Іван Саленков - ДБРівець із 47 мільйонами: як заступник директора Полтавського теруправління "загубив" 2,1 млн грн

Історія про те, як народжуються мільйони в українських чиновників, знову поповнилась яскравим прикладом. Цього разу — з Державного бюро розслідувань, структури, яка має боротися з корупцією серед високопосадовців. Іронія ситуації полягає в тому, що ловити корупціонерів має хтось із 47 мільйонами заощаджень на сімейних рахунках.

Іван Саленков, заступник директора Полтавського теруправління ДБР, потрапив у поле зору Національного агентства з питань запобігання корупції. 17 квітня 2025 року відомство оприлюднило результати перевірки його декларації за 2023 рік — і виявило там "невелику" неточність на 2,1 мільйона гривень.

Загальна картина виглядає так: станом на кінець 2023 року родина Саленкова задекларувала заощадження на суму понад 47 мільйонів гривень. Гроші готівкою та на банківських рахунках — у самого посадовця та його дружини. НАЗК прорахувало всі доходи, витрати та попередні накопичення подружжя. Математика виявилась безжалісною: реально можлива сума заощаджень не мала перевищувати 45 мільйонів. Різниця — ті самі 2,1 мільйона, які з'явились ніби з повітря.

До цієї суми додались дрібниці, які в контексті мільйонів виглядають смішно, але в реальному житті більшості українців — це гроші: дружина занизила дохід від оренди землі на 7,7 тисячі гривень та не задекларувала додаткове благо від «ПриватБанку» на 389 гривень. Деталі, які говорять про системність підходу до декларування — якщо вже приховувати, то все.

Втім, є нюанси. НАЗК врахувало пояснення Саленкова щодо низки інших зауважень. Особливо цікава історія зі спадщиною дружини: автомобіль Toyota RAV4, акції, корпоративні права та квартира. Відомості про ці активи були відображені в інших розділах декларації, а окремі деталі Саленков нібито дізнався вже після подання документа. НАЗК визнало ці пояснення достатніми і не кваліфікувало як недостовірні відомості. Зручна позиція — дізнався пізніше, але встиг вказати в іншому розділі.

Підсумки перевірки формальні й передбачувані: НАЗК констатує наявність ознак правопорушення за частиною першою статті 366-2 Кримінального кодексу України — декларування недостовірної інформації. Але чи відкрито кримінальне провадження? Інформації про це немає. А це означає, що справа, найімовірніше, тихо ляже в довгу шухляду, де вже лежать тисячі подібних висновків НАЗК.

47 мільйонів гривень заощаджень у родині заступника директора теруправління ДБР — це окрема розмова. Навіть якщо все заробленофіціально і законно, виникає питання: як людина, яка працює в державній структурі на зарплаті держслужбовця, накопичує такі статки? Відповідь лежить на поверхні — в Україні це можливо лише за умови, що основний дохід генерується не з офіційної зарплати.

Показово й інше: перевірка декларацій в Україні перетворилась на ритуальну процедуру. НАЗК виявляє порушення, констатує ознаки злочину, а далі — тиша. Система працює на імітацію, а не на результат. Чиновники декларують мільйони, НАЗК знаходить розбіжності, прокуратура мовчить, суди не розглядають справ. Коло замикається.

Іван Саленков продовжує працювати на своїй посаді. 2,1 мільйона гривень різниці так і залишаться недостовірними відомостями в паперах НАЗК. А в ДБР і далі розслідуватимуть корупцію високопосадовців — тих, хто не встиг накопичити 47 мільйонів або не навчився правильно їх декларувати.

Таким чином працює українська система боротьби з корупцією: виявляємо, констатуємо, архівуємо. І всі залишаються при своїх мільйонах.