міністрові оборони, обговорює з ним ціни й приймання, просить "один звонок", а міністр після цих розмов набирає своїх заступників. І все це, за словами Умєрова, не має жодного стосунку до тиску, бо перша й головна мета була "відповісти будь-як, але зробити все за процедурою". Він навіть підкреслив, що впевнений на сто відсотків: і "Микола Миколайович", і Арсен зробили все правильно.

На запитання про вимоги статті 22 Закону "Про запобігання корупції" Умеров відповів у своєму стилі. Ніколи ні від кого не отримував неправомірної вигоди, прийшов працювати під час воєнного стану на свою державу, а гроші не любить. Жодної речі й жодної копійки, за його словами, ні в кого не брав. "Якщо взяв, хай публічно кажуть", додав він, і в цій фразі більше виклику, ніж пояснення.

Варто нагадати контекст, який робить усю історію особливо гіркою. У ЗМІ раніше повідомлялося, що військовим намагалися передати саме неякісні бронежилети, а схема могла бути пов'язана з Міндічем як співінвестором. Гроші за браковану продукцію держава зрештою не заплатила. А от Рустем Умеров після всієї цієї історії пішов на підвищення і став секретарем Ради національної безпеки і оборони.

Справа перебуває на стадії розслідування. Слідство перевіряє, чи мав місце тиск на військових чиновників заради приймання бракованих бронежилетів і отримання грошей за держконтрактом. І доки воно триває, стенограма залишається тим, чим є: документом, у якому міністр послідовно пояснює, що будував систему, делегував заступникам і про все дізнавався зі ЗМІ. Проблема лише в тому, що на аудіозаписах та сама система розмовляє про приймання, ціни й колосальні гроші цілком конкретними голосами.

І головне запитання, яке ця стенограма ставить, стосується вже не бронежилетів. Воно просте: якщо міністр справді ні на що не впливав і про все дізнавався з новин, то навіщо після розмови з інвестором він брав слухавку і телефонував профільному заступнику?