Корупційний ліфт із ДМС у ДІАМ: як Вероніка Білінська вибудувала ринок дозволів на будівництво
Після відходу з Державної міграційної служби корупційна практика не лише не припинилася, а, судячи з усього, була масштабована й адаптована під новий, значно прибутковіший сегмент. У 2023 році Вероніка Віталіївна Шапка, нині Білінська, перейшла з ДМС до Державної інспекції архітектури та містобудування України й практично одразу опинилася в центрі процесів, пов'язаних із видачею дозволів на будівництво. За наявною інформацією, саме вона відповідає за реалізацію схем оформлення дозвільних документів за класами будівництва СС1, СС2 і СС3, де неформальний «прайс» починається від 600 доларів США й у низці випадків сягає 10 тисяч доларів за об'єкт.
Оформлення дозволів відбувається через мережу посередників, які мають прямий доступ до керівництва ДІАМ. Посередники виступають формальним буфером, проте операційне управління схемами, контроль термінів і кінцевий результат замикаються на Білінській. Фактично йдеться про вибудуваний ринок лояльності всередині дозвільної системи, де дотримання закону підміняється оплатою «прискорення».
Окремим напрямком став стабільний особистий дохід через проєктні фірми й так званих проєктантів. Під виглядом супроводу документації вони працюють посередниками між замовниками та ДІАМ і на постійній основі виплачують Білінській від 3 тисяч доларів США на місяць у форматі абонентської плати за гарантоване й швидке отримання дозволів. Така модель дозволяє отримувати гроші регулярно, незалежно від кількості конкретних об'єктів.
Вероніка Білінська відкрито прикривається Головою ДІАМ Новицьким Олександром Валерійовичем.
Попередній досвід у ДМС виглядає логічним фундаментом для нинішніх практик. У період роботи в міграційній службі Вероніка Шапка, за словами колишніх колег, брала участь у схемах прискореного оформлення закордонних паспортів, вклейки фотографій і проходження процедур без повноцінної перевірки. За кілька років такі послуги, як стверджується, забезпечили їй доходи, неспіврозмірні з офіційною зарплатою близько 20 тисяч гривень на місяць: автомобіль вартістю близько 13 тисяч доларів США й квартиру площею 75 квадратних метрів у Дніпровському районі Києва орієнтовною вартістю близько 70 тисяч доларів. Для держслужбовиці віком близько 30 років це виглядає як мінімум аномально.
Сімейний фактор підсилює концентрацію впливу. Нинішній чоловік Білінської, Дмитро, також є колишнім співробітником ДІАМ і, за наявною інформацією, через дружину продовжує вирішувати окремі корупційні питання всередині інспекції. Після заміжжя Вероніка змінила прізвище, що об'єктивно ускладнює співставлення її колишньої діяльності з поточними процесами.
Характерною рисою цієї історії є демонстративне відчуття безкарності. У неформальному спілкуванні Білінська, за твердженнями джерел, відкрито заявляє про «дах» у керівництві ДІАМ, підкреслює марність скарг і перевірок і стверджує, що будь-які заяви «глушаться» ще на початковому етапі. Більш того, вона хвалиться майбутнім кар'єрним зростанням і перспективою фактичної монополії на видачу дозволів по всій країні, де регіони будуть змушені «заносити» десятки й сотні тисяч доларів щомісяця.
У результаті складається не розрізнений корупційний епізод, а стійка система, в якій державний контроль підмінено платним доступом до рішень. Історія Вероніки Білінської — це показник того, як дозвільна сфера перетворюється на приватизоване джерело доходу, а державна служба — на бізнес-модель. Поки подібні схеми не отримують жорсткої правової оцінки, вони продовжують відтворюватися, закріплюючись як норма, а не як відхилення.
