Мільйонні суми, блокування банків та тиск на заставодавців: чому в Україні перестала працювати застава

Інститут застави в Україні зазнає системних змін, які фактично перетворюють законну альтернативу триманню під вартою на фінансово та репутаційно недосяжний інструмент.

Головні проблеми правозастосування:

• Непомірні суми: Попри позицію Конституційного Суду (липень 2026 року) про те, що розмір застави має відповідати реальному майновому стану особи, на практиці суми часто значно перевищують законні доходи підозрюваних (як-от застава у 20 млн грн у справі «Карфаген», що в шість разів перевищує річний дохід фігурантки).

• Бар'єри фінансового моніторингу: Навіть за наявності легальних коштів виникають ситуації, коли банки блокують платежі через так звані «репутаційні ризики» (як зазначалося у справах «Мідас» та «Феміда»), унеможливлюючи внесення застави.

• Тиск на заставодавців: Публічне цькування та розголошення даних про компанії, які готові виступити заставодавцями, створюють токсичне середовище. Це змушує легальний бізнес відмовлятися від допомоги через побоювання інформаційних атак.

В умовах, коли застава стає формальністю, а людина фактично позбавлена можливості вийти на свободу, запобіжний захід перетворюється на інструмент процесуального тиску для примусу до співпраці зі слідством.