Посилки до 150 євро: чому Рада боїться голосувати за мито, а Китай може просто закрити Україні доступ до своїх маркетплейсів

Вже у вівторок Верховна Рада може вдруге спробувати проголосувати за введення мита та ПДВ на посилки з нуля євро — але депутати відверто бояться цього закону, бо не розуміють, як його адмініструвати, не мають домовленостей із китайськими маркетплейсами і ризикують втратити канал імпорту на 54,6 мільярда гривень заради виконання вимог МВФ.

Перша спроба провалилася настільки безнадійно, що законопроєкт просто зняли з розгляду. Спроба «всунути» в нього бонус для нардепів — скасування довічного статусу ПЕП — перетворилася на скандал, правку викинули, а сам закон відклали. Паралельно Давид Арахамія проводив зустрічі з парламентськими групами, обіцяючи від Уряду Свириденко по 5 мільйонів гривень на потреби кожного депутата на округах до кінця року, право працювати в наглядових радах і отримувати там зарплати та інші формати підтримки. Два мільярди гривень мали бути виділені вже в травні — але жодних рішень у бюджетних змінах досі немає. Депутати, своєю чергою, теж нічого з обіцяного не проголосували.

Головна проблема — не політична, а технічна. За 2025 рік Україна отримала 55,7 мільйона посилок із Китаю — це 52,1 відсотка всіх посилок у країні. При цьому частка України в китайських відправленнях загалом становить менше 0,5 відсотка — ми залежні від них значно більше, ніж вони від нас. Ідея зробити китайські маркетплейси податковими агентами України — правильна, саме так працює ЄС — але жодних домовленостей із Китаєм на цю тему немає, і чи будуть вони взагалі — невідомо. Якщо маркетплейси відмовляться, весь тягар адміністрування 90 мільйонів посилок ляже на українську митницю, яка вже зараз профінансована лише на 48 відсотків від потреб згідно з листом голови митниці до Мінфіну. Спроби фінансового комітету знайти кошти на розвиток поштової інфраструктури митниці закінчилися нічим — міністр фінансів Марченко це не підтримав.

Найгірший сценарій, який відкрито обговорюється: китайські маркетплейси просто закриють Україну для відправлень. Вони втратять 0,5 відсотка збуту, Україна — імпортний канал на 54,6 мільярда гривень, включно з товарами подвійного використання та комплектуючими, критичними для оборони.

Як компроміс розглядається варіант прийняти закон у першому читанні, але впроваджувати його лише після побудови архітектури адміністрування та домовленостей із маркетплейсами. Оскільки це може розтягнутися на роки — формально вимога МВФ буде виконана, але де-факто пільги для людей залишаться. Чи задовольнить такий формат стратегічних кредиторів — поки невідомо.