Максим Микитась отримав Укрбуд за 805 мільйонів, а застава за нього всього лише 30 мільйонів

Двадцять мільйонів гривень застави за Ірину Мудру. Тридцять мільйонів за Максима Микитася. Для них і для їхніх партнерів це сміхотворна сума, пише Володимир Бондаренко. І щоб зрозуміти масштаб цієї сміхотворності, достатньо повернутися рівно на рік назад.

Ще 1 липня 2025 року Бондаренко першим написав, що Микитась із партнером приватизував "Укрбуд" за 805 мільйонів гривень. І от що цікаво: у тому пості вже лежала жирнюча пасхалка, яку тоді ніхто не розгледів. Там були названі прізвища, які через рік спливуть у матеріалах НАБУ по операції "Форест Гамп". Тарковський. Астіон. Тобто про склад учасників схеми можна було дізнатися за рік до обшуків, просто уважно читаючи реєстри.

Гривня, яка коштувала аукціону

Історія з "Укрбудом" сама по собі варта окремого підручника з того, як влаштована велика приватизація.

18 червня 2025 року Фонд державного майна виставив на аукціон державну "Будівельну компанію "Укрбуд". Це велика адміністративна будівля на Лівобережній, сто п'ятсот об'єктів нерухомості по всій країні, а на додачу ще й торгова марка "Укрбуд", яка для Микитася приємна як пам'ять. У торгах змагалися п'ять учасників, і стартова ціна в 262,6 мільйона зросла втричі, до 805 мільйонів гривень.

Переміг не Микитась. Перемогло ТОВ "Петро Ойл Енд Кемікалс" грузинського бізнесмена Давіда Бежуашвілі, яке обійшло конкурента буквально на гривню.

А далі сталося те, заради чого, схоже, все й затівалося. 30 червня Фонд держмайна дискваліфікував переможця через зв'язки з підсанкційними особами. Право купити "Укрбуд" автоматично перейшло до компанії, яка посіла друге місце, тобто до ТОВ "ТЕХНО-ОНЛАЙН" із ціною на ту саму гривню меншою. Грузинський олігарх, якому свого часу без зайвих питань віддали в концесію Херсонський порт, тут раптом виявився неблагонадійним. У липні його юристи подали позов до Господарського суду Києва з вимогою визнати аукціон недійсним, і ця тяганина досі не закінчилася.

Хто ховався за "Техно-Онлайн"

Під час аукціону сто відсотків "ТЕХНО-ОНЛАЙН" належали такій собі Марині Айаб, 1994 року народження, із Жовтих Вод. Класична номіналка.

Але фінансові документи на аукціон разом із нею підписав Микита Володимирович Тарковський. Той самий Тарковський, який представляє інтереси дружини Микитася в судах. Той самий, чиї сліди тягнуться через фірми Микитася: ТОВ "АЛЬТЕР КРАФТ", воно ж "А.Е. ІНВЕСТМЕНТ". ПрАТ "МЕТРОБУД". ТОВ "СТАТУС-КОМФОРТ", воно ж "А.Ф. ІНВЕСТМЕНТ". І ТОВ "МОДЕРН КЛАСИКА", колишнє "ІНВЕСТ-БУДІВНИЦТВО", яке володіє 33 відсотками в "Українській будівельній корпорації "Укрбуд", тобто в чистій конторі Микитася.

Дехто вважав, що Микитась банкрут. А він отак просто виклав двадцять мільйонів доларів.

Розгадка з'явилася 5 серпня, коли Марина Айаб продала 66 відсотків "ТЕХНО-ОНЛАЙН" фірмі ТОВ "БІЛАРТ", якою володіють брати Василь і Євген Астіони. Договір купівлі-продажу ста відсотків акцій "Укрбуду" Фонд держмайна підписав аж 2 жовтня, майже через чотири місяці після аукціону, і на той момент бенефіціарами покупця офіційно значилися Айаб із 34 відсотками та обидва Астіони по 33.

Родина Астіонів

А тепер про те, хто такі Астіони, бо без цього вся конструкція виглядає просто бізнесом.

Микола Астіон був начальником київського УБОЗ у розпал справи Гонгадзе, а потім керував кількома обласними главками. Його сини Василь і Євген ведуть агробізнес через "Дніпро Агро Груп". Партнерують із Хомутинником. Породичалися з Кошляком, тобто із силовим крилом групи Корбана. Дружать із Сеяром Куршутовим із групи Адамовського і Грановського, до якої відносять телеграм-канал "Джокер". Літають із Володимиром Петровим, це Ісландія і канал "Карточный офис". Приватизували Житомирський лікеро-горілчаний завод і спиртзавод ДУСі. В Офісі президента їхнім висуванцем був Андрій Смирнов, екс-заступник Єрмака по суддівському напрямку. І рівні стосунки з Татаровим.

Тобто це не просто покупці держпідприємства. Це вузол, у якому сходяться силовики, агробізнес, телеграм-канали і кадри Офісу президента.

Розпродаж почався ще до завершення процедур

17 грудня 2025 року Бондаренко поставив питання, яке тоді виглядало передчасним: чому Астіон і його покровитель розпродають "Укрбуд"?

Приватизаційні процедури ще тривали, суди йшли, а рієлтори вже виставили бізнес-центри "Укрбуду" на продаж. 14,6 тисячі квадратних метрів біля метро "Лівобережна" за 11,7 мільйона доларів. 4,4 тисячі квадратів на вулиці Михайла Коцюбинського, 1, це центр, велотрек, за 10,9 мільйона. 6,1 тисячі квадратів на Богданівській, 10, за 3,5 мільйона. На аукціон виставили й інший майданчик Астіонів, 6,5 гектара і 22 тисячі квадратних метрів на Кирилівській, 98, майже Поділ, за 2,35 мільйона доларів. Недорого.

Чому Астіони вирішили вистрибнути з "Укрбуду", зрозуміло без пояснень: суди і кримінальні справи. А от чому це робить, цитуючи Бондаренка, Ой-Юй-йой яка Людина, чиє ім'я краще не називати, це велике питання. Невже на вихід.

Питання, поставлене в грудні, за вісім місяців отримало відповідь у вигляді обшуків, підозр і плівок НАБУ.

Отже, повернімося до початку. Максим Микитась і його партнери спокійно виклали 805 мільйонів гривень за державне підприємство, попередньо посунувши з аукціону грузинського олігарха. Того самого Микитася суд тепер відпускає під тридцять мільйонів. Ірину Мудру, яка організовувала легалізацію ста п'ятдесяти мільйонів готівкою, під двадцять.

Це не застава. Це квитанція за паркування.