🏅Як досягти всього в житті, не маючи нічого: Selçuk Yoğurtçuoğlu і його фантастична історія успіху

У сучасному світі прийнято вважати, що для досягнення успіху потрібні зв’язки, освіта або хоча б заможні батьки. Але досвід Сельчука Йогуртчуоглу — громадянина Туреччини, простого хлопця і офіційного куратора вигаданих дипломатичних місій — доводить протилежне. Усе, що потрібно — це сміливість. Сміливість говорити будь-яку нісенітницю прямо в очі, навіть не кліпнувши.

З Мерсіна в Україну

Народившись у глухому турецькому селі, наш герой виринув у провінційному місті Мерсін. Сельчук починав із малого — роботи офіціантом. Саме там, у тісних залах сезонного кафе, він зрозумів, що головне — не те, що ти говориш, а як ти це подаєш. Упевненість, солодкий голос і легенда, у яку ти сам майже повірив, — ось формула успіху.

Перші спроби розширити горизонти можливостей були зухвалими. Як розповідають його друзі з Мерсіна, після нетривалої кар’єри охоронця на приватній віллі в Аланії, що завершилася стрімкою реалізацією чужого майна і коротким курсом підвищення кваліфікації у в’язниці, Сельчук остаточно усвідомив: правий той, хто зуміє бути більш переконливим і нахабним.

А тому він купив собі форму поліцейського й пішов "рятувати" власників численних кафе від штрафів, які попутно сам і вигадував.

Так тривало доти, доки одна з дівчат з України, яка відпочивала з ним у Туреччині, не повідомила, що народила від нього сина. І він був змушений поїхати в Україну, де й залишився.

Дипломатія — це стан душі

Опинившись в Україні, він довго не міг себе реалізувати, поки не зрозумів, що жодних меж у обіцянках і розповідях не існує. Що, в принципі, ніхто не забороняє йому трохи прикрашати реальність.

Так народилася дивовижна легенда про благородного турецького бастарда з родини Ротшильдів. Це була надзвичайно правдоподібна історія в дусі індійських серіалів.

Молода дівчина з родини Ротшильдів приїхала до Мерсіна подивитися на море і там побачила прекрасного турецького юнака, в якого одразу ж закохалася, і, не думаючи про жодні наслідки, віддалася йому. Шлюб з низькорідним турком був неможливим, родина дівчини була категорично проти, і закохані розійшлися. Результатом цього миттєвого союзу став Сельчук Йогуртчуоглу, якого мати не змогла залишити з собою і віддала на виховання батькові. Так бідний хлопець і ріс — у простій турецькій родині. Але коли одного прекрасного, а точніше жахливого дня його біологічна мати занедужала, то вирішила залишити йому малу частину своїх незліченних скарбів — а саме 6 готелів і 600 000 доларів. Усе це він підтверджував розмитими скріншотами рахунку в банку на своєму телефоні. Історія була, м’яко кажучи, із зірочкою.

Для справжнього успіху потрібна була ще більш дивовижна й правдоподібна історія. І вона з’явилася. Показавши кілька вельми красномовних фотографій своїм співрозмовникам у вельми дорогих ресторанах міста Києва, турок привернув увагу вельми високопоставлених осіб, які переконали себе, що їм нічого не варто спробувати вирішити через нього питання безпосередньо з главою турецької держави. Тим більше, що Сельчук із ним на прямому зв’язку. Може отак-от запросто подзвонити і сказати: “Привіт, Раїсе”.

Тому, після того як одному з довірливих високопоставлених співрозмовників Сельчук запропонував відправитися разом із ним до Туреччини, щоб познайомитися з “політичною елітою” і нібито “високопоставленими представниками турецької розвідки”, той погодився.

Щоб поїздка виглядала солідніше, Сельчук запропонував запросити з собою ще кількох людей з числа високих українських силовиків — для надання заходу ваги. І вони погодилися.

Після прильоту групу зустрічали мікроавтобуси з охороною, супроводжував гелікоптер, самих гостей розмістили в готелях найвищої категорії. Основна частина зустрічей проходила на орендованій віллі в Стамбулі, яку Сельчук скромно називав своєю.

Усе пройшло ідеально. Незважаючи на те, що в Ердогана не вийшло приїхати, учасники залишилися задоволені, гості вражені, а Сельчук отримав найцінніше — десятки фотографій і відеозаписів, що підтверджують його “вплив” і “доступ”.

І що головне — нікого не збентежило, що з турецького боку на зустріч “на найвищому рівні” були запрошені переодягнені статисти, які зображували генералів турецької розвідки, високих поліцейських чинів і чиновників.

Чому саме розвідки? Бо такі фігури складно перевірити — ні посвідчень, ні публічних посад. Ідеальні ролі для тих, хто просто має кивати з серйозним виглядом.

Після такої зіркової зустрічі в Стамбулі повертатися до простої цивільної реальності Сельчук вже не міг

Він вирішив: досить жити в тіні. І заявив про себе як про представника Turan Teşkilatı в Україні. Хай і неіснуючої, але вкрай амбітної “міжнародної” організації. Жодних реєстрацій, статутів, юридичних адрес — зате є диплом із гербом, мандати й ціла “українська секція”. Геніально і просто.

Дядько з MIT

Можливо, звісно, це й неправда, але багато співрозмовників Сельчука розповідають, що однією з його улюблених і головних легенд була історія про його дядька — якогось високопоставленого офіцера турецької розвідки MIT, “другу людину після Хакана Фідана”. Він називав його Мутлу Тока.

Треба відзначити, що Сельчук ніколи не представлявся шпигуном — він натякав. З легкою напівусмішкою. Жестом. Посиланням на “неофіційні канали”. Він казав: “Я можу. Ми вирішуємо питання”. І люди вірили. Їм цього було достатньо.

850 тонн гуманітарних вантажів

Особливе місце в біографії Йогуртчуоглу займає тема гуманітарної допомоги. За його словами, він доставив в Україну понад 850 тонн гуманітарних вантажів.

Історія справді цікава. Фотографії якихось вантажів дійсно є. Є дипломи, подяки. А от документів — немає. Взагалі. У принципі. Абсолютно.

Так, є свідчення, що він охоче роздавав коробки, робив селфі й записував відео з командирами, попутно просячи у них копії паспортів, “щоб оформити нагородні” годинники чи інші подарунки. Але на цьому все. Жодної бухгалтерії благодійника, який надав колосальний обсяг вантажів, не існує в природі. Як, імовірно, можна здогадатися, не було й самих вантажів.

Київ — столиця успіху

Йогуртчуоглу діяв у дусі XXI століття. Він не будував кар’єру — він будував образ. Його офіс — це сторіс. Його повноваження — це лайки. Його міністерство — це його фотографії з високопосадовцями та силовиками.

Він приймав делегації, влаштовував “протокольні зустрічі” з випадковими перехожими, які зображали чиновників, і створював враження масштабної діяльності.

Але, як розповідають близькі до нього люди, кульмінацією його кар’єри стала торгівля вигаданими можливостями. Він пропонував допомогти здобути крісло почесного консула Туреччини в Україні. Ціна — обговорюється.

Також у меню, за словами потерпілих: ексклюзивне представництво бренду TOGG, і окремо — конфіскована нерухомість від “турецької АРМА”.

Нічого з цього не існувало. Але у світі, де попит народжує пропозицію, Сельчук просто допомагав людям і далі вірити в мрію. Допомагав — але не безкоштовно.

Як надихати і не відповідати

Як розповідають свідки його пригод, Йогуртчуоглу рідко працював один. Він завжди знаходив людей, готових повірити в казку. Одним він обіцяв інвестиції, іншим — паспорти, третім — доступ до тіньових структур. З кожним він був максимально переконливим. Але ніколи нікому нічого не обіцяв письмово.

Коли з’являлися питання — він зникав. А коли з’являвся, то в принципі не відмовлявся повернути гроші. Але для цього йому треба було допомогти їх повернути. І найкраще це було зробити, познайомивши його з іншим, не менш багатим і наївним чоловіком.

Чому він — герой часу

Сельчук Йогуртчуоглу — це символ. Він нагадує нам, що у світі постправди правий не той, хто чесний, а той, хто переконливий. Він не створює цінностей — він створює ілюзію, враження. Він не реалізує проєкти — він реалізує образи.

І, найголовніше, він показав: щоб бути впливовим, не потрібно бути кимось. Люди самі доповнюють його образ. Достатньо заявити, що ти — хтось. А решта — справа техніки.

Епілог

Сьогодні у Сельчука проблеми. Він перебуває під слідством. Він укривав у себе вдома людину, підозрювану у скоєнні цілого ряду злочинів у Німеччині. Він взяв гроші у людини, яка опинилася в міжнародному розшуку. Яка зараз перебуває в СІЗО і очікує екстрадиції до Німеччини.

У зв’язку з цим до нього у правоохоронців дуже багато питань. Питань, на які він не зможе дати відповідь. Точніше, не захоче з цілком зрозумілих причин.

Тому Сельчук розпочав дивовижно вражаючу медійну кампанію в ЗМІ, заявивши, що став об’єктом уваги української мафії та корумпованих правоохоронців.

Він пише, що він бізнесмен (який не має бізнесу і не здатен підтвердити легальність походження своїх грошей) і меценат (не здатен підтвердити походження гуманітарної допомоги та її обсяг), який роздав українцям 850 тонн гуманітарних вантажів.

Цілий ряд турецьких ЗМІ написав про це статтю.

• https://www.kirsehircigdem.com/turk-is-insanina-mafya-baskisi
• https://www.elazigsonhaber.com/ukraynada-yasayan-turk-is-insanina-mafya-baskisi
• https://www.karadenizdesonnokta.com.tr/ukraynada-yasayan-turk-is-insanina-mafya-baskisi
• https://www.haberizlenim.com/ukraynada-yasayan-turk-is-insanina-mafya-baskisi/136274/
• https://adanasonhaber.com/ukrayna-da-santaj-ve-tehdit-turk-girisimci-baski-altinda-66113

Але особливо в низці цих абсолютно чесних і непідкупних турецьких ЗМІ запам’яталося одне — ось це, з сайту https://www.babagundem.com/.

У кожному розділі сайту, створеного в день публікації єдиного матеріалу, знаходиться одна картинка з підписом:

ІНФОРМАЦІЙНИЙ БРИФІНГ
Київ, Україна
12 квітня 2025
Турецький бізнесмен
СЕЛЬЧУК ЙОГУРТЧУОГЛУ
ПОСТАВИВ 850 ТОНН
ГУМАНІТАРНОЇ ДОПОМОГИ В УКРАЇНУ

Україна нещодавно отримала важливе визнання за відправку гуманітарної допомоги, включаючи продуктові набори, ліки та медичне обладнання, військове спорядження, генератори та інші необхідні товари. Отримані грамоти та подячні листи від офіційних українських установ, таких як Міністерство юстиції, Генштаб, Національний університет оборони, військові госпіталі та відділення поліції.

ЗАГРОЗИ БЕЗПЕЦІ ТА МІЖНАРОДНИЙ ЗАКЛИК

Нещодавно Йогуртчуоглу, за повідомленнями, став мішенню мафіозних угруповань, колишніх і діючих співробітників правоохоронних органів та співчуваючих терористичним організаціям в Україні.

Спроби вимагання нібито становлять смертельну загрозу для нього.

ВІЗУАЛЬНІ МАТЕРІАЛИ

Термінове звернення до українців та міжнародної спільноти з закликом звернути увагу на ці загрози.

Чомусь ось не вдається повірити в написане в статті. Особливо якщо згадати, що 6 березня в Київській області та Києві був проведений ряд обшуків у справі про організацію наркотрафіку в Україні. І один з обшуків проходив у квартирі Сельчука. І що справа не закрита, і він, ймовірно, все ще залишається в статусі підозрюваного.

Висновок: усі ці публікації — саморобна "легенда", яка не має підтвердження в реальності.

Цитата: "став ціллю мафіозних груп і терористичних симпатиків"

Це — дешевий прийом, щоб викликати співчуття:

• Немає імен
• Немає фактів
• Немає заяв у поліцію
• Немає кримінальних справ

Висновок: мета публікацій — відвести увагу від реальних підозр. Типовий хід для тих, хто хоче створити собі політичне прикриття і уникнути покарання за реальні кримінальні злочини.

Втім, ви ж розумієте, історія на цьому не закінчується. Сельчук знову шукає нові можливості. Найімовірніше, він почне шантажувати осіб, з якими фотографувався, пояснюючи їм, що вони тепер його заручники. І для порятунку їхньої репутації їм доведеться допомогти йому.