Номінал на $300 мільйонів: що відомо про офіційного власника FirePoint Дениса Штілермана - і чому це питання не риторичне

Дар'я Каленюк в ефірі ЦПК розповіла кілька забористих фактів про російське минуле Дениса Штілермана, номінального власника фірми "Файєр пойнт".

Той років п'ятнадцять тому збагатився в Росії на 20 мільйонів доларів, сидів у СІЗО за підозрою в шахрайстві, і його навіть позбавили російського громадянства. Хоча останнє - окрема і дуже показова деталь, до якої ми ще повернемось.

Хто такий Денис Штілерман і де він насправді починав

Свою біографію Денис Штілерман розпочав як Денис Данілов - під цим прізвищем він вивчався у Московському фізико-технічному інституті і під ним же у 1995 році, ще студентом четвертого курсу, потрапив у міліцейські бази за крадіжку. У 2002 році - судимість за шахрайство, п'ять років з іспитовим строком три роки: за версією слідства, він з підробленими документами заволодів коштами однієї з інвестиційних компаній на понад 2 млн рублів.

Далі - земля. У 2003 році в Підмосков'ї з'явилася фірма ООО "Деймос", правонаступником якої стала "Агрофірма Пірагова". Російські суди встановили: прихованим бенефіціаром цієї агрофірми був Денис Леонідович Данілов - він же Штілерман. У 2008 році структури під його контролем вивели у приватну власність 1500 гектарів землі у Московській області, заплативши за неї 2,5% від ринкової вартості - одна сотка по 9 рублів, або 32 центи в доларовому еквіваленті. Скандал вийшов настільки гучний, що Путін - тоді ще прем'єр - особисто давав доручення ФСБ, МВС і Генпрокуратурі "вжити заходів". У 2012 році порушили кримінальну справу. Кількох людей оголосили в розшук. А потім справа просто розпалася.

Серед партнерів Штілермана тих років - Юрій Зінкін, якого характеризують як людину з тісними зв'язками в ФСБ, і фотографія його Rolls-Royce перед будівлею спецслужби на Луб'янці є у відкритому доступі. За даними російських джерел, Зінкіна засудили на шість років за відмивання коштів через латвійський банк ABLV - справа тягнула на мільярди, але довели лише 18 мільйонів доларів.

Ще один партнер - Ярослав Карпов. З ним Штілерман і його перша дружина Тетяна ділили бізнес в компанії ООО "СИБ" з 2005 по 2022 рік. Карпов - не звичайний підприємець. У 2000-х він очолював Московський науково-дослідний центр автоматизованих систем, що розробляє програмне забезпечення для проектування ракетної та авіаційної техніки РФ. У 2020 році - перший заступник гендиректора підприємства "Высокоточные ракетные комплексы", яке виробляє "Іскандери", "Точки-У" і "Панцирі". У 2023 році потрапив під українські санкції. Штілерман і Карпов були партнерами аж до кінця 2022 року - тобто через дев'ять місяців після початку повномасштабного вторгнення.

Борги, СІЗО і громадянство, яке не хотілось втрачати

З 2010 року Штілерман та пов'язані з ним структури почали накопичувати кредити. Кредитували всі: фізичні особи, банки, навіть топ-менеджери банків. Один із задокументованих кредитів - від голови правління "Пірбанку" Віталія Паскаля, причому під заставу нерухомості з оціночною вартістю 200 мільйонів рублів при кадастровій вартості 6 мільйонів. "Пірбанк" зараз не працює - один з його керівників Андрій Серебрянніков отримав чотири роки за розкрадання.

На початку 2018 року Штілерман потрапив до московського СІЗО "Матросская тишина" - знову підозра в шахрайстві, цього разу у суперечці навколо банкрутства одного з підприємств. Провів там півроку. Провадження закрили за відсутністю складу злочину. Потім якимось чином, незважаючи на борги в 1,6 мільярда рублів (18-20 млн доларів), зміг виїхати з Росії.

Але найцікавіша деталь - не борги і не СІЗО. Штілерман стверджує, що у 2016 році його позбавили російського громадянства через участь у Майдані і антипутінські висловлювання. Можливо. Але факт в тому, що він намагався це громадянство повернути - і дійшов аж до Конституційного суду Росії. Документи за вересень 2018 року підтверджують: оскаржувалися рішення попередніх інстанцій, що означає - судитися за відновлення він почав ще раніше. Виходить цікава картина: людина, яка нібито воювала на Майдані, роками через суди намагається залишитися громадянином держави, яка цей Майдан хотіла знищити.

І ще один штрих. Сам Штілерман виїхав з Росії. Але його нова дружина Світлана - до якої, за офіційними даними реєстрів, він одружився приблизно у 2016 році - разом з дітьми залишалась у Москві аж до літа 2025 року. Тобто через три роки після початку повномасштабного вторгнення, поки він "кльопав дрони" в Україні, сім'я спокійно жила в Москві. При цьому дружина до лютого 2022 року була єдиноосібною власницею московської девелоперської компанії "Спеціалізований забудовник ДЕЛА" - 1,5 мільйони квадратних метрів житла в різних регіонах Росії, партнери - "Газпром", "Альфабанк", "Сбербанк". Рукожопа ФСБ сім'ю не чіпала і не шантажувала.

Вивозив дружину і дітей особисто адміністратор FirePoint Ігор Фурсенко - той самий, якого на плівках НАБУ називають "Рьошиком" і "бухгалтером бек-офісу" злочинної організації Міндіча. Він отримав підозру як співучасник, вийшов під заставу в 95 мільйонів гривень і увійшов в历史 НАБУ з фразою: "нести пакети з грошима - таке собі задоволення".

$300 мільйонів і питання про номінала

На початку 2026 року арабська компанія Edge хотіла купити 30% акцій FirePoint за 760 мільйонів доларів. Антимонопольний комітет угоду заблокував. Але якби не заблокував - 40% від суми угоди за умовами, які обговорювались, мало піти власникам компанії як "кешаут". Оскільки за реєстрами Штілерману належало 97,5% компанії - формально він мав би отримати близько 300 мільйонів доларів готівкою.

І тут виникає питання, яке не є риторичним. Якщо Штілерман - це номінальний власник, якщо справжні бенефіціари FirePoint - інші люди, то які запобіжники існували, щоб він не розчинився десь за кордоном з трьома сотнями мільйонів? Понятійка? Слово пацана "я не кіну"? Бо з людиною з такою авантюрною траєкторією - крадіжка в студентські роки, земельні схеми в Підмосков'ї, СІЗО, нерозплачені борги, партнерство з людиною з російської оборонки аж до осені 2022-го - питання про надійність номінала не здається зайвим.

На плівках НАБУ Тимур Міндіч, якого ця ж структура вважає керівником злочинної організації, говорить про FirePoint "наша компанія" і "ми". При цьому публічно, в інтерв'ю, той самий Міндіч кілька місяців тому казав: "Мене у FirePoint немає. Точка". Умеров, коли був міністром оборони, слухав інструкції Міндіча щодо контрактів і обіцяв вирішити питання.

Що ми маємо на виході

За 2024-2025 роки FirePoint отримав державні контракти на суму щонайменше 40 мільярдів гривень. За даними колишньої виконавчої директорки "Технологічних сил України" Катерини Михалко, загалом Міністерство оборони за ці два роки спрямувало близько 104 мільярдів гривень українським виробникам безпілотників. Тобто одна компанія забрала близько 40% ринку. Жоден інший дронороб не отримав навіть близького обсягу - ні фінансування, ні замовлень, ні інженерів.

Компанія реальна. Дрони летять і знищують російські НПЗ. Це - факт. Але це не знімає питання про те, як саме будувався цей монополіст, чиїм коштом, і хто мав отримати гроші від продажу частки арабам. А ще - чи не вийшло так, що за ці роки кілька потенційно сильніших виробників просто не отримали шансу, бо весь ресурс йшов туди.

Хто накосячив - той і має рахувати, скільки дронів держава має отримати безкоштовно як компенсацію. А той, хто має діяти за законом - має діяти за законом.