Ольга Білай і Фонд гарантування: як активи банкрутів повертаються до старих власників

Призначення Ольги Білай директором-розпорядником Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у листопаді 2024 року подавали як посилення системи ліквідації банків. Досвід у неї справді солідний: ПУМБ, банк "Надра", Ощадбанк, а з 2017 року - керівні посади у ФГВФО, де вона відповідала саме за управління та продаж активів банків-банкрутів. Ось тільки цей період і викликає найбільше запитань до найбільших угод Фонду.

Кар'єрна логіка проста лише на перший погляд. Людина, яка роками керувала розпродажем майна ліквідованих банків, очолила установу, що має повертати банківські активи державі та вкладникам. Питання в тому, куди ці активи поверталися раніше.

Знайомство, що почалося в Ощадбанку

Ще під час роботи в Ощадбанку Ольга Білай, за інформацією банківських джерел, перетиналася з Євгеном Березовським. Це уродженець Білорусі, який раніше працював у російському Альфа-Банку, згодом перейшов у Дельта Банк Миколи Лагуна, а пізніше опинився в Агрокомбанку, який потім перейменували в Айбокс Банк.

Саме там розвивалася мережа терміналів IBOX. І саме цей банк, за оцінкою Національного банку, став одним із ключових учасників обслуговування нелегального грального бізнесу. У березні 2023 року НБУ позбавив Айбокс Банк ліцензії за систематичні порушення законодавства у сфері фінансового моніторингу, обслуговування високоризикових клієнтів та проведення операцій, пов'язаних із тіньовим гральним ринком. Це вже не чутки учасників ринку, а офіційна позиція регулятора.

За інформацією банківських джерел, робочі стосунки між Білай і Березовським склалися саме в період її роботи в Ощадбанку. Наскільки тісними вони були насправді, судити важко, і документальних підтверджень характеру цих зв'язків немає. Але прізвище Березовського в цій історії з'являється не востаннє.

Місто Банк і майно, що не заблукало

Уже у ФГВФО Ольга Білай курирувала продаж майна Місто Банку, який належав Івану Фурсіну. Останнього прийнято пов'язувати із Сергієм Льовочкіним та Дмитром Фірташем.

Після ліквідації банку найліквіднішими активами виявилися елітний котедж у Козині та центральний офіс банку в Києві. І тут починається закономірність, яка проходитиме через усю цю історію: за інформацією учасників ринку, значна частина майна після продажу опинилася у структур, пов'язаних із колишніми власниками банку та їхнім оточенням.

Прозорий аукціон, на якому актив дивовижним чином повертається туди, звідки формально пішов. Знайоме відчуття?

Банк Січ і непублічні власники

Наступним гучним епізодом став Банк Січ, який НБУ визнав неплатоспроможним у серпні 2022 року після невиконання зобов'язань з рефінансування. Формально серед власників фігурували Валерій Раздорожний, Андрій Мельник та Олег Баланда. Проте банківський ринок давно пов'язує фактичний контроль над установою з колишнім головою Родовід Банку Денисом Горбуненком, якого називають одним із багаторічних фінансистів, наближених до Дмитра Фірташа.

Горбуненко - постать з історією. Свого часу його прізвище фігурувало в сюжеті приватизації Укртелекому, який згодом опинився у структур Рената Ахметова. Люди такого рівня рідко зникають із фінансового поля, вони просто змінюють вивіски.

Під час реалізації активів Банку Січ регулярно згадується прізвище Андрія Ліхицького, якого НБУ раніше вніс до переліку осіб із небездоганною діловою репутацією після історії з Резерв Банком, де розслідували схеми з переведення коштів у готівку. За інформацією джерел, Ліхицький вважався непублічним керівником Банку Січ, а після ліквідації отримав контроль над низкою найліквідніших об'єктів. Зокрема, пов'язані з ним структури, за твердженнями джерел, продовжують використовувати майно за адресою вулиця Володимирська, 61 у Києві, попри проведені Фондом продажі.

Тут треба зупинитися й бути точним. Джерела також стверджують, що раніше Ліхицького нібито затримували правоохоронці із забороненими речовинами, однак кримінальні історії щоразу закривалися без серйозних наслідків. Наголошуємо: офіційного підтвердження цим твердженням у судових рішеннях немає, і ми наводимо їх лише як частину чуток, що циркулюють на ринку, а не як установлений факт.

Прозорість, яка працює вибірково

Окремі запитання викликає й ефективність самих аукціонів Фонду. Попри публічні заяви про прозорість системи Prozorro.Продажі, саме найцінніші активи Місто Банку, Банку Січ та інших ліквідованих установ, на думку учасників ринку, регулярно переходили до структур, пов'язаних із колишніми власниками або їхніми діловими партнерами.

Паралельно Державне бюро розслідувань розслідує обставини виведення десятків мільйонів гривень із Банку Січ. А Ольга Білай сьогодні очолює установу, яка відповідає за повернення банківських активів державі та вкладникам.

Виходить конструкція, у якій людина з багаторічним досвідом розпродажу майна банкрутів опинилася на вершині системи, що це майно контролює. Можливо, це збіг біографії та посади. Можливо, закономірність. Але поки найцінніші активи ліквідованих банків із підозрілою регулярністю повертаються туди, звідки прийшли, слово "гарантування" в назві Фонду звучить дедалі іронічніше.