Олександр Субботін, посадовець Держекоінспекції знайшов 653 тисячі доларів у гаражі бабусі

Національне агентство з питань запобігання корупції під час повної перевірки декларації за 2024 рік встановило, що посадовець Держекоінспекції не підтвердив законність походження готівкових коштів на суму понад 26,1 мільйона гривень, пише Судово-юридична газета.

Ідеться про Субботіна Олександра Сергійовича, завідувача сектору з координації та контролю територіальних органів Державної екологічної інспекції України. У декларації він зазначив наявність грошових активів у розмірі 623 тисяч доларів США, що за курсом НБУ на кінець 2024 року становило 26 190 297 гривень.

Пояснення походження цих грошей заслуговує на окреме місце в антології українського декларування. За словами посадовця, частина коштів нібито походила від заощаджень його бабусі і була виявлена ним у гаражі після успадкування цього об'єкта нерухомості у 2021 році. Загальна сума знайденого, за його ж словами, склала 653 тисячі доларів США.

Гараж, бабуся, півмільйона з гаком доларів. Здавалося б, романтична родинна історія. Але НАЗК підійшло до неї з калькулятором і трудовою книжкою.

Агентство зазначило, що такі пояснення не підтверджені документально. Офіційні доходи бабусі та дідуся посадовця не свідчать про можливість накопичення такої суми. Жодних документів, які підтверджували б походження коштів або сам факт їх виявлення у гаражі, надано не було.

Окремо агентство врахувало ту обставину, про яку, вочевидь, автор версії не подумав: до 1991 року на території СРСР існували обмеження щодо обігу іноземної валюти.

Далі НАЗК розібрало сімейну легенду по роках. Відомості трудової книжки свідчать, що бабуся суб'єкта декларування у період з 1948 по 1984 рік працювала на посадах, які не узгоджуються з реальною фінансовою можливістю мати доходи, співрозмірні для заощадження грошових коштів, що потім могли бути переведені в іноземну валюту. І це з урахуванням загальножиттєвих витрат та інших економічних чинників.

Під час перевірки декларант додав до історії ще й дідуся. Мовляв, дідусь, який помер 19 грудня 1989 року, за життя разом із бабусею їздив у справах по території колишнього СРСР, де вони мали ділові відносини, оскільки з 1984 року бабуся звільнилася і займалася власними справами.

Проблема в тому, що про трудову діяльність дідуся протягом його життя декларант Національному агентству не повідомив, а отже, цієї інформації в НАЗК просто немає. Так само не надано підтвердних документів, які б свідчили про зайняття бабусею та дідусем будь-якою іншою оплачуваною діяльністю на територіях колишнього СРСР, що давала б можливість заробити суми, достатні для відповідних заощаджень із подальшим переведенням у доларовий еквівалент.

Більше того, у ті періоди, про які говорить декларант, на території СРСР були суворо обмежені будь-які прояви "підприємницької діяльності", тобто тих самих ділових відносин, і за це була передбачена кримінальна відповідальність. Тобто версія про сімейний бізнес радянських часів у кращому разі описує не джерело статків, а склад злочину за тодішнім законодавством.

Висновок агентства звучить недвозначно: бабуся та дідусь суб'єкта декларування не мали реальної можливості робити будь-які валютні операції в часи здійснення ними трудової діяльності, оскільки до 1991 року на території колишнього СРСР обіг іноземної валюти серед громадян був заборонений.

І тут НАЗК цитує норму, про яку сьогодні мало хто згадує. Згідно зі статтею 88 Кримінального кодексу РРФСР 1961 року, за порушення правил про валютні операції та спекуляцію валютними цінностями передбачалася кримінальна відповідальність. Ця норма повністю обмежувала обіг готівкової іноземної валюти серед громадян СРСР: обмін, купівля чи зберігання доларів США вважалися кримінально караним діянням. Таким чином, до 24 серпня 1991 року будь-яке легальне набуття або обмін валютних коштів були неможливими.

Не рятує версію і період після проголошення незалежності. Єдиною грошовою одиницею залишався український карбованець, а валютний ринок лише почав формуватися. Обмін карбованців, які фактично знецінювалися щомісяця, на долари США був надзвичайно обмеженим і економічно недосяжним. Сама ж гривня з'явилася тільки у 1996 році.

З урахуванням усього цього та того факту, що дідусь помер у 1989 році, НАЗК дійшло висновку: законну можливість здійснити валютні операції бабуся суб'єкта декларування мала вже після проголошення незалежності України, а тому накопичення такої значної суми саме в доларах США у період сорокових-вісімдесятих років позбавлене правового підґрунтя.

Є в матеріалах перевірки й документ, який б'є по версії найболючіше. Це копія заповіту від 3 березня 1992 року, підписаного бабусею суб'єкта декларування та засвідченого державним нотаріусом Балдаковою І.О., зареєстрованого в реєстрі за № 1-1802. У заповіті відсутня будь-яка згадка про грошові кошти, наявні у бабусі на дату його складення. Тобто жінка, яка нібито зберігала в гаражі 653 тисячі доларів, оформлюючи заповіт, про ці гроші не написала жодного слова.

Паралельно посадовець пішов до суду. У позові до Івано-Франківського окружного адміністративного суду він стверджував, що має оригінали документів, які підтверджують належність цих грошей його покійній бабусі. Агентству він їх, утім, не надав. Пояснення теж варте цитування: перед початком повномасштабного вторгнення папку з документами він передав знайомому, який нині перебуває у США, а самі документи, за його словами, залишилися у зруйнованому будинку в Харкові або були втрачені під час евакуації речей.

Тобто документи одночасно в Америці, у зруйнованому будинку і невідомо де. Три версії долі однієї папки.

Оцінивши всі коментарі, за результатами перевірки НАЗК дійшло висновку, що пояснення не знайшли свого підтвердження. Досудове розслідування у справі здійснює ДБР.

При цьому варто пам'ятати: встановлення ознак недостовірного декларування не означає автоматичного визнання особи винною. Остаточне рішення ухвалюється за результатами розслідування та судового розгляду.