Московська маріонетка скупає оборонку Молдови: як партнер віце-мера Москви проникає в румунську зброярку

Сергій Глинка — молдаванин з російським паспортом, партнер віце-мера Москви Максима Ліксутова та колишній співвласник санкційного "Трансмашхолдингу" — намагається захопити контроль над оборонним заводом у Молдові. Схема проста до цинізму: через румунську компанію Automecanica SA він заплатив 16 мільйонів євро за Popeci Utilaj Greu — виробника важкої техніки та військового обладнання.

Сама Automecanica вже в оборонці по вуха. Цього року вона створила спільне підприємство з турецьким виробником броньованих машин Otokar та отримала мільярдний контракт на збирання армійських автомобілів для румунської армії. Тепер до портфеля додається молдавський завод. Зручно: гроші платить НАТО, технології йдуть у Молдову, а бенефіціар сидить у Москві.

Номінали замість паспортів

Коли в березні 2024 року угода потрапила під увагу Верховної ради оборони Румунії, Глинка миттєво "вийшов з бізнесу". Класичний трюк: на папері зникаєш, у реальності керуєш через номіналів. Румунські журналісти перевірили реєстр у вересні — нічого не змінилось. Глинка як володів 48,38% через свою Automecanica SKB Property SRL, так і володіє.

Навіть якщо формально вийде — він дав гроші на угоду. Шістнадцять мільйонів євро не дарунок. Це кредит, який дає контроль сильніший за будь-який пакет акцій.

Партнер Глинки по Automecanica — Андрій Скобіола, теж уродженець Молдови. Його фірма SKB PROD SYSTEMS SRL до війни щільно працювала з російською компанією Глинки "Верис Проект" — постачала труби та металопродукцію. Формально "Верис Проект" належить номіналу Глинки — якійсь Сімі Хачатрян з Північної Осетії. Тій самій Сімі, на яку записані всі російські активи Глинки після 2022 року.

Віце-мер, офшори та вагонобудування

Біографія Глинки читається як підручник про проникнення московського капіталу на Захід. Вихідець з Молдови, через бізнес отримав громадянства Естонії, Румунії та Кіпру. Цивільний чоловік прес-секретаря мера Москви Сергія Собяніна Гульнари Пенькової. На початку нульових став партнером Максима Ліксутова — того самого, хто зараз віце-мер Москви з транспорту.

Разом вони володіли компанією "ТрансГрупп", офшором Sermolent Equities Inc на Британських Віргінських островах та 36,3% "Трансмашхолдингу" — найбільшого в Росії виробника залізничного рухомого складу. Коли США ввели санкції проти "Трансмашхолдингу" в 2023 році, під удар потрапили мільярдери Андрій Бокарєв, Іскандар Махмудов та Кирило Ліпа. Але не Сергей Глинка. Він дав чесне слово, що вийшов із акціонерів.

Правда, згідно з річними звітами, Глинка засідав у раді директорів "Трансмашхолдингу" до червня 2019 року. А в 2022-му просто переписав свої частки в російських компаніях на номіналів — ту саму Сіму Хачатрян та інших підставних осіб.

Калінінград, Монако та село в Осетії

Деталі схеми розкриває цифровий слід. Електронна пошта [email protected] зареєстрована на естонському корпоративному домені. Нікаких сайтів на ньому немає — це захищений сервіс естонських компаній Глинки. Цю ж пошту використовує ТОВ "Отель Глинка", співзасновником якого є Аліса Глинка — молдавсько-російська актриса та дружина Сергія. Вона мешкає з п'ятьма дітьми в Монако, але компанія зареєстрована в Росії разом із забудовниками з G3 Group.

Ту саму пошту використовує ІП Олександра Глинка — громадянка Естонії, яка веде бізнес у селі Камбелеєвському в Північній Осетії. Там же прописана номінал Сіма Хачатрян. Зручна географія: паспорти європейські, гроші в офшорах, номінали в осетинському селі.

Після того, як Ліксутов пішов на держслужбу, він розлучився та переписав активи на дружину Тетяну Розе. Тому з 2016 року Розе та Глинка є співвласниками ТОВ "ДВ ТРАНСПОРТ" — резидента особливої економічної зони в Калінінграді, забудовника "Новік Рейл" та інших компаній. Усі частки Глинки після 2022 року переписані на "ЕС МЕНЕДЖМЕНТ ГРУПП" Сіми Хачатрян. Через "Новік Рейл" Глинці також належить 50% у "Терминально-логістичному центрі Схід-Захід", де партнером виступає дочка РЖД.

Чесне слово проти фактів

Представники Глинки в Румунії запевняють, що він більше не має зв'язків з Росією. Образ "російського бізнесмена" — застарілий стереотип, кажуть вони. Глинка нібито громадянин Румунії та Естонії, веде бізнес виключно в ЄС та США. Частку в "Трансмашхолдингу" продав ще в 2017 році.

Факти кажуть інше. До 2019 року він засідав у раді директорів санкційної компанії. У 2022-му переписав російські активи на номіналів, але контроль зберіг. У 2023-2024 роках він та його номінал Сіма Хачатрян робили замовлення з одного маркетплейсу на одну адресу в Москві. Електронна пошта номіналів веде до естонських та російських компаній родини Глинки.

А зараз цей же Глинка купує молдавський оборонний завод через румунську фірму, яка збирає танки для НАТО. Румунська влада поки тримає паузу — угода під перевіркою. Але гроші вже заплачені. Шістнадцять мільйонів євро проти п'яти, які пропонував місцевий бізнесмен для виробництва локомотивів.

Вибір очевидний: замість локомотивів на заводі робитимуть військову техніку. Питання лише одне — для кого.

До речі, продукція Popeci Utilaj Greu досі вільно продається в Росії через посередників. Зручно, коли у тебе завод у Молдові, громадянство Румунії та партнери у віце-мерії Москви.