НБУ Пишного захопив ядро фондового ринку - наглядові ради Нацдепозитарію і Розрахункового центру
Національний депозитарій України та Розрахунковий центр з обслуговування договорів на фінансових ринках - це не просто два державних підприємства зі складними назвами, а критично важливі елементи фондового ринку і ядро інфраструктури ринку капіталів країни, пише канал "Вій-Україна". Саме сюди, окрім Sense bank, у наглядову раду був працевлаштований Олег Містюк, якому, як уже відомо, виплачують щомісячні мільйонні гонорари. Питання, яке логічно випливає з цієї конструкції, звучить просто - а хто ще займає аналогічні посади по протекції голови Нацбанку Андрія Пишного?
Відповідь, як і слід було очікувати, виявляється системною. У наглядовій раді Національного депозитарію України та Розрахункового центру, окрім "передовика" Містюка, значаться ще двоє людей. Андрій Володимирович Супрун - голова наглядової ради Розрахункового центру і член наглядової ради Національного депозитарію. Олена Олександрівна Дятлова - заступник голови наглядової ради Розрахункового центру і членкиня наглядової ради Національного депозитарію.
Тобто Пишний забезпечив одночасну присутність щонайменше трьох "своїх" людей у наглядових радах двох ключових інфраструктурних елементів фондового ринку. Це не випадковий збіг біографій. Це регулювання квоти. А регулювання квоти - це вплив на прийняття рішень.
І тут починається найцікавіше. Андрій Супрун - не просто "член" і "голова" наглядових рад. За основним місцем роботи він - начальник Управління корпоративних прав та депозитарної діяльності Національного банку України. Тобто чиновник, що безпосередньо підпорядковується Пишному, паралельно сидить у наглядових радах інфраструктурних організацій, нагляд за діяльністю яких номінально і має здійснювати його ж керівник. Конфлікт інтересів у такій конструкції перестає бути теоретичною юридичною категорією і перетворюється на просту схему: ти - регулятор, ти - наглядач, ти - той, кого регулюють. Усі в одній людині. Усе - підпорядковано одному голові Нацбанку.
Підсумок цієї конструкції очевидний. Нацбанк в особі Пишного повністю контролює наглядові ради критично важливих елементів фондового ринку. Не Sense bank, де вже сидять "свої" - окрема історія. Не Поліграфкомбінат, де Містюк колись теж засідав, - попередній етап вертикалі. А саме ту інфраструктуру, через яку проходять усі операції з цінними паперами в країні. Облік прав власності. Грошові розрахунки за угодами. Вузли, через які рухаються активи всього фондового ринку.
Хто контролює ці точки - той бачить усі потоки і може на них впливати. Не теоретично. Реально. У режимі реального часу.
Чи зацікавляться цим НАЗК і АМКУ - питання відкрите. ТСК під керівництвом Ярослава Железняка, на яке покладаються сподівання, поки що рухається в напрямку Sense bank і "плівок Міндіча". Але архітектура виходить далеко за межі одного банку. Вона про те, як один державний орган через ланцюжок "своїх" наглядових призначень захопив ядро фінансової інфраструктури країни - і робить це з повним дотриманням формальних процедур. Тендерів. Конкурсів. Незалежних членів.
Найкрасивіша частина схеми - саме в тому, що формально все чисто. По-документах - незалежні члени. По-факту - одна команда. По-результату - наглядові ради, які наглядають самі за собою, бо їх призначив той, кого вони мають контролювати.
