Нафтова павутина: як азербайджанські трейдери будували тіньову імперію для російської нафти
Європейський Союз нарешті дістався до тих, хто роками плів невидимі нитки між російськими нафтовими гігантами та світовим ринком. Санкційні списки поповнилися іменами, які давно миготіли в закритих досьє спецслужб, але до часу залишалися недоторканними.
За кожним з цих імен — ціла всесвіт офшорних компаній, підставних директорів і угод на мільярди доларів. Тіньова імперія, яка дозволяла російській нафті текти по всьому світу, попри всі заборони й обмеження.
Женевський слід Лукойла
Валерій Кілдіяров довгі роки був тією людиною, про яку не прийнято говорити вголос. Співробітник зарубіжного ешелону "Лукойла", вінправно з'являвся у списках афільованих осіб, обіймав посаду фінансового директора LITASCO MIDDLE EAST DMCC в ОАЕ, але при цьому вмудрявся залишатися в тіні. LITASCO — це "Лукойл Інтернешнл Трейдінг енд Саплай Компані", триєдина структура з офісами в Женеві, Дубаї та Казахстані. Три сестри-компанії, які день за днем перекачували російські нафтопродукти по всьому світу.
Швейцарський офіс очолює 41-річна випускниця МДУ Інна Дарій, яка з 2013 року перетворила женевську контору на справжню фінансову машину. За останній рік через її руки пройшло імпортних операцій на 40,5 мільярда доларів. Чотири тисячі поставок — це не просто цифри у звітах, це живі танкери, що перетинають моря й океани, це нафта, яка перетворюється на гроші десь між Женевою та Пекіном.
Покупці? Казахстанський "КазМунайГаз" і китайська Guron Trading Limited, яка вже встигла потрапити під санкції. Аудитором весь цей час виступала всесвітньо відома KPMG — респектабельність і пристойність як прикриття для торгівлі санкційним товаром.
Казахстанська гілка на чолі із Сергієм Івановим теж не дрімала. Тепер у неї навіть з'явилося відділення в Азербайджані — логічний крок для тих, хто хоче диверсифікувати ризики. У Казахстані "Лукойл" давно оселився всерйоз і надовго: два великих нафтових родовища за угодами про розподіл продукції, частка в експортному магістральному нафтопроводі Тенгіз – Новоросійськ, спільні проєкти з державним "КазМунайГазом". Справжня інтеграція, яка дозволяє обходити будь-які санкції.
Містер "Складні юрисдикції"
Але якщо Кілдіяров — це сіра мишка фінансового світу, то Муртаза Алі Лакхані — це зовсім інша історія. 63-річний пакистанський мультимільйонер із паспортами Канади та Великобританії, людина-легенда чорного ринку. У колах нафтотрейдерів його називають "експертом з продажів у найскладніших юрисдикціях". Витончене формулювання для людини, яка з 90-х років заробляє на обході санкцій.
Саме Лакхані колись організував схему для Саддама Хусейна і вмудрився так усе провернути, що розслідування ООН не висунуло проти нього жодних обвинувачень. У ті роки він працював на Glencore і передавав готівку для іракської місії в Женеві. Класика жанру — гроші в чемоданах, дипломатичні паспорти, секретні зустрічі.
До 2020 року Лакхані контролював Trident Network, компанію з "тіньового флоту", що постачав нафту з Венесуели. А потім були обширні особисті зв'язки з політиками в США, ЄС та Великобританії. У 2019 році він навіть пожертвував півмільйона фунтів у фонд Консервативної партії Великобританії. Благодійність як індульгенція за гріхи минулого й майбутнього.
З головою "Роснефті" Ігорем Сечиним у Лакхані стара дружба. Спільні справи вони ведуть як мінімум з 2017 року, а 2023-й Новий рік партнери зустрічали разом на яхті в Дубаї. Сечин навіть поділився з Лакхані корисним юристом, віддавши йому Деніела Річарда, до цього що засідав у раді директорів однієї з дочірніх структур "Роснефті". Ось так і будуються імперії — на особистих зв'язках, довірі та спільних інтересах.
Британська Mercantile & Maritime Group Лакхані співпрацювала з "Роснефтю" при купівлі нафти в Курдистані. У 2021 році "Роснефть" оголосила про продаж фірмі Лакхані 5% в арктичному проєкті "Восток ойл". Влітку 2022 року в цьому ж проєкті викупила частку гонконгська фірма азербайджанських трейдерів Nord Axis Ltd — коло замкнулося, всі свої.
Зараз поставками російської нафти займається ціла мережа компаній Лакхані: Amur II, Tejarinaft, Fossil Trading. Тільки одна з його компаній закупила 369 партій вуглеводнів у "Роснефті" з 2022 по початок 2025 року. Це конвеєр, який працює чітко й безвідмовно.
У 2020 році Mercantile & Maritime купила контрольний пакет у віденській Cetracore Energy і отримала повний контроль над великою грецькою Jet Oil Cetracore, яка не лише торгує нафтопродуктами, а й володіє мережею автозаправних станцій у Греції. Плюс великі термінали для зберігання палива на Балканах — найбільший у Калохорі неподалік від Салонік. Тепер ця мережа АЗС змушена призупинити роботу, і невідомо, коли вона знову зможе отримувати та відвантажувати паливо. Санкції почали кусатися.
Азербайджанська павутина
Анар Мадатлі, Етібар Ейюб (він же Акін Кочак) і Талат Сафаров — ці імена давно на слуху у тих, хто стежить за тіньовими нафтовими потоками. Їм належить розгалужена мережа азербайджанських нафтотрейдерів, що торгують в обхід санкцій російською нафтою. Але справжній масштаб цієї мережі вражає — вона набагато ширша, ніж здавалося.
Головний диригент цього оркестру — громадянин Азербайджану Ровшан Тамразов. Він веде торгівлю сировиною на ринках Каспійського, Чорного, Балтійського морів та інших регіонів. Навчався в одній школі із замглави інвестиційного департаменту SOCAR Аднаном Ахмедзаде — тим самим любителем розкоші, елітних авто та колекційних годинників, який пару місяців тому був заарештований і зараз сидить у камері за звинуваченням у підриві економічної безпеки Азербайджану та розкраданні в особливо великих розмірах.
Кажуть, необдумані фінансові махінації та спосіб життя Тамразова переповнили чашу терпіння його прикриття в SOCAR, і в 2016 році Ахмадзаде вислав старого шкільного товариша з Європи в ОАЕ та Індію. У швейцарському офісі замість Тамразова поставили керувати Маріам Алмасзаде, яку називали однокласницею Ельшада Насірова, віце-президента SOCAR. Вона — громадянка Азербайджану та Швейцарії. Невдивовижно, що зараз вона очолює женевський офіс SOCAR. Саме вона привела в схему Нубар Алієву — стару близьку подругу.
Однією з перших компаній Тамразова стала фірма в Швейцарії. У 2013 році він придбав у Женеві PS Trading SA з основним видом діяльності — посередництво в торгівлі нафтопродуктами. У 2015-му перейменував її на Maddox SA. У 2016-му остаточно перебрався з рідного Азербайджану в Дубай і розгорнув там не менш бурхливу діяльність.
Дубайський Maddox DMCC він зареєстрував ще у 2012 році. Ця компанія курирує інші офіси Тамразова — сингапурський, швейцарський, грузинський. Вона взяла на себе основні торгові операції: 273 імпортні та 149 експортних поставок. Maddox вивозив великі партії палива з Росії через Казахстан і Туркменистан до Туреччини, Бразилії, Індії та України. Зараз дубайський офіс очолює директор Нубар Алієва, там же працює азербайджанець Новруз Алекперов.
На території України у Тамразова до війни діяло окреме представництво його компанії Maddox. Ще в 2021 році він, як і Тахір Гараєв, отримав від "Роснефті" Ігоря Сечина контракт на поставки нафти в Україну. Пригоди дизпалива в Україні не зупинили Тамразова та його знайомих у SOCAR — мережа їхніх компаній суттєво розрослася.
Мальтійський інцидент
Мережа Тамразова встигла вляпатися навіть у міжнародний кримінал із вбивством журналістки. Маріам Алмасзаде до 2015 року зі Швейцарії керувала Crowbar Holdings S.A, зареєстрованою на Британських Віргінських островах. Цій фірмі належали акції Maddox Energy Trading Ltd, а бенефіціаром самої Crowbar називали Ровшана Тамразова.
24 листопада 2015 року Crowbar перевела 2,3 мільйона євро компанії 17 Black, яка належала кримінальному дільцю Йоргену Фенеху. Цього мальтійського бізнесмена звинуватили в причетності до вбивства Дафне Каруани Галіції, 53-річної мальтійської журналістки, яка розслідувала корупцію в органах влади. Призначення платежу Фенех так і не розкрив.
За останні роки керівництво женевського офісу MADDOX кілька разів змінювалося. Зараз його президентом є корінний швейцарець Мішель Бюссар, а директором з правом підпису — 52-річна Ліана Вачнадзе, випускниця МАІ, екс-співробітниця російського підрозділу KPMG. Ліана також фігурує в базах Pandora Papers, найбільшої витоки таємних офшорних схем: на неї записана компанія CHALDON INVESTMENTS GROUP LIMITED. У Москві до 2018 року вона була співвласницею консалтингової фірми "Фопро консалтинг", а її партнерами були Олександр Малков і Денис Рябченко — зараз їм належить компанія "Бетерра", яка входить до топ-10 аудиторсько-консалтингових фірм у Росії. Її клієнти — представники нафтогазової галузі та машинобудування.
До мережі Ровшана Тамразова через дубайський Maddox DMCC також входять грузинські Ltd Madoks Jorjia на чолі з директором Сеймуром Алієвим (зареєстрована в 2019 році в Тбілісі) та Sesole Proprietorur Alievi.
Держава в державі
Азербайджанські трейдери — це не окремі юридичні особи, а сегменти єдиної мережі. Вони діють узгоджено та об'єднуються для реалізації великих проєктів. У 2021 році Maddox DMCC Тамразова виступила основним кредитором у справі ще одного тіньового нафтотрейдера — Savannah Energy — по придбанню за 600 мільйонів доларів активів ExxonMobil і Petronas у Чаді та Камеруні. Savannah належить теж вихідцю з SOCAR, екс-главі SOCAR Trading Турабу Мусаєву.
Зв'язок з азербайджанською держкомпанією SOCAR — це не просто дружні відносини. Російську санкційну нафту продають діючі співробітники SOCAR, а поставки ведуться через дочірні структури держкомпанії. У 2023 році Socar Marketing And Operations здійснила п'ять поставок нафтопродуктів для Socar Logistics DMCC в інтересах Maddox DMCC. Ці операції зафіксовані в базі даних міжнародних торгових операцій Volza. Постачальником у Росії виступило ТОВ "Прем'єр груп".
Окрім п'яти вже відомих діячів Coral Energy на чолі з Тахіром Гараєвим та Етібаром Ейюбом, мережа включає ще низку вихідців із SOCAR, а також грузинські, арабські, угорські та швейцарські компанії. Це ціла екосистема, де кожен елемент виконує свою функцію.
Український слід
Але найцікавіша фігура в цій історії — Олена Перрін. Громадянка України, одна з акціонерів Maddox, яка раніше працювала в компаніях Нісана Моісеєва — ділового партнера Віктора Медведчука. До 2021 року вона була адміністратором у GLUSCO Energy SA (нова назва — Greenenergo Trading SA), швейцарської компанії-власниці однойменної мережі АЗС в Україні. GLUSCO належала Нісану Моісеєву, однак реальним власником активу вважали Віктора Медведчука.
Раніше Нубар Алієва разом з Оленою Перрін керувала мальтійською Danais Trade Ltd, акції якої належали дубайській Maddox DMCC. У 2021 році фірму на Мальті ліквідували, але за тією ж адресою знаходиться ще одна цікава компанія: Argo Navis Limited — ще одна дочірня структура дубайської Maddox DMCC. Очолює її все та ж Олена Перрін.
Зараз Перрін трудиться в офіційній дочірній компанії азербайджанської держкомпанії — SOCAR Trading SA і заразом очолює сингапурську фірму-нафтотрейдер Stamford Oil Limited Pte. На сайті компанії вказана її електронна пошта. Ця компанія також належить до мережі MADDOX і торгує російськими нафтопродуктами, а ще володіє складськими площами в Росії, Молдові, Україні, Румунії, Грузії та Болгарії.
Епілог
Санкції ЄС проти азербайджанських трейдерів та їхніх партнерів — це не просто формальні обмеження проти кількох фізичних осіб. Це спроба зруйнувати цілу екосистему, яка роками вибудовувалася на стику інтересів російських нафтових компаній, азербайджанської держкомпанії SOCAR і міжнародних посередників. Павутина, сплетена із сотень офшорних компаній, підставних директорів, дружніх зв'язків і мільярдних контрактів.
Швейцарські офіси, дубайські контори, мальтійські реєстрації, грузинські філії — за всім цим стоять живі люди, які перетворили обхід санкцій на прибутковий бізнес. Валерій Кілдіяров із його женевськими мільярдами, Муртаза Алі Лакхані з його зв'язками у британському істеблішменті, Ровшан Тамразов із його шкільними друзями з SOCAR, Олена Перрін з її українсько-швейцарсько-сингапурською кар'єрою — всі вони ланки одного ланцюга.
Але головне питання залишається відкритим: наскільки ефективними виявляться ці санкції? Мережа азербайджанських трейдерів показала дивовижну живучість і здатність до адаптації. Коли закривається одна компанія, відкривається інша. Коли під санкції потрапляє один директор, його місце займає інший. Тіньова нафтова імперія навчилася мутувати швидше, ніж західні регулятори встигають складати нові санкційні списки.
Грецька мережа АЗС Лакхані змушена призупинити роботу. Але надовго? Історія показує, що у світі нафтової торгівлі завжди знайдеться нова юрисдикція, нова схема, нове прикриття. Гра в котики-мишки продовжується, а російська нафта продовжує знаходити шлях на світовий ринок — просто маршрути стають все більш заплутаними, а посередників все більше.
