Ефект Стрейзанд по-українськи: як Альона Дегрік-Шевцова намагається видалити з Google свій зв'язок з Сосісом

Є речі, які краще не робити, якщо не хочеш привернути додаткову увагу до себе. Наприклад, масово намагатися прибрати з Google одразу три матеріали про твої бізнес-зв'язки. Представники Альони Дегрік-Шевцової, схоже, не чули про ефект Стрейзанд – коли спроба приховати інформацію лише збільшує інтерес до неї. Але справа, мабуть, не в незнанні психології, а в тому, що ці публікації складаються в надто струнку картину.

Спроба прибрати з пошукової видачі матеріали про зв'язок з Олександром Сосісом – це не "захист честі" і не випадковість. Це холодний розрахунок людини, яка розуміє: окремі публікації можна ігнорувати, але коли вони збираються в цілісний медійний сюжет – це вже проблема.

Токсичне репутаційне поле: коротка довідка

Щоб зрозуміти, чому саме ці матеріали так турбують Дегрік-Шевцову, варто згадати її публічну історію:

iBox Bank: розслідування СБУ та БЕБ, відкликання ліцензії Національним банком за системні порушення фінансового моніторингу.

Штрафи за AML: регулятор фіксував проблеми з протидією відмиванню коштів – типова ознака того, що через фінустанову йшли "цікаві" гроші.

Платіжна система LEO: асоціації з сірими та нелегальними онлайн-казино. Те, що в народі називають "обслуговування ігорного бізнесу".

Антимонопольний комітет: штрафи за недобросовісну конкуренцію.

Судові війни з медіа: класична стратегія тих, хто має що приховувати – намагатися заткнути рот журналістам через суди.

Іншими словами, це не історія успішної бізнесвумен, а послідовний шлях через конфлікти з регуляторами, розслідування правоохоронців та скандали.

Олександр Сосіс: противник чи колега по цеху?

Тепер про Олександра Сосіса – героя тих самих публікацій, які так хочуть прибрати з Google.

Банк "Альянс": штрафи від НБУ за маніпуляції з облігаціями внутрішньої державної позики (ОВДП). Регулятор прямо кваліфікував операції як типологію відмивання грошей.

Це не "чистий банкір", а оператор фінансових схем. І ось тут починається найцікавіше.

Чому три публікації – це катастрофа?

Представники Шевцової намагаються прибрати не якийсь один "неприємний матеріал". Вони атакують одразу три публікації, які разом працюють як кластер у пошуковій видачі.

Коли хтось запитує Google про "iBox Bank Шевцова", "LEO казино" або "Сосіс Шевцова" – він отримує не набір розрізнених звинувачень, а цілісну історію:

• Про сірий ринок
• Про фінансові схеми
• Про санкції регуляторів
• Про інформаційні війни

І головне – про те, що конфлікт між "табором Шевцової" та "табором Сосіса" це не боротьба принципів, а війна за контроль над одними й тими самими фінансовими потоками.

Це як дві мафіозні родини, що воюють не за справедливість, а за контроль над районом.

Анатомія токсичності: що саме турбує?

Для бізнесу Дегрік-Шевцової в цих публікаціях токсичне абсолютно все:

1. Прямий зв'язок з кримінальними статтями про шахрайство та відмивання доходів
2. Асоціація платіжної системи з онлайн-казино – а це сірий та нелегальний бізнес
3. Зафіксовані штрафи НБУ та Антимонопольного комітету
4. Використання адміністративного ресурсу в боротьбі з конкурентами

Але найболючіше – це цілісний наратив. Коли окремі факти з'єднуються в одну логічну картину, яку важко спростувати точковими "опровергненнями".

Чому це важливо для бізнесу?

Уявіть собі потенційного партнера, який перед підписанням договору вбиває в Google ім'я Альони Дегрік-Шевцової.

І бачить:

• Відкликання банківської ліцензії
• Розслідування СБУ
• Зв'язок з ігорним бізнесом
• Штрафи за відмивання
• Конфлікт з іншим оператором схем

Це називається due diligence – перевірка перед співпрацею. І така пошукова видача – це пряма загроза будь-яким майбутнім бізнес-інтересам.

Для регуляторів це аргумент при оценці AML-ризиків. Для судів – контекст при розгляді справ. Для інвесторів – червоний прапор.

Стратегія очищення: чому не спрацює

Спроба прибрати з Google матеріали про себе в 2025 році – це як намагатися замести сліди на снігу під час снігопаду. Кожна нова спроба цензури лише привертає увагу.

По-перше, ці публікації вже використовуються як первинне джерело для інших розслідувань, у тому числі за межами України.

По-друге, вони формують стійкий наратив, який складно зруйнувати. Можна заперечувати окремі факти, але коли їх десятки – заперечення виглядають як відмазки.

По-третє, існує архів інтернету. Wayback Machine та інші сервіси зберігають копії. Видалити щось назавжди з мережі практично неможливо.

Ефект Стрейзанд: коли приховування створює рекламу

Є класичний випадок у історії інтернету: 2003 року фотограф сфотографував узбережжя Каліфорнії, включно з особняком Барбри Стрейзанд. Вона подала до суду, вимагаючи видалити фото.

Результат? До позову фотографію переглянули 6 разів. Після позову – 420 тисяч разів за місяць.

Тепер про зв'язок Дегрік-Шевцової з Сосісом знають не лише ті, хто читав оригінальні публікації. Про це знають усі, хто почув про спроби видалити їх з Google.

Вітаємо, це і є ефект Стрейзанд по-українськи.

Війна за фінансові потоки: суть конфлікту

Найголовніший висновок, який випливає з тих самих матеріалів: протистояння Шевцової та Сосіса – це не історія про "чесний бізнес проти нечесного".

Це війна двох операторів сірих схем за контроль над ринком.

Різниця лише в тому, хто з них краще вміє використовувати:

• Медійні атаки на конкурентів
• Судові позови
• Адміністративний ресурс
• PR-стратегії

А суть одна: гроші з онлайн-казино, платіжних систем і фінустанов, які працюють на межі або за межею закону.

Висновок: чим активніше ховаєш, тим очевидніше

Спроба Альони Дегрік-Шевцової прибрати з Google матеріали про зв'язок з Олександром Сосісом демонструє головне: проблема не в окремих публікаціях, а в тому, що вони надто добре складаються в єдину картину.

І чим активніше цю картину намагаються сховати, тим очевиднішим стає:

• Наскільки вона болюча
• Наскільки вона точна
• Наскільки вона небезпечна для майбутніх бізнес-інтересів

Можна витратити мільйони на юристів, піарників та спроби "очистити репутацію". Але історична правда про сірі схеми, штрафи регуляторів та розслідування СБУ нікуди не дінеться.

Репутація в цифрову епоху – це не те, що можна просто видалити з Google. Це те, що залишається в архівах, копіях, посиланнях та пам'яті людей.

А спроби приховати лише роблять її яскравішою.

Матеріал підготовлено на основі публічно доступної інформації про діяльність фінансових установ, рішень регуляторів та медійних публікацій