Ірина Павліченко й Олександр Лакотій торгують контрафактом попри кримінальні провадження
Кросівки Nike за 380 гривень, "New Balance" ящиками по вісім пар і цілий підпільний цех "люксу" в тихому Буську: в Україні роками процвітає потужний чорний ринок підробленого брендового одягу та взуття, і кримінальні провадження йому зовсім не заважають, пише журналіст "Телеграфу" Гліб Климів.
Щоб зрозуміти масштаб, досить одного прикладу. У Миколаєві в одному цеху шили одяг Nike, Gucci, Versace і ще десятка світових брендів, от тільки весь він був контрафактним. На місці правоохоронці вилучили товар і майно на 50 мільйонів гривень, а за час свого існування це виробництво, судячи з усього, продало "брендового одягу" на десятки мільйонів. І це лише один цех. Підробку сьогодні продають не тільки на ринках і в маленьких крамничках, а й у дорогих бутиках, причому інколи її важко відрізнити від оригіналу. Від цього бізнесу страждають усі, крім самих ділків: власники брендів рахують збитки, покупці платять за ілюзію, а бюджет недоотримує податки, яких цей ринок зазвичай уникає.
Найбільші гроші тут заробляють не кравці, а імпортери. Українським виробникам фальсифікату важко конкурувати з Китаєм, тож на вершині піраміди опинилися ті, хто налагодив масштабне ввезення китайського товару. Щоправда, китайська копія часто видає себе з першого погляду: інші кольори, дешевші матеріали, неакуратні шви. Але коли пара коштує в 8-9 разів менше за оригінал, покупець готовий заплющити очі.
Один із найбільших гравців цього ринку - одеська компанія Violeta Wonex. Цікаво, що вона чи не єдина серед конкурентів, хто має популярні соцмережі, фізичні роздрібні магазини і публічну власницю. У TikTok компанія зібрала майже 240 тисяч підписників, в Instagram - близько 53 тисяч, що в рази більше, ніж у переважної більшості українських виробників. У соцмережах Violeta Wonex рекламує взуття, яке нагадує моделі відомих брендів, але не має чужих логотипів. Поки дизайн лише повторює світові тренди й обходиться без чужої торгової марки, формально це не фальсифікат. Формально.
Бо окрім роздробу, компанія займається оптом, і тут фантазія вже не стримується. На сайті violeta-wonex.com.ua "брендового" взуття більше, ніж у столичному ЦУМі, а ціни в деяких випадках нижчі у 8-9 разів. Кросівки, схожі на New Balance, коштують 1,3 тисячі гривень, продаються ящиками по вісім пар, тоді як оригінальна пара на офіційному сайті бренду обходиться в 10 тисяч. Є на сайті й взуття від 140 гривень за пару, щоправда, лише гуртом. Подекуди це відвертий фальсифікат, подекуди - копії з викривленими назвами. Наприклад, за 1430 гривень можна придбати кросівки, надзвичайно схожі на Balenciaga, хоча повну назву бренду на фото розгледіти не вдається. За ящик таких просять 11,4 тисячі гривень.
Майже ідентичні кросівки продають і на сайті "Епіцентру", який працює як маркетплейс, за 1040 гривень. Тільки на язичку замість Balenciaga гордо красується "Baleaicnga". Юридично чужу торгову марку ніхто не використав, практично ж перед покупцем повна імітація оригіналу. І це не екзотика: подібний товар зустрічається на всіх великих маркетплейсах країни.
А тепер головний експонат. Violeta Wonex пропонує замшеві Nike всього за 380 гривень, тоді як оригінальна модель Nike Blazer Low Monarch Orange коштує близько 7,6 тисячі. Різницю видно навіть на фото. Справжні Nike мають фактурну замшу, чіткі пропорції "свуша" і надійну підтримку п'яти. Китайська версія натомість отримала штучний замінник із "пластиковою" текстурою, спрощену геометрію швів і недбалу посадку. Хто б міг подумати, що за 380 гривень замша буде не зовсім замшею?
Брендом Violeta Wonex володіє Ірина Павліченко. Вона активно знімається у відео для соцмереж роздрібного магазину і має дві торгові точки в Одесі: на вулиці Філатова, 33А та на вулиці Новощіпний Ряд, 2, тобто на знаменитому "Привозі". У кадрі Павліченко спілкується з клієнтами і продавцями, розповідає про харчування, показує розкішний будинок і квіти від таємного шанувальника. Саме така відкритість, до речі, й стала однією з причин популярності бренду.
Проте перед податковою Ірина Михайлівна, імовірно, не настільки щира. Крім торгової марки, на неї вже 20 років оформлено фізичну особу-підприємця другої групи з видом діяльності "оптова торгівля". Цей ФОП сплачує єдиний податок у 1,7 тисячі гривень на місяць і за законом не може мати річний обіг понад 7,2 мільйона гривень. Уявіть собі ці 7,2 мільйона поруч із наступною цифрою.
Компанія Павліченко фігурувала в кількох кримінальних провадженнях за статтею 229 Кримінального кодексу, тобто за незаконне використання знака для товарів і послуг та фірмового найменування. У 2024 році в неї арештували 52 тисячі пар контрафактного взуття. П'ятдесят дві тисячі пар! Серед них понад 37 тисяч пар Nike, 11,1 тисячі пар Adidas, 2,4 тисячі пар New Balance і навіть 208 пар Armani. Згодом арешт зняли, жодне з проваджень нічим не завершилося, а бізнес продовжує процвітати.
Та було б помилкою вважати, що контрафакт в Україні лише імпортують. Поруч із китайським товаром активно розвивається "брендовий" одяг українського виробництва. За останні роки правоохоронці виявляли підпільні цехи на Львівщині, у Харкові, Миколаєві та Одесі. Вітчизняна підробка коштує значно дорожче за китайську і часто має непогану якість, тобто вже претендує не на ринок, а на бутик.
Яскравий приклад - мережа магазинів Lakotiy, діяльність якої розслідує Бюро економічної безпеки у Львівській області. Найцікавіше, що свого ремесла тут навіть не приховують. На сайті мережі прямо написано, що донедавна вона продавала виключно оригінальні речі, але останні 5 років торгує лише "люксовою якістю, яку не відрізнити від оригіналу". Чесність, гідна кращого застосування. На сайті представлені Moncler, Balenciaga, New Balance і Nike за доволі високими цінами: світшот "від Stone Island" коштує 7 тисяч гривень, кросівки відомих брендів - 4-5 тисяч, хоча оригінали дорожчі в рази.
Провадження проти Lakotiy Бюро економічної безпеки відкрило за заявою представників бренду Moncler. У матеріалах справи зазначено, що підроблену продукцію збували також через магазин Amble Fashion Store у Львові на вулиці Куліша, 36, який активно рекламували на сторінках Lakotiy. Правоохоронці викрили підпільний швейний цех у місті Буськ на Львівщині, де вилучили 2570 одиниць підробленого брендового одягу. Збитки власників прав оцінили в 64,2 мільйона гривень.
Власнику бізнесу, Олександру Лакотію, лише 23 роки, і зареєстрований він саме в Буську, де й працював нелегальний цех. Молодий підприємець просуває свої магазини через соцмережі й охоче розповідає про успіх у бізнесі. Більше того, в Lakotiy запустили курс, де за 100 доларів обіцяють навчити тонкощів продажу "товарки". Чи входять у програму секрети збуту контрафакту, творці курсу не уточнюють. Зате для реклами використали фото співака Іллі Парфенюка. Тим часом у матеріалах Бюро економічної безпеки фігурують вісім осіб, причетних до організації виробництва, і серед них сам Олександр Лакотій.
Попри розслідування, магазини Lakotiy працюють і далі. І проблема тут не лише в мільйонних збитках світових брендів. Такий бізнес завдає нищівного удару по державному бюджету і топить чесних українських виробників, які вкладають гроші у власні торгові марки, платять податки і змушені конкурувати з "дешевим люксом". Бо Лакотій, як і Павліченко, оформлений як ФОП другої групи і сплачує лише кілька тисяч гривень податків на місяць. Мільйонні обіги, мільйонні вилучення, мільйонні збитки - і податок, який менший за ціну одного справжнього світшота.
"Телеграф" публічно звернувся до правоохоронців із вимогою пояснити, чому королі контрафакту попри відкриті кримінальні провадження продовжують працювати, заробляти мільйони і залишатися в тіні української податкової системи. Питання, втім, риторичне лише наполовину: якщо 52 тисячі пар "Nike" можна спершу арештувати, а потім повернути, то чого, власне, боятися?
