Коростишівський авторитет Андрій Осіпов постав перед судом у справі про вимагання $1 млн
Коростишівського кримінального авторитета Андрія Осіпова на прізвисько "Кримінал" узяли під варту без права застави. За версією слідства, він вимагав мільйон доларів за "вирішення питання" щодо унеможливлення екстрадиції до росії громадянина рф Олександра Кузнєцова. Про викриття та затримання повідомили 30 липня 2026 року в Національному антикорупційному бюро та Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі, а особу підозрюваного, за даними видання Dетектив-Info, упізнали на оприлюднених журналістами "Слідство.Інфо" фото із зали суду двоє не пов'язаних між собою співрозмовників видання. Варто одразу наголосити: усі викладені нижче звинувачення є версією слідства, а не встановленими судом фактами.
Заявником, який поскаржився на тиск, за матеріалами справи виступає 56-річний уродженець Ленінграда Олександр Кузнєцов. Його ім'я гучно пролунало в Україні сім років тому, коли Нацполіція звітувала про затримання учасників міжнародного наркосиндикату та вилучення однієї з найбільших в історії держави партій кокаїну, що прибула до Києва з Латинської Америки. Ішлося про 400 кілограмів так званого колумбійського кокаїну, за підозрою в контрабанді якого затримали групу осіб, серед них громадянина Великої Британії, нідерландця, кількох українців і громадянина рф Кузнєцова.
Ще восени 2016 року Кузнєцову висунули звинувачення, пов'язані з незаконним обігом наркотиків в особливо великих розмірах, уже в самій росії, після чого він залишив країну і прибув до України. Восени 2017 року заступник генпрокурора Євген Єнін виніс постанову про його екстрадицію до рф. Проте вже в липні 2018 року Кузнєцов домігся визнання його біженцем в Україні. Це рішення згодом скасували, і суперечка навколо його видачі перейшла в судову площину: влітку 2020 року апеляційний суд позбавив його притулку, однак Верховний суд пристав на аргументи Кузнєцова. Слухання справи про контрабанду кокаїну тим часом фактично стоїть на місці в Подільському районному суді Києва, а остання згадка про засідання датована липнем 2024 року.
Саме на цьому тлі, за версією слідства, і розгорнулася схема вимагання. У травні 2022 року Служба безпеки України, як ідеться в повідомленні НАБУ і САП, зацікавилася розшукуваним Інтерполом Кузнєцовим. За інтерпретацією слідства, працівник СБУ на ім'я Роман порадив росіянину звернутися до колишнього заступника голови Луганської ОДА Едуарда Лозовського, який мав допомогти уникнути кримінального переслідування та екстрадиції. Спершу Лозовський нібито запросив за це два мільйони доларів, після чого до справи долучився "Кримінал", який, за версією слідства, знизив ціну вдвічі, посилаючись на власні зв'язки в СБУ.
Ключовим і водночас найделікатнішим елементом справи є згадки про голову СБУ. "Слідство.Інфо" оприлюднило фрагмент телефонної розмови, який прокурор зачитав у суді. У ній Лозовський переконує Кузнєцова, що суму нібито узгоджено на найвищому рівні, наполягає, що особисто був у кабінеті посадовця, і стверджує, що частина грошей призначалася конкретній високопосадовій особі. Кузнєцов у цій розмові висловлює сумніви, що його співрозмовники справді спілкуються з кимось із керівництва.
Під час обрання Осіпову запобіжного заходу прокурор САП стверджував, що матеріали справи свідчать про особисте знайомство Осіпова з Василем Малюком. За словами прокурора, у розмовах Осіпов називав себе частиною "команди", уживав формулювання "я з ВВ" за ініціалами Василя Васильовича, обговорював дружину керівника СБУ та згадував спільне минуле. Одну із записаних розмов прокурор ідентифікував як діалог із Малюком: вона, за даними слідства, відбулася 20 липня 2022 року, через два дні після призначення Малюка тимчасовим виконувачем обов'язків голови СБУ.
Тут потрібне однозначне застереження. Слідство, за власним повідомленням, не встановило факту передачі грошей працівникам Служби безпеки. Василь Малюк у справі не має статусу підозрюваного, а сам факт згадування його імені у записаних розмовах не є доказом його причетності. Те саме стосується інших посадовців, чиї імена, за даними прокуратури, звучали в розмовах Осіпова, серед них представники СБУ Олександр Ковальчук, Сергій Дука та Ілля Вітюк, а також колишній начальник УСБУ в Житомирській області Сергій Лисак, який нині очолює Одеську міську військову адміністрацію. Жоден із них у цьому провадженні не обвинувачується.
Постать самого Осіпова не нова для правоохоронців. За словами прокурора САП, серед його ймовірних зв'язків фігурує київський кримінальний авторитет Кирило Островський, якого від листопада 2019 року протягом кількох років вважали так званим "смотрящим" за Лук'янівським СІЗО. Окремо Dетектив-Info раніше повідомляло, що наприкінці червня 2024 року Осіпова затримали грецькі правоохоронці під час рейду на Егейському узбережжі, спрямованого проти сходки представників кримінального світу, разом із низкою інших фігурантів, яких згодом відпустили.
Наступного дня після затримання, 31 липня 2026 року, суд обрав "Криміналу" запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без права застави. І саме це рішення стало приводом для окремої дискусії, яку варто викласти незалежно від того, яку симпатію чи антипатію викликає конкретний фігурант.
Розгорнутий аргумент проти безальтернативної варти в цій категорії справ навів у дописі у Facebook юридичний коментатор. Його теза не про особу Осіпова, а про принцип. Суть така: у майнових корупційних справах, тобто там, де йдеться про гроші за "вирішення питання", а не про насильницький злочин, тримання під вартою без застави, за його словами, адекватно не обґрунтовується.
Логіка коментатора спирається на призначення самої застави. Застава це не купівля свободи, а сума, яку особа вносить на рахунок суду як гарантію явки на засідання: якщо людина не тікає й не заважає слідству, гроші повертають, якщо порушує, держава їх забирає. Три класичні ризики, тобто втечу, тиск на свідків і знищення доказів, на його думку, у цій справі можна нейтралізувати менш суворими заходами: вилученням паспортів, електронним браслетом, цілодобовим домашнім арештом і забороною наближатися до потерпілого, а докази у вигляді записаних розмов уже вилучено й долучено до матеріалів.
Автор визнає, що суддя мав законне право не визначати заставу, оскільки в підозрі фігурує вимагання, а закон дозволяє не призначати її у справах із погрозою насильства. Але право скористатися винятком, наголошує він, і спроможність обґрунтувати цей виняток це різні речі. Окремо він звертає увагу на хронологію: обшук у потерпілого відбувся ще в травні 2022 року, тобто за чотири роки до цих подій, і якщо погрози справді створювали загрозу життю, лишається пояснити, чому держава чотири роки цю загрозу не помічала.
На підтвердження системності проблеми коментатор перелічує рішення Конституційного Суду, який, за його викладом, неодноразово висловлювався проти автоматизму запобіжних заходів: 25 червня 2019 року, 19 червня 2024 року, 1 квітня 2026 року, 24 червня 2026 року та 15 липня 2026 року. Логіка цих рішень, за його словами, полягає в тому, що навіть у найтяжчих категоріях, як тероризм, державна зрада чи дезертирство під час війни, суддя зберігає обов'язок обирати захід, а не застосовувати заздалегідь визначений результат. Він також нагадує пілотне рішення Європейського суду з прав людини "Харченко проти України" 2011 року, у якому порушення статті 5 Конвенції визнали для України системними.
Нарешті, автор наводить порівняння з іншими гучними справами цього року, у яких заставу все ж визначали: ексміністру енергетики, за його даними, у розмірі 150 мільйонів гривень, ексочільнику однієї з обласних адміністрацій десять мільйонів, народному депутату вісім, а ексначальнику бази Нацгвардії майже тридцять. Звідси його висновок: застава можлива навіть у резонансних справах, а отже, правило має діяти однаково незалежно від того, чи викликає підозрюваний співчуття.
Ці міркування є позицією одного коментатора, а не судовою оцінкою, і сторона обвинувачення, безумовно, може навести власні аргументи на користь обраного запобіжного заходу. Проте вони окреслюють ширший контекст, у якому розглядатимуть справу Андрія Осіпова, і саме цей контекст, а не лише постать конкретного фігуранта, робить її вартою уваги.
