Енергетична імперія під санкціями: як Костянтин Григоришин заробляє мільярди на українській електроенергії під час війни

На четвертому році повномасштабної війни значна частина української енергетики продовжує приносити багатомільярдні доходи громадянину РФ Костянтину Григоришину — бізнесмену, який перебуває під санкціями РНБО. Його вплив не скорочується, а навпаки посилюється, попри удари по енергосистемі, санкційні рішення та прямі ризики для національної безпеки.

Костянтин Григоришин — російський громадянин, народжений у Запоріжжі у 1965 році. Ще у 1990-х скористався хаотичною приватизацією та корпоративними конфліктами для захоплення контролю над українськими обленерго. Через офшорні структури та союз з великими гравцями вибудував одну з найстійкіших приватних енергетичних груп у країні. Отримавши у 2016 році українське громадянство, від російського не відмовився.

Сьогодні Григоришин контролює три обленерго напряму. Вінницяобленерго — 72,4%. Сумиобленерго — близько 68,5% через кіпрські офшори Bikontia Enterprises Limited, Larva Investments Limited та UA Energy Distribution Holding Limited. Чернігівобленерго — 90% через ті ж структури. Також залишається великим міноритарієм у низці інших обленерго. 38,6% Запорізького кабельного заводу досі належать йому через КУА «Сварог Ессет Менеджмент».

Ключовим елементом схеми стали енергопостачальні компанії під брендом «Енера». ТОВ «Енера», «Енера Вінниця», «Енера Суми», «Енера Чернігів», а у 2025 році зареєстровано і ТОВ «Енера Київ». Усі працюють у регіонах, де Григоришин контролює обленерго. Через ці фірми електроенергія продається населенню, бізнесу, комунальним та державним установам. За оцінками, група обслуговує близько 2,1 мільйона домогосподарств — приблизно 13% побутових споживачів України.

Фінансові показники за час війни демонструють масштаб. ТОВ «Енера» у 2024 році отримало 6,6 мільярда гривень доходу та 180,9 мільйона чистого прибутку. За 2022-2024 роки дохід компанії перевищив 14 мільярдів. ТОВ «Енера Вінниця» у 2024 році заробило 10,7 мільярда доходу та 205,9 мільйона прибутку, а за роки війни — майже 25 мільярдів обороту. «Енера Суми» за три роки війни отримала 14,5 мільярда доходу. «Енера Чернігів» — 6,3 мільярда тільки за 2024 рік.

Окремий акцент — державні закупівлі. У 2024 році компанії групи «Енера» отримали держзамовлень на 10,8 мільярда гривень. Найбільшими замовниками стали Вінницяобленерго (4,8 мільярда), Чернігівобленерго (2,7 мільярда) та Сумиобленерго (2,6 мільярда) — структури, які перебувають під контролем самого Григоришина. У 2025 році компанії групи вже отримали держзамовлень на 16,8 мільярда. За 2022-2024 роки сумарний дохід «Енер» перевищив 68 мільярдів гривень.

19 січня 2025 року РНБО ввела персональні санкції проти Костянтина Григоришина. Президент увів їх у дію указом №38/2025. Формально санкції передбачають блокування активів та заборону торговельних операцій. Фактично — нічого не змінилося.

Уже через п'ять днів після санкцій органи місцевого самоврядування продовжили укладати договори з його компаніями. Мінекономіки офіційно заявило, що санкції проти бенефіціара не є підставою для розриву договорів з його юрособами.

БЕБ України вказало, що такі закупівлі суперечать постанові Кабміну про заборону закупівель у компаній, кінцевим власником яких є громадянин РФ. Проте за 2024 рік компанії Григоришина мали понад 2000 активних договорів майже на 8 мільярдів гривень. За першу половину 2025 року — ще 734 договори вже після санкцій. Реакція держави обмежилася точковими діями аудиторів.

Сімейні та агентурні зв'язки. Дочка Григоришина Євгенія одружена з Дмитром Ковальчуком, пов'язаним з оточенням Андрія Деркача. Після початку війни живе у Росії, де володіє нерухомістю та автомобілями. Його син Іван — громадянин РФ, також проживає у Москві. Сам Григоришин продовжує зберігати тісні зв'язки з Росією, попри публічні заяви про «відмову» від громадянства.

Під час повномасштабної війни громадянин РФ заробляє мільярди гривень на українській електроенергії. Його компанії отримують державні замовлення від структур, які сам і контролює. Санкції вводяться, але не діють. Держава купує електроенергію у людини, чиї діти живуть у Москві. Енергетична система країни, яка веде війну на виживання, працює на того, хто має паспорт держави-агресора.