САП визнала, що не контролює, на що фонди витрачають мільйони з угод
Спеціалізована антикорупційна прокуратура, яка погоджує з обвинуваченими мільйонні "благодійні внески" в угодах про визнання винуватості, офіційно визнала, що не перевіряє, на що ці гроші витрачаються після того, як потрапили на рахунок фонду, пише Станіслав Броневицький.
Йдеться про відповідь САП на запит адвоката Ростислава Кравця, голови громадської організації "Правова держава". Запит він надіслав 23 жовтня 2026 року, а 30 жовтня отримав лист за підписом начальниці відділу документального забезпечення, розгляду звернень і запитів САП Світлани Ларченко. Головне в цьому документі вміщується в одне речення, і його варто навести дослівно: "контроль саме за цільовим використанням коштів, сплачених на рахунки благодійних організацій, Спеціалізована антикорупційна прокуратура не здійснює, а звітності, аудиторських висновків та інших документів щодо їх використання не має". Далі прокуратура додає, що інформацію про використання внесків оприлюднюють самі благодійні організації в порядку, визначеному законодавством. Тобто стежити за грошима пропонують тому, хто їх отримав.
Що ж тоді САП перевіряє? Виявляється, лише одне: чи надійшла платіжка і чи вчасно. Як пояснює прокуратура, прокурор як сторона угоди після її затвердження вироком перевіряє факт сплати штрафів, благодійних внесків чи відшкодування шкоди "виключно шляхом перевірки відповідних платіжних доручень та строків сплати". Контролювати виконання вироків і походження коштів прокурор, за словами САП, не уповноважений, бо на цій стадії не має наглядових чи контрольних повноважень.
Цікаво, що походження грошей прокуратуру теж не цікавить. У листі прямо сказано: кошти на виконання угод перераховують засуджені "або треті особи в їхніх інтересах" через банки, а перевіряти джерела цих грошей - справа суб'єктів первинного фінансового моніторингу та Держфінмоніторингу. Прокурор таких повноважень не має і "не здійснює окремої перевірки походження кожної суми". Отже, звідки гроші прийшли, САП не перевіряє, і куди вони пішли далі, теж не перевіряє. Перевіряє лише сам момент переказу.
Не менш показово виглядає відповідь на питання, як обирають фонди. САП визнає, що Кримінальний процесуальний кодекс не містить ні вичерпного переліку, ні обов'язкових критеріїв відбору благодійних організацій. Власних наказів, інструкцій чи методичних рекомендацій на цю тему в прокуратурі теж не затверджували. Під час узгодження угоди прокурори, мовляв, "враховують" спеціалізацію фонду на допомозі Силам оборони, відкритість його діяльності, інформацію про реалізовані проєкти і, що важливо, практику публічного звітування на офіційному сайті. Виходить парадокс: звітування фонду є критерієм, за яким його обирають, але самих звітів у прокуратурі немає. Саму ж кандидатуру фонду, за версією САП, сторони узгоджують "у тому числі з урахуванням позиції" обвинуваченого, а добровільність такого вибору підтверджується його підписом. Підписом людини, яка в цей момент обирає між вироком без ув'язнення і в'язницею.
Окремого обліку угод, укладених у 2022-2026 роках, за отримувачами благодійних внесків, сумами, фактично перерахованими коштами і датами в САП не ведуть і статистичної звітності не формують. Тому запитаного переліку прокуратура надати не змогла. Проте окремі цифри в листі все ж знайшлися. За 2025 рік на рахунок благодійного фонду "Спільнота Стерненка" на виконання угод, затверджених Вищим антикорупційним судом, перерахували 49 мільйонів гривень за трьома судовими рішеннями. А в одному з вироків, про який питав Кравець, 1 104 600 доларів спрямовано на підтримку Збройних Сил через фонд "Повернись живим".
Решта відповідей звучить заспокійливо. Випадків невиконання засудженими зобов'язань щодо благодійних внесків, за інформацією САП, не встановлено, тож клопотань про скасування вироків прокурори не подавали. Випадків, коли прокурори заявляли самовідвід через конфлікт інтересів із фондами-отримувачами, теж не встановлено. Але як можна встановити невиконання, якщо перевіряється лише платіжка?
Саме на цьому й наголошує Броневицький. На його переконання, позиція САП свідчить про принципову проблему законності таких угод, адже прокуратура фактично визнає, що не має механізму контролю за виконанням зобов'язань, які сама ж погоджує з підозрюваними та обвинуваченими.
Найкраще це видно на угоді колишнього виконувача обов'язків глави Адміністрації Президента Сергія Пашинського, затвердженій вироком ВАКС. До поста Броневицький додав фрагмент вироку з переліком фінансових зобов'язань фігуранта. Перше з них - перерахувати 100 мільйонів гривень благодійному фонду "Спільнота Стерненка" протягом 30 днів після набрання вироком чинності. У тексті вироку, оприлюдненому зі знеособленням, призначення платежу позначене як "благодійна допомога", а далі стоять крапки. Зате в публічному повідомленні про затвердження угоди САП написала прямо: ці 100 мільйонів ідуть "безпосередньо для придбання озброєння для Сил Оборони України". Тобто цільове призначення коштів визначила сама прокуратура.
Друге зобов'язання стосується фонду "Повернись живим". Протягом 6 місяців Пашинський має забезпечити постачання майна вартістю 400 мільйонів гривень для відсічі збройної агресії Російської Федерації проти України, зокрема для Національної гвардії та СБУ. Постачати його треба за дорученням фонду військовим частинам, за погодженим із фондом переліком і цінами, з доставкою в погоджене місце. Альтернатива - перерахувати ці ж 400 мільйонів на рахунок фонду для придбання такого майна. Угода окремо фіксує, що постачання майна чи сплата коштів на цих умовах вважається належним її виконанням. Третє зобов'язання - відшкодувати державі 600 мільйонів гривень етапами: щонайменше 200 мільйонів протягом 6 місяців, 300 мільйонів протягом 12, 400 мільйонів протягом 18, 500 мільйонів протягом 24 і всю суму протягом 30 місяців.
Суд, як видно з вироку, окремо перевіряв добровільність погодження цих додаткових зобов'язань, і обвинувачений її підтвердив. Прокурор, своєю чергою, запевнив, що всі умови стали предметом спільного обговорення сторін.
Отже, наголошує Броневицький, йдеться не про звичайну благодійність, а про фінансові зобов'язання, включені в угоду і прив'язані до конкретної мети - забезпечення Сил оборони озброєнням. А якщо цільове призначення коштів є умовою угоди, то контроль за її виконанням стає необхідною передумовою для того, щоб прокурор міг взагалі користуватися повноваженнями, які дає йому КПК. Самого факту переказу на рахунок фонду недостатньо, щоб підтвердити використання грошей за призначенням. Розпоряджається ними третя особа, яка не є стороною угоди, а тому перевірити, чи досягнуто мети, можна лише через окремий механізм документального контролю.
Закон тут доволі суворий. Відповідно до статті 476 КПК, невиконання засудженим умов угоди дає прокурору підставу звернутися до суду з клопотанням про скасування вироку. За умисне невиконання угоди стаття 389-1 Кримінального кодексу передбачає кримінальну відповідальність. Але, офіційно констатуючи, що не контролює цільового використання коштів і не має жодних документів про нього, САП, на думку Броневицького, фактично визнає власну неспроможність перевіряти виконання своїх же угод. Неможливо встановити, чи виконане цільове зобов'язання, якщо прокуратура не дивиться на результат, заради якого це зобов'язання з'явилося.
Більше того, коли САП сама декларує, що гроші підуть на озброєння для Сил оборони, вона називає конкретний результат, яким і обґрунтовує фінансове зобов'язання. Якщо ж кошти згодом витратять на щось інше, заявленого результату не буде. А за умови, що цільове призначення закріплене в угоді як зобов'язання, це може свідчити про її невиконання. Проте відмова прокуратури перевіряти подальшу долю грошей унеможливлює і встановлення таких обставин, і реакцію на порушення. У підсумку, пише автор, САП допускає ситуацію, за якої угода вважається виконаною, хоча задекларована мета - забезпечення ЗСУ озброєнням - може так і залишитися нереалізованою.
Є в цій історії і відповідальність суду. Частина сьома статті 474 КПК зобов'язує суд перевіряти угоду на відповідність закону та інтересам суспільства, а також оцінювати, чи може обвинувачений реально виконати взяті на себе зобов'язання. Звідси висновок Броневицького: угоди, в яких цільове використання коштів визначене умовою, але прокуратура не здатна забезпечити контроль за її фактичним виконанням, суд затверджувати не повинен.
Поки ж схема виглядає так. Прокурор разом з обвинуваченим обирає фонд, суд затверджує угоду, гроші надходять на рахунок, прокурор бачить платіжку і вважає зобов'язання виконаним. Що відбувається з 500 мільйонами гривень, які Пашинський має віддати двом фондам, після цієї платіжки, у САП, за її ж офіційною відповіддю, не знають і з'ясовувати не збираються.
