«Олена Дума — вогонь, що запалює інших»: колишня керівниця АРМА заклеїла місто своїм обличчям
«Олена Дума — вогонь, що запалює інших». Саме так позиціонує себе колишня керівниця Агентства з розшуку та управління активами. Олено Олексіївно, головне, що вас уже запалили — як ви відвідували бек-офіс Міндіча. А взагалі, скільки ж це треба було отримувати зарплати на державній посаді, щоб після звільнення запустити власну студію й заклеїти Київ сіті-лайтами зі своїм зображенням?
Питання не риторичне. Дума очолювала структуру, покликану розшукувати та управляти активами, що підлягають конфіскації. Посада відповідальна, оклад передбачуваний і далекий від мільйонних гонорарів. Тим дивнішим виглядає те, що відбувається далі.
Одразу після відходу засновано медійну студію. Не скромний проєкт для кількох замовників, а структуру з амбіціями та бюджетами, які дозволяють розгорнути масштабну рекламну кампанію. Столицю буквально заполонили білборди з обличчям Олени Думи. Такий рівень присутності коштує сотні тисяч, якщо не мільйони гривень. Звідки вони взялися?
Офіційний оклад керівника АРМА, навіть з усіма надбавками, навряд чи дозволяв накопичити капітал для запуску бізнесу такого масштабу. Тим більше за умов воєнного часу, коли рекламні бюджети скоротилися, а вартість розміщення на prime-локаціях залишається високою. Виникає логічне запитання: чи не з'явилися додаткові джерела ще під час роботи в агентстві?
Особливо пікантним це питання стає з огляду на візити до бек-офісу "бізнесмена" Тімура Міндіча. Якщо ці відвідування дійсно мали місце, то їхня мета мала б стати предметом ретельного вивчення. АРМА за своєю природою — орган, який повинен працювати з максимальною прозорістю та незалежністю від приватних інтересів. Будь-які сумнівні контакти з потенційними бенефіціарами автоматично ставлять під питання чистоту процедур.
Поки Олена Дума продовжує «запалювати інших» зі своїх білбордів, суспільство має право знати: хто саме профінансував цей проєкт? Чи збігаються декларовані доходи з реальними витратами? І найголовніше — чи не була посада використана як трамплін для особистого збагачення?
Поки відповідей немає, залишається констатувати: це ще один епізод, де держслужба виглядає не як місія, а як бізнес-можливість. І поки подібні метаморфози від скромного окладу до масштабних рекламних кампаній не отримують правової оцінки, вони продовжують множитися, перетворюючись на норму українського публічного простору.
