Нардеп Арсеній Пушкаренко став в Естонії persona non grata через тиск на чиновників
Народний депутат від "Слуги народу" Арсеній Пушкаренко, який роками очолював у Верховній Раді групу міжпарламентських зв'язків з Естонією, спромігся зробити те, що донедавна здавалося майже неможливим: посварити Україну з одним із найвідданіших її союзників, пише естонське видання Ekspress. Естонська сторона припинила всі робочі контакти з депутатом, у Міністерстві закордонних справ його фактично оголошено persona non grata, прем'єр-міністра Крістена Міхала попереджено про його методи роботи, а Поліцію безпеки (Kapo, естонський аналог СБУ) поінформовано про ситуацію. Усім дипломатам наполегливо рекомендовано "не знаходити часу" для зустрічей із ним.
Причина - конфлікт довкола розподілу естонської гуманітарної допомоги Україні. За твердженнями естонських посадовців, Пушкаренко намагався впливати на вибір проєктів, які фінансуватиме країна, тиснув на чиновників, обіцяв домогтися їхнього звільнення і вимагав, щоб гроші естонських платників податків ішли саме на ті об'єкти, які цікавили його особисто - з метою здобути політичні дивіденди вдома. Коли естонські посадовці відмовилися піддаватися цьому тиску, він пригрозив їм розправою: мовляв, щойно прем'єром стане його приятель Урмас Рейнсалу, полетять голови. А от у "Слузі народу" діловими якостями свого члена, схоже, лише пишаються.
Естонські дипломати рідко дозволяють собі різкі формулювання, тим паче щодо представника такої дружньої країни, як Україна. Але цього разу прорвало. "Він фактично погрожував мені", - каже посадовець, відповідальний за співпрацю Естонії у сфері розвитку. "Це був шантаж, мета якого - змусити ESTDEV діяти за його сценарієм", - додає інший співрозмовник. "Це була абсолютно обурлива поведінка", - зазначає високопосадовець Міністерства закордонних справ. А найкоротше і найточніше підсумувало ситуацію джерело в дипломатичних колах: "Він торгує політичним впливом, а товаром у цій торгівлі є ми".
Напруга накопичувалася роками і врешті вилилася у відкритий конфлікт після інциденту, що стався в Таллінні цього літа. Адже протягом п'яти років Пушкаренко ретельно вибудовував теплі стосунки з естонськими політиками - стосунки, що, за словами джерел, приносили цілком відчутні фінансові результати. І головне питання, довкола якого крутиться все розслідування, звучить так: чи не монополізував депутат естонську гуманітарну допомогу, чи не підпорядкував собі кількох провідних естонських політиків і чи не намагався він спрямувати мільйони євро естонських платників податків виключно в ті муніципалітети й на ті проєкти, які працювали на його власний рейтинг в Україні? На численні запити журналістів сам Пушкаренко так і не відповів.
Розмови Ekspress із понад двадцятьма джерелами складаються в історію подвійної гри. За фасадом публічної вдячності багато хто вбачає у діях депутата спробу приватизувати естонську допомогу і втрутитися у внутрішню політику країни-донора. І почалося це не вчора.
Ще у вересні 2022 року голова Талліннської міської ради Євген Осиновський особисто привіз до Житомира 50 вживаних ноутбуків - благодійну допомогу від естонської столиці. Осиновський згадує, як Пушкаренко виступав перед шкільною громадою: говорив українською, але суть уловлювалася легко. "Дивіться, допомога надійшла. Але завдяки кому? У вас правильний директор", - переказує естонець зміст промови. "Я зрозумів, що мене втягують у чужу виборчу кампанію". Пізніше депутат пояснив свою філософію майже відверто: чинити треба правильно, але водночас неодмінно дбати і про власний політичний тил.
У лютому 2023 року співробітники посольства та організації Estdev приїхали перевірити хід будівництва дитячого садка в Овручі - і побачили на дротяному паркані довкола об'єкта неприємний сюрприз. Поруч з естонським плакатом красувався ще один, від Пушкаренка: мовляв, будівництво відбувається "за підтримки Арсенія Пушкаренка, голови Групи з міжпарламентських зв'язків Верховної Ради України з Парламентом Естонської Республіки". "Чорт забирай - це ж гроші наших платників податків, а тут з'являється якийсь український політик і приписує заслуги собі", - згадує один з учасників подій свою миттєву реакцію. Плакат наказали прибрати.
Дивували естонців і самі пропозиції української сторони. У списки на відбудову раз у раз потрапляли об'єкти, безпосередня користь яких для країни у стані війни була, м'яко кажучи, сумнівною: парки, спортивні майданчики, ба навіть аеропорт. "У деяких випадках його пропозиції нагадували радше спроби здобути політичні дивіденди коштом бюджету. Видно, що йому треба справити враження на мера чи когось іншого, і він дратується, коли все йде не так, як він хоче", - зауважує депутат естонського парламенту. Інший естонець згадує ще колоритніше: перелік потреб бував дивним аж до абсурду - приїжджає міністр оборони, а Пушкаренко демонструє йому шкільний стадіон, який непогано б відремонтувати.
У вересні 2023 року до Estdev звернулася Фундація Олени Зеленської, яка разом з Естонією будувала житло для багатодітних родин, що постраждали від війни. Представник фундації розповів незручну історію: якийсь Арсеній Пушкаренко приїхав на Житомирщину, оголосив, що представляє Естонію, і пообіцяв одній із родин квартиру в такому будинку. Родина потім звернулася до фундації з питанням, що робити далі. Естонцям довелося пояснювати, що Пушкаренко не представляє їхню країну ні в Житомирській області, ні в цьому конкретному проєкті. "Нам почало здаватися, що він намагається монополізувати присутність Естонії в Україні - нібито без його посередництва відносини між країнами просто припиняться. Нас це не влаштовувало", - згадує високопосадовець МЗС. І додає ту саму формулу, що стала лейтмотивом усієї історії: він торгує політичним впливом, а товаром у цій схемі були вони, естонці.
До весни 2023 року ілюзій щодо депутата не лишилося ні в посольстві, ні в міністерстві. Коли міністром закордонних справ замість Урмаса Рейнсалу став Маргус Цахкна, Estdev скористалася нагодою окреслити чіткі межі: естонська допомога у відбудові має зосереджуватися на внутрішньо переміщених особах і безпеці українців, а не на аеропортах і дитячих майданчиках. А щоб узагалі обійти Пушкаренка, домовилися, що майбутні пропозиції подаватиме голова Житомирської облдержадміністрації, і вже з-поміж них естонська сторона обиратиме найважливіше.
Для Пушкаренка це стало неприємним сюрпризом. Восени 2023 року він поклав співробітникові Estdev руку на плече, промовив сакраментальне "ми ж друзі" і одразу перейшов до справи - який би об'єкт естонцям відремонтувати наступним. А 3 жовтня 2023 року, коли Цахкна відкривав відновлений за участі Естонії міст у Малині, міністр під час вечірньої зустрічі відвів депутата вбік і сказав прямо: "Я сказав йому, що так, як раніше - коли ви даєте слово, а Естонія виконує роботу, - більше не буде. Ми укладаємо угоди з Українською державою, а не з вами". Кілька обізнаних осіб підтвердили: Пушкаренко був помітно роздратований. Подальше спілкування було сповнене напруги.
Далі більше. У контактах 2023-2024 років депутат заявляв естонцям, що їхні проєкти "безглузді й незначні", і переконував будувати транспортні розв'язки та інші масштабні, "важливі" інфраструктурні об'єкти - справи, вочевидь, гідніші його рівня. Особливо показовим став епізод 14 січня 2025 року. Того дня Естонія відкрила у Житомирі оновлений центр захисту прав людини, а після церемонії й підписання меморандуму озвучила намір збудувати бомбосховище для житомирського закладу опіки. Причини були більш ніж вагомі: представники Estdev на власні очі бачили, як діти віком від 3 до 18 років під час тривог через загрозу дронів ховалися в сирому овочесховищі; до того ж естонці хотіли, щоб місцеві будівельники здобули перший досвід проєктування і зведення бомбосховищ. Пушкаренкові ідея не сподобалася. Просто під час підписання меморандуму він поцікавився, навіщо Estdev будує "вуличні туалети" за гроші естонських платників податків. "М'яко кажучи, це було образливо", - зазначає посадовець.
Поступово в естонському МЗС зрозуміли головне: Пушкаренко, великий любитель урочистого перерізання стрічок, просто не вважав обрані Естонією об'єкти гідними своєї уваги. У службовій записці, складеній у липні цього року, це зафіксовано майже дослівно: нещодавно відібрані проєкти нібито не того рівня, щоб на відкриття приїздили високі політичні гості, а після виборів новий уряд "наведе лад".
Не бракувало й погроз тоншого штибу. Торік, у День незалежності Естонії, українські гості пили каву в офісі Estdev перед парадом - і хтось із делегації мимохідь згадав, що Пушкаренко готує аудит естонських проєктів з відбудови. Логіка того "аудиту" була така: хоча міністерство щороку виділяє організації Estdev 11-12 мільйонів євро, половина цієї суми нібито не доходить до України, а самі естонські проєкти виявляються значно дорожчими за місцеві українські ціни. Дипломатів це стурбувало не на жарт - депутат дедалі відвертіше втручався у внутрішні справи країни-донора. У приватних розмовах і листуванні він не приховував, що не вважає міністра Цахкну справжнім політиком і з нетерпінням чекає на весну 2027 року, коли владу в Естонії, за його розрахунками, очолить уряд на чолі з Рейнсалу.
Узагалі стиль Пушкаренка легко описати одним прислів'ям - про шкуру невбитого ведмедя: спершу оголосити перемогу, а потім сподіватися, що вона якось збудеться. Ekspress відшукало на його сторінці у Facebook кілька промовистих дописів різних років. Приміром, 10 липня минулого року депутат зустрівся з Ганно Певкуром і Каймо Кууском у Міністерстві оборони і одразу відрапортував: "Маємо гарні новини! Естонська Республіка вирішила продовжити програму протезування для українських військових коштом Міністерства оборони". Проблема лише в одному: Міністерство оборони цю програму ніколи не фінансувало. У січні цього року історія повторилася - Пушкаренко написав, знову під фото, зробленим на вулиці Сакала, що ходив обговорювати програму протезування. "Ми не знаємо, про що він говорить", - розвели руками в міністерстві. А Кууск додав деталь, від якої стає ніяково: "Насправді Арсеній запитав, чи можна зробити фото через дверний отвір".
Дехто з естонців намагався пояснити все майже етнографічно. "Треба визнати, що Пушкаренко часом діє досить напористо. Це західнослов'янський темперамент", - розмірковує дипломат посольства з багаторічним стажем. І додає поблажливо: хоча Україна й демократична країна, розуміння того, як вона функціонує, дещо інакше - там, мовляв, усе просто, політики домовляються між собою. Читаючи це, мимоволі замислюєшся, хто тут кого мав би вчити демократії.
Мотив депутата естонці розкусили без особливих зусиль. "Якщо він зможе довести партії, що успішно налагоджує відносини з Естонією та іншими партнерами в довіреному йому регіоні, то, гадаю, це зарахують йому як політичний бонус", - припускає представник посольства. І бонус таки спрацював. У березні цього року з'їзд "Слуги народу" обрав Пушкаренка заступником голови партії з питань партійного будівництва - тобто відповідальним за партійні осередки та таблички у команді Олександра Корнієнка. Тепер його завдання - розкинути партійну мережу на нові області. Іронія в тому, що людину, яка щойно посварила Київ із відданим союзником, підвищили саме за вміння "будувати".
В Естонії ж кар'єра Пушкаренка пішла у зворотний бік. Прем'єра Міхала попередили, Kapo підключили, а депутати з парламентської групи дружби з Україною у Рійгікогу лише скрушно хитають головами. "Зі стратегічного погляду неправильно прив'язувати відносини між Естонією та Україною до того, хто саме перебуває при владі, - каже колишня міністерка Рійна Сіккут. - Від цього програють і Україна, і він сам".
Наприкінці серпня Пушкаренко провів у Житомирі вже п'яту конференцію з питань відбудови під красномовною назвою "На шляху до Таллінна". Якщо раніше в ній незмінно брали участь естонські міністри й посол, то цього разу МЗС наполегливо порадило своїм дипломатам "не знаходити для цього часу". Єдиним естонцем, який усе-таки приїхав, був Урмас Рейнсалу - той самий приятель, якого Пушкаренко, за інформацією Ekspress, відрекомендував публіці як майбутнього прем'єр-міністра Естонії. Сам Рейнсалу називає бойкот дипломатів прикрим фактом, запевняє, що не знає причин погіршення відносин, хоча й визнає: про Пушкаренка його попереджали. Щоправда, застережень він серйозно не сприйняв і радить усім "мати товсту шкіру". Обіцянки звільняти когось в Естонії у разі приходу до влади він заперечує, а от у тому, що його прилюдно представили майбутнім прем'єром, нічого незвичного не бачить. Скромність, як то кажуть, прикрашає.
А напередодні виходу статті сюжет отримав майже комедійний фінал. Минулої суботи в Україні за сприяння Естонії відкрили одразу два гуманітарні об'єкти - оновлений центр позашкільної освіти в Малині та методичний центр дошкільної освіти в Житомирі. Estdev і МЗС Естонії, як фінансувальники й виконавці проєктів, твердо тримали лінію: хто саме виступатиме на відкритті, вирішують вони, і участі Пушкаренка не передбачалося. У відповідь минулої середи міський голова Малина Олександр Ситайло висунув організаторам ультиматум: якщо депутатові не дадуть слова на відкритті центру, ні мер, ні його делегація на захід не прийдуть. Зрештою бойкотувати таки не стали, і відкриття відбулося в запланований день - тільки вже без промови народного обранця.
Офіційно естонське МЗС зберігає дипломатичну незворушність. Відносини з Україною лишаються міцними, запевнила керівниця відділу зв'язків із громадськістю відомства Сюзан Ліллевялі: "Житомирську область очолює голова адміністрації, з яким ми маємо чудові, тісні відносини та налагоджену практичну співпрацю". Україна, наголосили в міністерстві, і надалі є для Естонії пріоритетною країною у сферах військової та гуманітарної допомоги, а також співпраці задля розвитку. Прикметно лише, що в цьому переліку теплих слів місця для конкретного народного депутата не знайшлося.
І, нарешті, деталь, що додає всій історії зовсім іншого присмаку. Перш ніж стати persona non grata, Пушкаренко встиг посупроводжувати естонські проєкти на Житомирщині щонайменше на 14 мільйонів євро. Як перевіреного підрядника він просував будівельну компанію "Арт Буд Сервіс" - контору, яка в реєстрах фігурує в низці кримінальних проваджень. Серед них - справа про розкрадання 90 мільйонів гривень при відновленні ліцею в Бородянці. Гроші на відбудову цього навчального закладу, до речі, виділив уряд Литви, а на самій реконструкції встигла попіаритися ще одна вихованка президентської команди - депутатка Ольга Василевська-Смаглюк. Тобто йдеться вже не про самі лише таблички й ображене самолюбство, а про цілком конкретні гроші цілком конкретних донорів.
Ось такий вийшов портрет "парламентської дипломатії" по-українськи. Країна, яка з перших днів великої війни допомагала нам чи не найщиріше, витратила роки на те, щоб зрозуміти: її грошима і її іменем прикривають чужу виборчу кампанію. І поки Естонія тихо, суто по-дипломатичному зачиняє перед депутатом двері, вдома його підвищують і доручають "будувати" партію далі. Питання лишається просте й неприємне: скільки ще відданих партнерів має від нас відсахнутися, перш ніж у Києві помітять, що "будівничі" такого штибу руйнують куди більше, ніж зводять?
