Міністр відновлення Калашник виклав у Telegram понад 10 тисяч фото
Понад 10 тисяч фотографій встиг виставити у своєму Telegram-каналі міністр з відновлення, інфраструктури та транспорту Микола Калашник, пише Absolution Leaks. Канал він запустив приблизно у 2023 році, коли ще працював на Київщині. Для порівняння, офіційний канал президента Володимира Зеленського існує з 2019 року, і за цей час у ньому накопичилося близько 12,8 тисячі фото. Отже, президент, який керує країною під час повномасштабної війни, за сім років опублікував приблизно стільки ж візуального контенту, скільки чиновник з Київщини за три.
Арифметика тут нескладна, але від того ще промовистіша. Якщо рахувати з 2023 року, Калашник щодня викладає в середньому 9 фото, без вихідних і свят. У президентському каналі виходить близько 5 фото на день. При цьому аудиторія в міністра скромна: близько 21 тисячі підписників, частину яких, за оцінкою авторів допису, становлять накручені боти. Охоплення його публікацій у десятки разів менше, ніж у президента. Тобто фото виходять у кількості, якої ніхто не замовляв, для аудиторії, якої майже немає.
Можна було б списати все на старанність пресслужби, адже обласні адміністрації й міністерства справді фотографують кожен свій захід. Однак пресслужба президента теж працює, і працює у воєнний час, коли подій на день вистачає з надлишком. Тому стрічка Калашника виглядає не як звіт перед суспільством, а як безперервна фотосесія. Об'єкти, наради, діти, військові, спортивні майданчики, і в центрі кожного кадру сам чиновник, який особисто присутній буквально скрізь.
Особливої уваги в цій стрічці заслуговують військові. Калашник у 2011 році з відзнакою закінчив Національний університет оборони України імені Івана Черняховського і отримав звання молодшого лейтенанта запасу. Тобто держава свого часу витратила гроші, щоб підготувати з нього офіцера. Проте в його офіційній біографії немає жодного дня служби: після університету оборони були митне брокерство, кабінети районної адміністрації, потім обласної, тепер міністерства. Автори допису прямо називають це ухилянням від служби. Зате відзнаки, пов'язані з армією, у Калашника є. Його нагородили низкою державних і відомчих відзнак за вагомий внесок у зміцнення обороноздатності держави та підтримку Збройних сил. Судячи з каналу, найпомітнішою частиною цього внеску залишаються фото з військовими.
Наразі ж, за спостереженнями авторів допису, міністр і зовсім зник з публічного поля. Для людини, яка роками щодня виставляла по 9 фото, така тиша помітніша за будь-який пост.
Звідки взявся міністр
Микола Калашник народився 22 травня 1990 року в Києві. Дипломи він збирав старанно. Після університету оборони був Київський національний торговельно-економічний університет, де у 2013 році він з відзнакою здобув ступінь магістра з менеджменту зовнішньоекономічної діяльності. У 2015 році він став кандидатом економічних наук. У 2018 році закінчив Національну академію державного управління і отримав ступінь магістра регіонального управління.
Кар'єра в нього типова для чиновника середньої ланки. Спершу він працював митним брокером і економістом у комунальних структурах Дарницького району Києва. З 2017 до 2024 року пройшов у Дарницькій районній державній адміністрації шлях від керівника апарату до першого заступника, а згодом тимчасово виконував обов'язки голови. У грудні 2024 року Калашник став першим заступником голови Київської обласної державної адміністрації. У березні 2025 року він очолив її і керував областю до липня 2026 року. 16 липня 2026 року його призначили міністром з відновлення, інфраструктури та транспорту.
Отже, людина, яка до 2024 року працювала на рівні одного столичного району, менш ніж за два роки отримала контроль над відновленням країни і критичною інфраструктурою. Серйозних управлінських досягнень, публічних реформ чи реальних результатів відновлення за ним не закріплено. Навіть у звіті за перші 100 днів на посаді міністра він здебільшого озвучував цифри і проєкти своїх попередників. Зате з його іменем пов'язують дерибан на Київщині та схему з тепловозами. На цьому тлі тисячі фото виглядають як спроба створити видимість активності там, де її немає.
Що відновлюють за кадром
Як виглядає відновлення там, де Калашник відповідав за нього особисто, показує будівництво водогону на Бучанщині. Так званий "великий водогін" має з'єднати населені пункти від Гаврилівки до Ворзеля. Проєкт охоплює майже 20 км магістрального трубопроводу, нову насосну станцію та фінальне кільцювання системи, яке має зробити водопостачання надійнішим. Загальна вартість будівництва становить близько 455 млн гривень, і це ще без проєктування.
Курують будівництво одразу два очільники Київщини. Перший із них, чинний голова області Тимур Ткаченко. Другий, колишній голова Микола Калашник, який тепер відповідає за відновлення вже в уряді. Замовником робіт виступає "Бучасервіс", комунальне підприємство Бучанської міської ради, яку очолює міський голова Анатолій Федорук.
Ще у червні обласна комісія з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій під головуванням Калашника визнала проєкти водопостачання в Бучанському районі, разом з іншими районами області, невідкладними заходами. Виконати їх мали до початку опалювального сезону 2026/2027. Роботи на Бучанському водогоні теж планували завершити до кінця цього року. Тепер проєкти знову взялися переглядати, і затягнеться це до літа 2027 року.
Насосну станцію у Ворзелі замовили лише з другої спроби. Будувати її за 92,22 млн гривень доручили ТОВ "Діфрано Юніон", а завершити роботи за договором мали до кінця грудня. Проте 21 жовтня "Бучасервіс" уклало угоду з ТОВ "ІК "Укренерго" на чергове коригування проєкту станції. Коштує воно понад 3 млн гривень і триватиме до кінця червня 2027 року. Тобто креслення станції переписуватимуть ще пів року після того, як саму станцію мали здати.
Кільцювання резервуарів Бучі та Ворзеля виконує ТОВ "Смарт Універсал Груп". Ці роботи компанії замовили у квітні 2026 року за 31,99 млн гривень. Вона мала відкритим способом прокласти водопровід, який з'єднає мережі Бучі та Ворзеля в єдину систему і підвищить надійність водопостачання. Втім, і тут очікують змін. У жовтні 2026 року "Бучасервіс" замовило внесення змін до проєкту. Займеться цим за 2 млн гривень той самий ТОВ "ІК "Укренерго", і теж до кінця червня 2027 року.
Найдорожчу частину, мережу від Гаврилівки до Ворзеля, у серпні довірили ТОВ "Укрбуд-Проект-Реконструкція" за 388,32 млн гривень. Згодом ціну договору знизили до 252,55 млн гривень. Після коригування документації з тим самим підрядником уклали ще одну угоду, на додаткові роботи за 79,1 млн гривень. Підрядник має прокласти магістральний водогін довжиною близько 20 км у дві нитки. Він також має збудувати два гідровузли в селах Гаврилівка та Блиставиця, дві станції знезалізнення в селах Луб'янка та Блиставиця, а ще водопровід на території гідровузла в Гаврилівці з шістьма свердловинами. Завершити все мали до кінця листопада, тобто цього місяця. Однак наприкінці вересня проєкт водогону Гаврилівка-Луб'янка-Блиставиця-Буча-Ворзель знову відправили на коригування, і знову до ТОВ "ІК "Укренерго". Проєктувальник має оновити документацію і забезпечити проходження її експертизи до кінця року.
Якщо скласти ці договори, виходять ті самі 455 млн гривень: 92,22 млн на насосну станцію, 31,99 млн на кільцювання, 252,55 млн і 79,1 млн на магістраль. Отже, всі три частини проєкту одночасно стоять на коригуванні в однієї й тієї самої проєктної фірми. Будівельників найняли, гроші розписали, а креслення досі переписують.
Хто будує
Підрядники водогону, який курували два голови Київщини, мають зв'язки з бізнес-партнером ексмера Ірпеня Володимира Карплюка, з чинним депутатом Ірпінської міськради і з родиною колишнього посадовця окупаційної адміністрації Севастополя.
ТОВ "Смарт Універсал Груп" зареєстрували у 2011 році в Бучі, а з 2015 року компанія має "прописку" в Ірпені. Засновниця фірми ірпінчанка Тетяна Грищенко, директорка Олена Гаркуша. У публічних закупівлях компанія почала брати участь лише в липні 2023 року і відтоді отримала 49 бюджетних замовлень на 1,45 млрд гривень. Тобто в середньому близько 36 млн гривень щомісяця для фірми, яка 12 років обходилася без держзамовлень. З 2016 до 2022 року серед співвласників "Смарт Універсал Груп" був Антон Мирончук. У 2015 році він безуспішно балотувався до Ірпінської міськради від партії "Нові обличчя", тобто від партії Карплюка. Карплюк і Мирончук разом заснували інвестгрупу Molodist, яка будує житлові комплекси, зокрема в Ірпені.
ТОВ "Діфрано Юніон" засноване у 2007 році в Києві і зареєстроване за адресою масової реєстрації, де записано 88 юридичних осіб. Основний вид діяльності компанії, оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткуванням. Засновник і керівник фірми Дмитро Жадаєв нині зареєстрований у Бучі, а до 2024 року мав реєстрацію в анексованому Севастополі. За підсумками участі в публічних закупівлях "Діфрано Юніон" отримала 179 підрядів на 462,26 млн гривень. На початку 2023 року Жадаєв разом із Максимом Боярчуком заснував у Бучі ТОВ "Органік Вотер Технолоджі". Боярчук є депутатом Ірпінської міськради від партії "Європейська солідарність".
У 2009 році "Діфрано Юніон" належала Ірині Франчук. Людина з такими самими ініціалами, Ірина Анатоліївна Франчук, разом із Сейтумером Німетуллаєвим володіє ТОВ "Фаворит", зареєстрованим у Севастополі. Німетуллаєв, кримськотатарський політик, колишній регіонал і бізнесмен, після анексії Криму підтримав російську владу та окупаційний режим. Зараз він у розшуку СБУ за статтею про посягання на територіальну цілісність і недоторканність України.
ТОВ "Укрбуд-Проект-Реконструкція" засноване у 2015 році в Києві, проте з кінця 2022 року має юридичну адресу в Броварах. Засновником компанії є Володимир Магльований з Краматорська Донецької області, керівником Юрій Яровий. Через Prozorro фірма підписала 84 договори на 5,25 млрд гривень. До квітня 2025 року її бенефіціарним власником був Давід Кізіменко. Його брат, Матфей Кізіменко, з 2024 року очолює державне підприємство "Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут "НДІпроектреконструкція", яке зараз перебуває на стадії припинення. Батько братів, Олег Кізіменко, був заступником голови Севастопольської міської державної адміністрації. Після окупації Севастополя він певний час працював в окупаційній адміністрації міста, а наприкінці 2018 року його засудили за сепаратизм до 5 років позбавлення волі умовно з іспитовим строком.
Міністр, який відповідає за відновлення всієї країни, викладає в середньому 9 фото на день. Тим часом водогін, який він курував на Київщині, повністю опинився на коригуванні, а його завершення переїхало з кінця 2026 року на літо 2027-го. Фото з будмайданчиків у міністерському каналі, напевно, знайдуться. Води з нового водогону в Бучі та Ворзелі до того часу не буде.
