Ощадбанк продає борг ЕСУ, у банкрутстві якої Рінат Ахметов і боржник, і кредитор
Державний Ощадбанк уже вкотре намагається позбутися вимоги до ТОВ "ЕСУ", компанії, якій належить 92,79% "Укртелекому". Англійський аукціон 6 жовтня покупця не знайшов, тож тепер лот на Prozorro.Продажі виставлено в голландському форматі, де ціна йде не вгору, а вниз. На перший погляд це рутина: держбанк розчищає баланс від проблемного активу, якому майже десять років. Але варто поставити просте запитання, і рутина закінчується. Хто взагалі здатен купити за мільярди гривень вимогу до компанії-банкрута, у якої за столом кредиторів уже сидить її власник? І навіщо це комусь потрібно?
Щоб відповісти, доведеться повернутися на 15 років назад.
Приватизація в кредит
У 2011 році Фонд держмайна продав 92,79% "Укртелекому" за 10,57 млрд грн компанії "ЕСУ", тоді українській "дочці" австрійської EPIC. Гроші на покупку частково знайшла сама держава. Як нагадувала Forbes, "ЕСУ" випустила облігації на 4,6 млрд грн, і 4 млрд із них викупили два державні банки, Ощадбанк та Укрексімбанк. Тобто держава продала телеком-монополіста і сама ж позичила покупцеві значну частину грошей на цю покупку. Погасити облігації "ЕСУ" мала в березні 2017 року.
У 2013 році "ЕСУ" перейшла до групи СКМ Ріната Ахметова. Історія цієї угоди варта окремої уваги: СКМ домовилася заплатити $860 млн, але, за даними Forbes, віддала лише $100 млн. Потім СКМ спробувала розірвати угоду, пославшись на те, що попередній власник не виконав приватизаційних зобов'язань, зокрема не побудував мережу спецзв'язку для держорганів. Продавець пішов у Лондонський арбітраж, виграв, і врешті сторони уклали мирову угоду. Генеральний прокурор Юрій Луценко згодом заявляв, що "Укртелеком" був приватизований фактично безкоштовно.
У березні 2017 року настав строк платити за облігаціями. "ЕСУ" не заплатила і допустила дефолт на 4,6 млрд грн. Найбільшими власниками цих паперів були Ощадбанк та Укрексімбанк, у кожного близько 2 млрд грн.
Як держава заважала державі
Далі почалася судова тяганина, у якій держава примудрялася програвати сама собі. Ощадбанк спробував стягнути борг через заставу, а заставою були ті самі 92,79% "Укртелекому". У 2018 році суд банку відмовив. Аргумент, як писала Економічна правда, був показовим: Ощадбанк не надав доказів, що звернення стягнення на акції попередньо погодив Фонд держмайна. Інакше кажучи, приватизаційні умови, створені для захисту державного інтересу, захистили боржника від державного банку.
Паралельно Фонд держмайна намагався повернути "Укртелеком" через невиконання інвестиційних зобов'язань: "ЕСУ" мала вкласти щонайменше $450 млн у розвиток мережі. У жовтні 2017 року господарський суд Києва розірвав приватизаційний договір і повернув пакет державі, апеляція це рішення підтвердила. Але в липні 2018 року Верховний Суд, як повідомляв УНІАН, задовольнив касаційну скаргу "ЕСУ" і відправив справу на новий розгляд. Відтоді вона ходить колами. Нижчі суди відмовляли Фонду, Верховний Суд за касацією Фонду знову повертав справу на новий розгляд, у серпні 2020 року господарський суд знову відмовив, апеляція у квітні 2021 року теж. У червні 2021 року Фонд утретє пішов до Верховного Суду. Станом на вересень 2026 року Forbes досі пише, що Фонд намагається повернути "Укртелеком", тобто вирішального рішення за 9 років так і немає.
Банкрутство, яке ініціювали свої
Тепер найцікавіше. У серпні 2022 року господарський суд Києва відкрив справу про банкрутство "ЕСУ". Ініціатором, як писав BorgExpert, стала фінансова компанія "Сокур", бенефіціаром якої видання називало Анатолія Амеліна, колишнього члена Нацкомісії з цінних паперів, якого ЗМІ вважали близьким до оточення Ахметова. А в січні 2024 року із заявою про банкрутство "ЕСУ" до суду звернулося ПрАТ "СКМ", тобто сама група Ахметова, якій "ЕСУ" належить на 100%.
Уявіть цю картину: власник сам вимагає визнати банкрутом власну компанію. Компанію, головний актив якої, "Укртелеком", у 2025 році збільшив виторг до 5,2 млрд грн і заробив понад 1,2 млрд грн EBITDA. Компанія не бідна. Вона просто не платить.
Пояснення стає зрозумілим, щойно подивитися на затверджений реєстр кредиторів "ЕСУ". Сам "Укртелеком", тобто дочірня компанія "ЕСУ", заявив вимог на 3,12 млрд грн. SCM Consulting Limited заявила 1,4 млрд грн, ПрАТ "Систем Кепітал Менеджмент" 33,8 млн грн, Криворізький завод гірничого обладнання 4,1 млрд грн. Бенефіціар у всіх чотирьох один: Рінат Ахметов. Разом це близько 8,65 млрд грн. Далі йде "Сокур Інвест" з 471,7 млн грн, компанія з тією самою назвою, що й ініціатор банкрутства. І лише потім державні банки: Ощадбанк на 1,8 млрд грн та Укрексімбанк на 4,6 млрд грн.
Арифметика проста. Із приблизно 15,5 млрд грн визнаних вимог понад половина належить структурам самого боржника. Єдині великі кредитори, яких не можна назвати своїми, це два держбанки з 6,4 млрд грн.
Справедливості заради, частина внутрішньогрупових вимог може мати цілком законне походження. Ще у 2015 році "Укртелеком" узяв на себе зобов'язання викупити в держбанків облігації "ЕСУ" на 2 млрд грн, по 1 млрд у кожного. Він намагався від цього зобов'язання відсудитися, але у 2019 році Верховний Суд зобов'язав його заплатити Укрексімбанку 1,5 млрд грн. Отже, вимоги "Укртелекому" до власної материнської компанії цілком можуть бути тими самими облігаціями, перекладеними з державної кишені в кишеню групи. Але звідки в заводу гірничого обладнання з Кривого Рогу вимога на 4,1 млрд грн до власника телеком-оператора, з відкритих джерел зрозуміти неможливо.
Аукціон із запобіжником
Тепер повернімося до лота Ощадбанку. Умови голландського аукціону такі: стартова ціна 2,645 млрд грн, крок зниження 0,1%, кроків 379. Отже, ціна може впасти максимум на 37,9%, приблизно до 1,64 млрд грн. Нижче цей аукціон не піде, тож про продаж "за безцінь" поки говорити не доводиться. Цікаво інше: гарантійний внесок банк знизив із 5% до 1%, тобто зі 132 млн грн до 26 млн грн. Поріг входу для учасника став у п'ять разів нижчим.
Купувати можуть лише банки та фінансові компанії з правом кредитувати. В оголошенні є і прямий запобіжник: боржник, його кінцевий бенефіціар або пов'язані з ними особи покупцями бути не можуть. Тобто ПУМБ, банк самого Ахметова, формально відсікається. Але як цю умову перевіряють? Переможець має надати банку письмове запевнення, що він не пов'язаний із боржником. Самодекларація. Фінансова компанія без видимих зв'язків із групою пройде цей фільтр без жодних зусиль.
А тепер подумайте про економіку угоди. Вимога Ощадбанку визнана в реєстрі на 1,8 млрд грн. Навіть за мінімальної ціни покупець заплатить близько 1,64 млрд грн. При цьому стягнути щось у банкрутстві, де більшість голосів має сам боржник, сторонньому кредитору буде вкрай складно. Жоден раціональний інвестор такий ризик не купить. Купити його має сенс тільки тому, кому потрібні не гроші, а голоси.
У чому схема
Схема, якщо називати речі своїми іменами, це контрольоване банкрутство. "ЕСУ" є оболонкою, вся цінність якої полягає в пакеті "Укртелекому". Хто контролює збори кредиторів, той вирішує, що буде з цим пакетом: чи погодити план санації зі списанням боргів, кому і за скільки продати акції, чи піти на мирову угоду. Ахметов уже має більшість. Заважають йому лише держбанки, які можуть оскаржувати рішення, вимагати прозорого продажу і тягнути справу роками.
Якщо вимога Ощадбанку перейде до формально незалежної, а фактично лояльної фінкомпанії, опір за столом кредиторів слабшає. Якщо слідом на аукціон піде і вимога Укрексімбанку, за столом залишаться самі свої. Далі можливі два фінали. У першому кредитори погоджують санацію чи мирову, борги списуються, "Укртелеком" залишається в групи. У другому акції продають у межах банкрутства "правильному" покупцеві, а виручку переважно отримують пов'язані кредитори, тобто гроші повертаються в ту саму кишеню. В обох випадках держбанки остаточно фіксують збиток за облігаціями, якими 15 років тому профінансували цю приватизацію.
Є і ще один вимір. Справа Фонду держмайна про повернення "Укртелекому" досі не закінчена, а Forbes ще у 2024 році розглядала банкрутство "ЕСУ" саме як спосіб, у який Ахметов намагається захиститися від Фонду. Справді, у реєстрі кредиторів, який наводить видання, Фонду держмайна немає. Тим часом процедура банкрутства створює власний центр ухвалення рішень щодо долі акцій, і в цьому центрі голосують кредитори, а не приватизаційний договір.
Чи справдиться ця версія, покаже 9 листопада. Якщо аукціон знову не відбудеться, ціна в наступних раундах піде нижче, і треба буде стежити, наскільки. Якщо ж переможець з'явиться, головним питанням стане не сума, яку він заплатить, а те, хто стоїть за ним. Бо на кону не 1,8 млрд грн боргу, а останній державний голос у справі про "Укртелеком", за який держава так і не отримала ні обіцяних інвестицій, ні власних грошей.
