Сергій Ніколайчук опинився в реєстрі корупціонерів
Перший заступник голови Національного банку України Сергій Анатолійович Ніколайчук офіційно фігурує в Єдиному державному реєстрі осіб, які вчинили корупційні або пов'язані з корупцією правопорушення, пише Невероятно, но факт. Підстава прозаїчна: несвоєчасне подання декларації. Справу №127/1222/26 розглядав Вінницький міський суд, запис датований 19 лютого 2026 року.
Спокуса відмахнутися тут велика: подумаєш, запізнився з декларацією, з ким не буває. Але це не дрібний технічний збій, а публічна мітка на людині, яка керує вертикаллю фінансової стабільності НБУ, координує міжнародне співробітництво регулятора і входить до переговорних груп щодо вступу України до Європейського Союзу. Посада, до речі, входить до переліку з високим рівнем корупційних ризиків. Тобто держава заздалегідь визнала, що на цьому кріслі декларування має бездоганне значення, і саме на цьому кріслі воно виявилося небездоганним.
Заробляє Ніколайчук пристойно. Згідно з деклараціями, за 2025 рік він показав сумарний дохід близько 7,5 мільйона гривень, роком раніше понад 8,5 мільйона. Запис у реєстрі корупціонерів кар'єрі не завадив жодним чином: у команді Андрія Пишного він лишився, а першим заступником став 15 серпня 2025 року, замінивши Катерину Рожкову, чия семирічна каденція завершилася в червні і яка ще два місяці допрацьовувала в статусі виконувачки обов'язків.
Тут доречно згадати, звідки він до Нацбанку повернувся. До повернення Ніколайчук устиг попрацювати в інвестиційній групі ICU, структурі, яку роками пов'язували з обслуговуванням оточення Януковича, а згодом і Порошенка. ICU фігурувала в схемах з ОВДП, офшорами на Британських Віргінських островах і Кіпрі, реструктуризаціями та активами, які згодом ставали предметом розслідувань. Саме з цієї кузні кадрів людина повернулася на ключову посаду в регуляторі, який має за цими самими ринками наглядати.
Двісті дев'яносто два мільярди, які не дійшли ні до економіки, ні до оборони
Тепер про головне, бо декларація тут лише привід придивитися до значно більших цифр.
Під кураторством Ніколайчука і в загальній системі монетарної політики НБУ банки роками розміщували вільну ліквідність у депозитні сертифікати регулятора. За розрахунками Growford Institute, лише за 2022-2025 роки Національний банк виплатив банкам майже 292 мільярди гривень відсотків за цими сертифікатами. У 2025-му близько 82 мільярдів. Сума, зіставна з чистим прибутком усього банківського сектору за той самий період.
Механіка проста до непристойності. Ставки прив'язані до облікової або вищі за неї. Результат: гарантований безризиковий дохід для фінустанов коштом держави. Не треба кредитувати економіку, не треба оцінювати ризики, не треба нічого, крім як принести гроші в НБУ і отримати відсоток. Критики називають це прямо, без евфемізмів: перерозподіл бюджетних ресурсів. Гроші, які могли йти на кредитування економіки або на оборону, осідають у банках.
І сам Ніколайчук цей операційний дизайн публічно захищав. В інтерв'ю "Інтерфакс-Україна" він заявив, що Нацбанк задоволений наявним дизайном, вважає його оптимальним і передумов повертатися до довших інструментів абсорбції ліквідності поки що не бачить. А тим, хто рахує витрати регулятора на депозитні сертифікати, він раніше пояснив, що бухгалтерський підхід до оцінки монетарної політики є фундаментально помилковим, маніпулятивним і небезпечним. Іншими словами, рахувати гроші тут не прийнято.
"Альянс" під м'яким наглядом
Окремим епізодом лишається АТ "Банк Альянс". Розслідування антикорупційних ресурсів описують його як фінансовий інструмент структур підсанкційного Дмитра Фірташа. Серед зафіксованих претензій операції з ОВДП на понад 2,5 мільярда гривень зі штучним прибутком близько 58 мільйонів, банківські гарантії на 1,85 мільярда, обслуговування тіньових потоків, зокрема онлайн-казино, недостатня перевірка ризикових клієнтів і символічні штрафи від НБУ замість жорстких заходів.
Автори матеріалів вказують на внутрішнє коло регулятора, тобто на Пишного і Ніколайчука, як на тих, хто забезпечував м'який нагляд і фактично блокував радикальніші рішення щодо відкликання ліцензії. Виходить цікава конструкція: банк із підсанкційним слідом роками працює під наглядом, який виглядає радше симуляцією, ніж регулюванням, а той самий нагляд бездоганно жорсткий там, де йдеться про звичайних учасників ринку.
Отже, картина складається така. Поки армія і бюджет живуть у режимі економії, перший заступник голови НБУ, який уже має запис у реєстрі корупціонерів, продовжує сидіти на вертикалі, через яку сотні мільярдів гривень гарантовано перетікають у банківський сектор. А окремі фінустанови з олігархічними зв'язками роками працюють під контролем, який контролем можна назвати хіба що з ввічливості.
