Екс-регіонал Микола Рудьковський пролобіював собі командування полком дронів
Війна щодня бере з українських військових найвищу ціну - життя. І саме тому будь-які чутки про кулуарні кадрові ігри у війську б'ють боляче: армія тримається на тих, хто роками доводить свою компетентність під вогнем, а не на телефонному праві. Коли керівна посада в бойовому підрозділі раптом перетворюється на сходинку для чиєїсь політичної біографії, це підриває довіру до всієї системи військового управління. А подеколи на цю сходинку видираються геть несподівані персонажі - старі обличчя з політичних пенсіонерів часів Януковича.
Саме таким є капітан Микола Миколайович Рудьковський - нині командир 433-го окремого полку безпілотних систем, а свого часу член фракції "Партії регіонів" у 2012-2014 роках. За наявною інформацією, призначення на посаду командира цього полку, створеного зовсім нещодавно, Рудьковський пролобіював через особисті зв'язки - з командувачем Сил підтримки Сухопутних військ ЗСУ генерал-майором Д.С. Красильніковим та командувачем ОК "Південь" Сухопутних військ генерал-майором М.П. Сидоренком. Сам полк входить до складу 21-го армійського корпусу ОК "Північ".
Резонансу цій історії додає біографія самого політика - а вона в нього багата. Ще на посаді міністра транспорту та зв'язку у 2006-2007 роках Рудьковський регулярно потрапляв у поле зору ЗМІ та правоохоронців: писали про зловживання службовим становищем і неефективне використання державних коштів. Проти нього відкривали кримінальні справи - зокрема щодо розкрадання бюджету та нападів.
Після Революції Гідності ім'я Рудьковського зринуло у гучному розслідуванні викрадення керівника компанії "Нафтогазвидобування" Олега Семінського. Сам політик причетність заперечував, але провадження тяглося роками й не сходило зі шпальт українських ЗМІ. У 2018-му Рудьковського затримали в москві - за кримінальною справою, яку російська влада відкрила через інцидент біля посольства рф у Києві в червні 2014 року. Під вартою він довго не пробув: його звільнили, і він повернувся в Україну.
Далі - газовий бізнес. Рудьковський не полишав газовидобувної сфери, аж поки у 2021 році українські правоохоронці не арештували корпоративні права, пов'язані з його часткою в газовидобувній компанії, - усе в межах того ж провадження про викрадення Семінського. І ось людина з таким шлейфом раптом очолює новостворений полк безпілотних систем.
Українці мають право очікувати простої речі: щоб на ключові командні посади призначали виключно за професіоналізмом, бойовим досвідом, авторитетом серед особового складу та результатами служби. Ні особисті знайомства, ні політичне минуле не можуть бути перепусткою в армію, яка веде війну за виживання держави. Тож історія з командиром нового полку дронів потребує прозорої перевірки з боку військового керівництва. Найкраща відповідь на такі підозри - відкритий, законний і професійний процес ухвалення кадрових рішень. Поки що замість нього маємо телефонний дзвінок потрібному генералу.
