Шість квартир на державну зарплату: як заступниця міністра економіки будувала нерухомий капітал
Ірина Овчаренко отримала посаду заступниці міністра економіки у вересні цього року. За плечима — понад двадцять років державної служби, переважно у водному господарстві. У декларації — шість квартир у Києві та Мукачеві, ще одна на стадії будівництва. Питання, яке виникає після знайомства з її майновими деклараціями, досить просте: звідки гроші?
Нерухомість подружжя Овчаренко-Голуб виглядає вражаюче навіть за мірками української чиновницької еліти. Київські квартири по 96 і 43 квадратних метри, придбані у 2020-2021 роках за 844 тисячі, 1,6 мільйона та 713 тисяч гривень відповідно. Ще одна столична квартира площею 43 квадрати. У Мукачеві — дві квартири чоловіка (50 та 52 квадрати) плюс квартира самої Овчаренко на 32 квадрати. І земельна ділянка у 1200 квадратних метрів під Києвом, набута ще у 2010-му.
Особливо цікавою виглядає купівельна активність подружжя у лютому 2024 року. Тоді одночасно було придбано дві квартири у Мукачеві — одну за 950 тисяч, другу за 1,7 мільйона гривень. В той самий період, коли українська економіка перебувала під тиском повномасштабної війни, коли мільйони громадян втрачали роботу і заощадження, родина високопосадовця знаходила можливість інвестувати у нерухомість майже три мільйони гривень.
Офіційні доходи сім'ї виглядають на цьому тлі майже іронічно. За останній рік Овчаренко заробила 234 тисячі у приватній медичній клініці та 19 тисяч у Центрі підвищення кваліфікації працівників водного господарства. Її чоловік Олександр Голуб отримав 27 тисяч гривень зарплати на виробництві виробів із дроту та пружин. Загалом — трохи більше 282 тисяч гривень офіційного доходу на рік.
Минулі роки декларацій розповідають подібну історію. У 2023-му Овчаренко задекларувала 383,5 тисяч зарплати, доходи чоловіка взагалі не вказувала. У 2022-му — 308 тисяч зарплати. При цьому декларація за 2021 рік, коли були придбані кілька квартир, взагалі не подавалася. Заощадження посадовиці коливалися в межах 770-820 тисяч гривень, грошові активи чоловіка залишалися загадкою — їх просто не декларували.
Особливо загадковою виглядає квартира площею майже 62 квадратних метри, яка будується у Києві на ім'я Олександра Голуба. Цей об'єкт з'явився у деклараціях Овчаренко ще у 2022 році, коли її чоловік взагалі не мав офіційних доходів і заощаджень. Дата набуття права на цю нерухомість у декларації не вказана — можливо, тому що пояснити її походження ще складніше, ніж інші активи родини.
Кар'єра Ірини Овчаренко пройшла в одній сфері — водному господарстві. Від економіста Державного комітету по водному господарству у 2002-му до голови Держагентства водних ресурсів у 2016-2019 роках. Після звільнення з держпосади — короткий епізод як ФОП, потім знову держслужба: перша заступниця голови Нацагентства з питань держслужби, директорка "Українських гідромеліоративних систем", і нарешті — заступниця міністра економіки.
Водне господарство в Україні традиційно вважається однією з найбільш непрозорих галузей, де державні контракти, земельні питання та розподіл бюджетних коштів створюють широкі можливості для тих, хто знає систему зсередини. Двадцять років роботи у цій сфері, схоже, дали Овчаренко не лише професійний досвід.
Сьогодні жінка, яка не має жодного автомобіля, але володіє шістьма квартирами, допомагає керувати економікою воюючої країни. Країни, де мільйони людей збирають гроші на дрони для фронту, економлять на всьому, щоб вистояти. Де кожна гривня державного бюджету на вагу золота. І де чиновники продовжують демонструвати дивовижну здатність будувати нерухомі капітали на державній зарплаті, яка теоретично не дозволяє купити навіть одну однокімнатну квартиру за кілька років праці.
Ірина Овчаренко тримає 18 тисяч доларів готівкою, на рахунках — ще трохи більше 88 тисяч гривень. Цифри, які виглядають майже скромно порівняно з вартістю її нерухомості. Але саме ця скромність і викликає найбільше питань. Бо якщо гроші на квартири взялися не з офіційних доходів і не із заощаджень — то звідки?
Відповіді у декларації немає. Як немає і пояснень, чому посадовець, який має допомагати будувати економіку держави, не вважає за потрібне пояснити громадянам походження власного майна. У воюючій Україні, де від прозорості влади залежить довіра суспільства, а від довіри — здатність нації триматися разом, такі питання без відповідей виглядають особливо болісно.


