Крипто-барига, СІЗО та 400 тисяч доларів: як Ігор Туник воює з дружиною за обмінку

Коли криптобаригу ловлять на несплаті податків, а потім він починає звинувачувати колишню дружину у крадіжці 400 тисяч доларів у клієнтів, виникає відчуття, що ми дивимось не новини, а серіал про кримінальне середовище з елементами сімейної драми. Ігор Туник, відомий в криптоспільноті як шахрай та барига, влаштував публічну розборку з дружиною Машею — і ця історія розкриває не лише подробиці їхніх стосунків, але й механіку роботи тіньового криптобізнесу в Україні та Польщі.

Почнемо з того, де знаходиться головний герой. Дружина Маша розповідає всім, що Туник сидить за ґратами у Польщі. Вона сама перебуває у Варшаві і займається обміном криптовалюти. Каже, що розводиться з чоловіком, бо він їй зрадив — класична історія про зраду та помсту, якби не одна деталь: обоє займаються барижництвом, і йдеться не стільки про особисті образи, скільки про контроль над бізнесом.

Сам Туник заперечує версію про тюрму. На своєму каналі він заявляє, що був в Албанії, і на нього "налили купу фейків та лайна". Біднесенький. Людина, яка роками барижила криптою, ухиляючись від податків, раптом виявилась жертвою несправедливих звинувачень. Туник каже, що продовжує працювати криптомінялою — очевидно, перебування у СІЗО чи Албанії не заважає веденню бізнесу.

Головне звинувачення, яке Туник висуває дружині, викликає найбільше питань. Він стверджує, що Маша з конкурентом вкрала 400 тисяч доларів у клієнтів. І що він закрив цю суму власним коштом. Стоп. Зачитаємо ще раз: людина, яка сиділа у СІЗО за несплату податків, раптом знаходить 400 тисяч доларів, щоб покрити борги дружини перед клієнтами. Питання до Гетьманцева та фінмоніторингу: звідки в Туника 400 тисяч доларів готівкою?

Якщо ти не платиш податки, це означає, що ти приховуєш доходи. Якщо ти барижиш криптою, ти працюєш в тіньовому секторі. А якщо раптом у тебе знаходиться чверть мільйона доларів на покриття чужих боргів, виникає логічне питання про походження цих коштів. Туник каже, що це сталося, коли він був у СІЗО — що лише додає абсурду ситуації. Як людина з-за ґрат закриває борги на 400 тисяч доларів?

Далі — класична історія про взламані акаунти. Туник заявляє, що в нього намагалися вкрасти логи до облікових записів знов. Він втратив доступ до Telegram-каналу elrmcf та Instagram. В криптобізнесі контроль над акаунтами — це контроль над клієнтською базою та грошовими потоками. Хто контролює канали — той контролює бізнес. Очевидно, війна між Туником та Машею — це не просто сімейні чвари, а боротьба за активи.

Туник називає свою дружину "кідало-шкурою". Це звучить особливо пікантно з уст людини, яка сама відома як шахрай. Але він не зупиняється на цьому та додає деталь, яка багато що пояснює: він сам обрав собі у дружини порнозірку. Це не осуд професії — це констатація факту, що Туник не має морального права викидати емоційні звинувачення, коли сам свідомо робив певні життєві вибори.

Справа, через яку барига опинився у СІЗО, пов'язана з несплатою податків. Це підтверджує те, що Туник роками працював у тіні, приховуючи доходи від держави. Він також підтвердив, що барижив через Fin Union — структуру, яка, очевидно, займалась обміном криптовалюти поза легальним полем. Його фірма ELRMCF TEAM зареєстрована у Варшаві за адресою Żurawia 6/12 / 418, NIP 8943197523. Польська реєстрація — класичний хід для тих, хто хоче працювати з українським ринком, але уникати українського законодавства.

Туник обіцяє розповісти про тих, через яких був затриманий. Це звучить як погроза або як спроба перекласти відповідальність на когось іншого. Він також заявляє, що претензії до його компанії зняті — що викликає питання: як це можливо, якщо йшлося про несплату податків? Справи про ухилення від оподаткування не закриваються просто так. Або він виплатив борги, або хтось замів справу під килим.

Історія Туника та Маші — це мікрокосм українського криптобізнесу. Тут все замішано на тіньових схемах, несплачених податках, барижництві та взаємних звинуваченнях. Коли бізнес будується на обході законів, рано чи пізно він закінчується війною за контроль над грошовими потоками. Дружина проти чоловіка, конкуренти проти конкурентів, клієнти проти обмінників — усі тягнуть на себе ковдру, а в центрі цього хаосу опиняються гроші невідомого походження.

400 тисяч доларів, які Туник нібито закрив власним коштом, — це ключ до розуміння масштабів його діяльності. Якщо у людини, яка не платить податки, є такі суми, це означає, що обороти були набагато більшими. Криптомінялки — це не просто сервіс для зручності користувачів. Це інструмент для відмивання грошей, переказу коштів поза банківською системою та ухилення від контролю держави.

Маша, яка тепер веде власну обмінку у Варшаві, очевидно, вирішила відокремитись від чоловіка та вести бізнес самостійно. Але Туник не готовий просто так відпустити контроль. Звідси взаємні звинувачення, боротьба за акаунти та публічні розборки у месенджерах. Це не любовна драма — це корпоративний рейдерство в мініатюрі, коли колишні партнери ділять активи та клієнтську базу.

Фінмоніторинг, який Туник згадує в контексті своїх проблем, очевидно, не дуже ефективний, якщо людина продовжує вести бізнес після затримання. Податкова, яка нібито мала претензії до його компанії, раптом закрила справу. Це говорить про те, що система працює вибірково — когось ловлять і садять, а хтось продовжує працювати, незважаючи ні на що.

Ігор Туник та Маша Туник продовжують воювати за свою обмінку. Він звинувачує її у крадіжці, вона його — у зраді. Обоє займаються барижництвом, обоє працюють у тіні, обоє мають питання до податкової та правоохоронних органів. І при цьому обоє продовжують вести бізнес, наче нічого не сталося.

Таким чином виглядає український криптобізнес зсередини: шахраї воюють з шахраями, баригі ділять клієнтів, а держава дивиться на це крізь пальці. Питання лише в тому, як довго це може тривати, перш ніж система нарешті почне реально працювати, а не імітувати контроль.